Розділ «ТЕМА 7. МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СКОТАРСТВІ»

Розміри координатного графіка встановлюються так, щоб кількість поділок на ординаті дорівнювала кількості технологічних груп (секцій), а величина лінії абсцис та її кількість поділок — кількості тактів виробничого циклу. Щоб визначити за циклограмою, де повинна знаходитись та чи інша технологічна група (секція) на певному етапі виробничого циклу, необхідно знайти її номер на перетині лінії цього такту з лініє зазначеної групи.

При розробленні координатного графіка у чисельнику зазначаємо порядковий (по мірі формування) номер технологічної групи (секції) від початку виробничого циклу до його закінчення (наприклад 1), а в знаменнику

— кількість теличок у ній (див. значення графи 4 табл. 114, надійде за такт). Звичайно, при переведенні з одного виробничого періоду у наступний кількість поголів'я може зменшуватися на кількість вибракуваних тварин.

Далі більш детально розглянемо суть розрахункової частини виробництва продукції (приросту і молока) по тактах процесу. Значення запланованого середньодобового приросту тварин у виробничому періоді за добу беремо з плану вирощування телиць (табл. 117). Валовий приріст тварин періоду за добу визначаємо шляхом множення середньодобового приросту на кількість тварин у конкретному виробничому періоді. Абсолютний приріст однієї тварини за такт визначається множенням середньодобового приросту на тривалість такту.

Валовий приріст маси всієї худоби періоду за такт визначаємо шляхом множення валового приросту всієї худоби періоду за добу на величину такту.

Значення запланованого середньодобового надою молока від первісток за період оцінки визначаємо, враховуючи очікуваний надій від первісток за лактацію — 3100 кг (див. умови завдання), та використовуючи матеріали табл. 35 або іншого подібного довідника, який надає розподіл середньодобових надоїв по місяцях лактації.

Надій молока від первісток виробничого періоду за добу визначаємо шляхом множення середньодобового надою молока від однієї первістки на їх кількість у виробничій групі.

Надій від первістки за такт визначаємо шляхом множення добового надою від 1 корови на тривалість такту. Валовий надій від усіх первісток за такт у виробничому періоді визначаємо шляхом множення надою молока від первісток цього періоду за добу на кількість днів такту.

18. Використовуючи матеріали, подані у табл. 116 розробляємо рух поголів'я худоби на фермі і визначаємо структуру стада (табл. 119).

Рух поголів'я худоби на фермі з вирощування ремонтного молодняку

При розрахунках руху поголів'я виходимо з умови, що ми розглядаємо не пусковий, а робочий період ферми, тобто вона вже укомплектована повністю і має всі виробничі групи худоби. Поголів'я на початок року (періоду) беремо з графи 6 табл. 115, а показники маси худоби визначаємо користуючись 5 і 8 графою плану вирощування ремонтних телиць (табл. 117).

Масу однієї тварини на початок року (періоду) будемо визначати, як середнє значення між її показниками на початок і кінець кожного виробничого періоду. Загальна маса тварин на початок року визначається множенням цього середнього значення на кількість тварин, які перебувають у виробничій групі.

При переведеннях із одного виробничого періоду в інший загальна маса тварин буде визначатись множенням маси тіла однієї голови в кінці відповідного періоду на кількість тварин, яких переводять. При надходженні у виробничий період враховують початкову масу однієї голови.

Відповідно до відсотка вибракування (табл. 116) у витратах поголів'я (табл.121), враховується, крім худоби, що переводиться до старших груп, ще й кількість вибракуваних тварин (для забою на м'ясо тощо), поголів'я для реалізації іншим господарствам (виранжирувані тварини з перших семи виробничих періодів і перевірені первістки після оцінки за продуктивністю в останньому) та загибель (інші вибуття).

Необхідно зауважити, що маса тіла вибракуваних та тварин, що загинули, зазвичай, більша ніж при надходженні у виробничий період, але менша, ніж запланована при переведенні в наступний. Це пов'язано з відставанням цих тварин у рості і вибуттям їх частини до закінчення відповідного періоду.

Для розрахунку валового приросту худоби кожної виробничої групи необхідно визначити, які були абсолютні прирости тих тварин, що переведені до старшої групи, які були вибракувані, які реалізовані, які загинули і перемножити ці показники на поголів'я тварин, що вибуло за відповідними статтями вибуття. Потім отримані дані необхідно просумувати.

Щоб визначити поголів'я тварин на кінець року (періоду) необхідно до поголів'я тварин у виробничій групі, яка була на початок року (періоду) додати поголів'я, що надійшло за рік у дану виробничу групу (графа 9, табл. 119) і відняти поголів'я, що вибуло з даної виробничої групи за рік (графа 20, табл. 119).

Для перевірки правильності складання руху поголів'я за масою, необхідно до маси тварин на початку року (періоду) додати масу всіх тварин, які надійшли у дану виробничу групу, додати їх валовий приріст і відняти масу всіх тварин, що вибули з даної групи. Це й буде маса тварин на кінець року (періоду). Аналогічно перевіряється правильність переведень поголів'я тварин між виробничими групами.

Розробляючи технологічний процес вирощування ремонтного молодняку необхідно брати до уваги, що для вирощування можна використовувати теличок, які одержані від первісток вирощених на даній фермі, що дозволяє дещо зменшити кількість їх завезень за рік. Поголів'я теличок, яких необхідно завезти буде становити різницю між їх загальною потребою за рік і кількістю, яка одержана від перевірюваних первісток. При цьому слід враховувати вихід технологічних телят та співвідношення теличок і бугайців у приплоді корів-первісток. У нашому прикладі при орієнтовному співвідношенні статей у приплоду 50 і 50 % від 122 перевірюваних первісток буде одержано 61 теличка. При одержані технологічних теличок, наприклад. 79 % для ремонту використаємо 48 теличок. Звідси, завозити на ферму необхідно буде 87 (135 — 48 = 87) голів теличок, але після того, як процес функціонуватиме в повному обсязі.

19. Після цього, враховуючи вік, масу тіла та продуктивність тварин, визначаємо їх потребу в енергії і інших елементах живлення (норми годівлі) (табл.120). Відповідно до вимог директиви ЄС 98/58 тваринам слід забезпечувати повноцінну годівлю відповідно до їх віку та продуктивності, а корми не мають містити речовин , які можуть призвести до захворювань або загибелі.