Горизонтальна інтеграція сприяє більш ефективному використанню парків повітряних суден (головно - зниженню простоїв транспортних засобів шляхом спільної їхньої експлуатації), дає змогу значно збільшити кількість комбінацій маршрутів, забезпечує доступ до нових збутових каналів, зокрема розширює можливості використання глобальних комп'ютерних систем бронювання.
Усе це стосується готельного господарства й інших секторів туризму, у яких ефективність передбачає встановлення контролю над споживчим попитом з метою його узгодження з фіксованою пропозицією. Готельні і мотельні ланцюги одержують економічний ефект завдяки централізованому управлінню і спільним маркетинговим зусиллям, включаючи створення загальних збутових служб.
На відміну від авіаперевезень і готельної справи, туроператорська і турагентська діяльність характеризується низькою капіталоємністю, тому серед посередників процеси горизонтальної інтеграції часто відбуваються як злиття чи шляхом придбання контрольних пакетів акцій. Переважна частина створених у такий спосіб великих туроператорів і турагентств залишається в національних межах, і тільки деякі створюють широкі міжнародні ланцюги.
Горизонтальну інтеграцію в туризмі варто відрізняти від вертикальної. Найбільш ефективною вона є у сфері розподілу. Внаслідок інтеграції утворюються вертикальні маркетингові системи, що кидають виклик традиційним каналам збуту. У звичайному товаропровідному ланцюжку кожна ланка є окремим незалежним підприємством, що прагне забезпечити собі максимально можливі прибутки, навіть на шкоду структурі загалом. При переході до вертикальної маркетингової системи діючі суб'єкти (виробник, гуртової і роздрібні торговці) не міняються, однак виступають вже як єдиний організм. У цьому випадку один із членів каналу має економічну потужність, що забезпечує їх співпрацю. Домінувати в межах вертикальної маркетингової системи може як виробник, так і гуртовик чи роздрібний торговець.
Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю поведінки маркетингового каналу і запобігання конфліктів між його окремими членами, що переслідують власні цілі. Вони економічні за своїми розмірами, володіють великою ринковою владою і виключають дублювання зусиль.
У туризмі вертикально інтегровані маркетингові канали набули значного поширення. Ініціатива їх створення часто виходить від великих туроператорів, що відкривають власні агентські представництва, чи від постачальників туристичних послуг. Підвищену активність тут виявляють авіакомпанії. Вони проникають у суміжні області, розсуваючи межі виробничо-збутового процесу в "прямому напрямку", до ринку споживачів (придбання туроператора чи турагентства), чи в "зворотному напрямку" до джерел сировини (купівля постачальником продуктів харчування для авіапасажирів). У кінцевому підсумку авіакомпанії зосереджують у своїх руках управління всім технологічним процесом виробництва і реалізації туристичного продукту.
Втручання авіаперевізників у сферу діяльності туристичних фірм є характерною ознакою сучасного етапу розвитку індустрії подорожей.
Окрім туроператорської та турагентської сфер діяльності, повітряні перевізники проникають у сектор розміщення, включаючись у процеси комплементарної інтеграції.
Починаючи з 70-х років, практично усі провідні авіакомпанії світу провадять готельний бізнес. "Юнайтед Ейрлайнз" і "Амерікен Ейр-лайнз", "Люфтганза" і КЛМ, "Брітіш Ейрвейз" і САС, "Свіссейр" і "Аліталія" вкладають капітали в будівництво готелів і купують діючі готелі, виступають ініціаторами створення готельних ланцюгів.
Аналогічну політику провадять підприємства інших секторів індустрії туризму. Готельні компанії проникають у сектор суспільного харчування. Туроператори купують готелі і мотелі, щоб гарантувати розміщення своїм клієнтам, і використовують цей факт як вагомий аргумент на користь пропонованих ними пакетів послуг. Туристичні групи нерідко розширюються, об'єднуючись з автотранспортними підприємствами з метою підвищення надійності наземних трансферів і виконання екскурсійних програм. Вони також можуть створювати при собі об'єкти розваг для залучення споживачів.
Диверсифікованість - друга форма концентрації виробництва. На відміну від інтеграції, вона припускає об'єднання функціонально і технологічно різнорідних підприємств.
Туристичні компанії переважно невеликі за розмірами і їх фінансова база недостатньо міцна для диверсифікації. Нечисленні великі туристичні підприємства, що займають стійкі позиції на ринку, пов'язують свій комерційний успіх з відносно високими темпами зростання туризму і продовжують нарощувати масштаби виробництва в його межах.
Ініціатива диверсифікованості походить, як правило, від підприємств інших галузей економіки. їх приваблює сфера туризму з багатьох причин: низькі бар'єри виходу на ринок подорожей (включаючи невисокі капітальні витрати в низці його секторів); прискорений розвиток туристичного бізнесу, про який склалося уявлення (часто помилкове) як про дуже приємний чи легкий вид діяльності. Крім того, з ним пов'язують можливість компенсації збитків і ризиків на підприємствах інших галузей, що входять до диверсифікованих компаній.
За сучасних умов диверсифіковані компанії стають малопомітними. Вони набувають дедалі більше спільних ознак з конгломератами.
Конгломерація - це об'єднання під єдиним фінансовим контролем фірм (підприємств), що не мають виробничих зв'язків і належать не тільки до різних видів виробництва, а й до різних сфер економіки. У туризмі вони частіше трапляються в США та Японії.
Метою створення конгломератів є одержання великих прибутків за рахунок операцій з цінними паперами: випуск акцій і облігацій, їх обмін. Для здійснення конгломератних злиттів і поглинань необхідні відповідні фінансові ресурси і поінформованість про стан справ у фірмах. І те й інше спроможні забезпечити лише банки і фінансові компанії. Саме вони складають списки потенційних кандидатів для поглинання, одержуючи за інформацію не тільки комісійні, а й можливість маніпулювання з цінними паперами фірм, що поглинаються.
Відмінною ознакою сучасного процесу концентрації в туризмі є широка участь у ньому банківських структур. Провідні ведучі банки Німеччини (Дрезднер Банк, Комерц-банк, Дойче Бундесбанк) і кілька страхових компаній також розширюють свою присутність на туристичному ринку. Вони виступають акціонерами чи входять до ради директорів багатьох туроператорів, об'єднань, турагентств, авіакомпаній і роздрібних торгових фірм, що контролюють туристичні групи.
Внаслідок внутрішнього зростання окремих підприємств і укрупнення суб'єктів господарювання шляхом інтеграції, диверсифікації та конгломерації посилюється концентрація туристичного ринку. Туристичний продукт виробляють дедалі менша кількість фірм. Яким буде ступінь концентрації виробництва в секторах індустрії туризму в майбутньому, визначити важко. Це залежить від двох протидійних факторів: перший - постійний попит туристів на нові враження і туристичні продукти, що підтримує розвиток великої кількості найрізноманітніших підприємств і сприяє зниженню рівня концентрації виробництва; другий - удосконалення технологій. У туризмі, особливо на авіатранспорті, інноваційний процес часто вимагає значних інвестицій. Для ефективного використання технологій потрібні великі масштаби виробництва і масові ринки збуту туристичних продуктів, а також об'єднання зусиль підприємств у рекламі. У цьому контексті ступінь концентрації в туризмі лише зростатиме.
Макроекономічна конкуренція на глобальному туристичному ринку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концентрація виробництва в економіці туризму“ на сторінці 4. Приємного читання.
