соціальні ресурси — здатність підвищення або пониження соціального статусу або посади працівника, а також різні соціальні блага (житло, медичне обслуговування, почесні звання, грамоти);
примусові (силові) ресурси — засоби фізичної дії (покарання у формі побоїв, позбавлення свободи і т.п.), характерні для епохи підневільної, примусової праці;
інформаційні ресурси — знання і необхідна для вирішення виробничих завдань інформація, які сприяють переконанню співробітників або виступають чинником престижу (наприклад, володіння відомостями про підготовку керівником рішень).
В. Крюгер запропонував наступну класифікацію ресурсів влади:
інституційні, пов'язані з організаційним і ціннісно-культурним регулюванням;
позиційні — можливість винагороди і покарання, володіння інформацією, доступ до певних посадовців і можливість використання підлеглих;
персональні — індивідуальні знання, здібності, сила волі, переконаність.
Всі ці ресурси влади взаємозв'язані і впливають на підлеглих в комплексі, і навіть в тих випадках, коли деякі з них не використовуються, оскільки співробітники звичайно знають про можливість їхнього застосування.
Залежно від ресурсів, які використовуються, — позиційних (включаючи інституційні, оскільки вони також пов'язані з організаційною ієрархією і керівними ролями) або персональних — влада відповідно ділиться на два види:
позиційну, яка ґрунтується на діловому авторитеті, контролі за різними, у тому числі грошовими, ресурсами, що використовуються для винагороди і покарання, а також за інформацією і умовами праці;
персональну, яка базується на компетентності, дружбі, лояльності, харизмі керівника.
З видами влади безпосередньо пов'язані підстави влади, які розкривають мотиви підкорення. Вони є специфічним віддзеркаленням підлеглими (об'єктом влади) ресурсів, якими володіє керівник, а також його особистих якостей. Можна виділити наступні підстави (і види) влади в організації:
винагорода, яка виступає провідною підставою влади в організації, оскільки пов'язана з головною ціллю трудової діяльності — отриманням коштів для задоволення найважливіших потреб людини. Вона може виступати у формі зарплати, премій, підвищення в посаді, нагородження статусними символами (почесний професор, герой праці і т.п.), надання можливостей для навчання, виразі вдячності з боку керівництва і такого іншого. Зацікавленість спонукає підлеглих до добровільного виконання розпоряджень, робить зайвим контроль і застосування негативних санкцій;
покарання — влада, заснована на страху перед санкціями (зниження зарплати, позбавлення премії, звільнення, догана, переведення на інше місце роботи з гіршими умовами праці і т.п.). Через природне прагнення людей позбутися цього неприємного емоційного стану така влада має тенденцію до послаблення. Покарання може бути ефективним тоді, коли воно сприймається як справедливе і спирається на авторитет загальноприйнятих норм і цінностей. Його доцільно використовувати в комплексі з винагородою, підкреслюючи протилежність сумлінної і поганої роботи;
діловий авторитет керівника, тобто визнання з боку підлеглих наявності у керівника таких якостей, як компетентність, досвід, уміння, знання, необхідних для вирішення певних завдань. Влада, заснована на діловому авторитеті, тобто експертна влада, в сучасних умовах є чинником провідного ефективного управління, хоча й не заперечує першорядної значущості влади через винагороду. Іноді така влада існує в латентній, прихованій формі, коли керівник у всьому слухається своїх радників, в ролі яких можуть бути родичі власника фірми;
інформація, коли підставою підкорення служить не тільки діловий авторитет, але і переконання і ціннісні орієнтації співробітників, які формуються на базі отриманої ними інформації, а також їх власні рішення, де термінуються обсягом і характером наявних у них знань. Інформаційна влада здатна служити не тільки розповсюдженню об'єктивних відомостей, але і маніпулюванню, тобто управлінню свідомістю і поведінкою людей всупереч їхнім інтересам, а нерідко і волі, шляхом використання спеціальних методів обману.
легітимація, коли влада ґрунтується на посадовому авторитеті, визнанні норм і цінностей даної організації, а також права керівників карати, а підлеглих — виконувати розпорядження. Влада через легітимацію передбачає інтерналізацію, тобто засвоєння співробітниками норм і вимог організаційного порядку, розуміння необхідності розподілу статусів і ролей для успіху колективної діяльності;
переконання, яке пов'язано з дією мотивації достатньо глибоких шарів свідомості: менталітету, ціннісних орієнтацій і установок. Переконаність у доцільності підкорятися керівнику не обов'язково витікає з його легітимності, вона може бути результатом роз'яснювально-виховної роботи або усвідомлення суспільної користі, може витікати з етичних, патріотичних, релігійних переконань. Влада через переконання частіше використовується в екстремальних ситуаціях, коли від співробітників потребується велике напруження сил, що порою виходить за рамки закону;
ідентифікація — це переважно емоційний зв'язок суб'єкта і об'єкта влади, яка виявляється у формуванні у співробітників відчуття єдності, в прагненні співробітників брати приклад з керівника.
Суб'єктивна ідентифікація виконавця з керівником пояснюється наступними причинами:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Якою є структура влади?“ на сторінці 2. Приємного читання.
