Під мінімальним прибутком розуміється така величина чистого прибутку, яка дорівнює середній відсотковій ставці за поточний період на депозитні внески в банках. Для забезпечення такого чистого прибутку підприємець повинен одержати відповідну суму прибутку, що підлягає оподатковуванню. Розмір мінімального прибутку, що підлягає оподатковуванню, можна розрахувати за формулою
де Птт - мінімальний прибуток, що підлягає оподатковуванню;
ІН - сума капіталу, інвестованого в діяльність підприємства;
СдЄП - середня за поточний період відсоткова ставка на банківські депозити;
Сп - ставка податку на прибуток та інших обов'язкових платежів з прибутку.
Максимальний прибуток виступає метою підприємницької діяльності. Він визначається доцільністю нарощування обсягів реалізації туристичних послуг за мінімізації витрат. Основною вимогою одержання максимального прибутку є умова, за якої сума граничного доходу (МК) дорівнює сумі граничних витрат (МС):
Цільовий прибуток - це сума чистого прибутку, яка відповідає можливостям підприємства одержувати обсяг прибутку, що відповідає потребам підприємства в забезпеченні економічного та соціального розвитку. Вважається, що за нормальних умов цільовий прибуток повинен перевищувати мінімальний.
До прибутку підприємства виявляють макро- і мікроінтерес.
Макроінтерес полягає в тому, що держава і регіон зацікавлені в тому, щоб підприємства одержували прибуток, оскільки частина його через податки та обов'язкові платежі надходить до відповідних бюджетів, а мікроінтерес виявляється в зацікавленості самого підприємства, його власників, кредиторів і працівників в одержанні такого прибутку, який забезпечить умови для самофінансування підприємства, стимулювання праці та винагороди власників капіталу. З цими інтересами пов'язаний процес розподілу прибутку.
Порядок розподілу прибутку туристичної організації багато в чому визначається її організаційно-правовою формою. Головна вимога, яка висунута сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається в організації, полягає в тому, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що спрямовуються на споживання і накопичення. При розподілі прибутку, тобто визначенні основних напрямів його використання, передусім враховується стан конкурентного середовища, яке може диктувати необхідність істотного розширення та оновлення виробничого потенціалу туристичній організації.
Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку до фондів виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, впровадження нових технологій переходу на прогресивні методи праці тощо.
Система розподілу прибутку підприємства повинна враховувати як інтереси суспільства, так і інтереси самого підприємства, його власників і працівників. Це вимагає дотримання низки принципів:
• 1. Першорядності виконання фінансових зобов'язань перед суспільством в особі держави через сплату податку на прибуток.
• 2. Забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення.
• 3. Винагородження власників капіталу, авансованого в діяльність підприємства.
• 4. Матеріального стимулювання працівників.
• 5. Задоволення соціальних потреб трудового колективу.
Метою (напрямами) розподілу прибутку виступають його капіталізація і споживання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств“ на сторінці 7. Приємного читання.
