У демографічних дослідженнях активно розробляються категорії "репродуктивна мотивація" і "репродуктивна установка", що дозволяє виявляти психологічну націленість на певне число дітонароджень, на переважання подружніх орієнтацій на народження сина чи дочки, а також ставлення до контрацепції та штучних абортів.
Репродуктивна мотивація розкриває якісні сторони потреби у дітях, її зміст, а також являє собою збуджуючий компонент репродуктивної установки.
В свою чергу репродуктивна установка по суті означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, бажаність для особистості народження того або іншого числа дітей, в тому числі — синів або дочок.
Теоретична розробка мотиваційних аспектів народжуваності ведеться у вітчизняній демографічній науці з початку 70-х років XX ст. Вибіркові дослідження репродуктивної мотивації стали можливими завдяки застосуванню соціологічних методів і подоланню емпіричної орієнтації на виявлення фактів народження великого числа дітей в сім'ї.
Мотиви народження дітей, тобто репродуктивна мотивація — це психічний стан особистості, що спонукає індивіда до досягнення особистих цілей економічного, соціального і психологічного характеру через народження певного числа дітей.
Розрізняють економічні, соціальні і психологічні мотиви репродуктивні мотивації. Економічні репродуктивні мотивації пов'язані з намаганням особистості укріпити благополуччя сім'ї, з підвищенням економічного стану батьків, з різноманітними пільгами, що надаються при народженні певного числа дітей.
Соціальні репродуктивні мотивації сприяють збереженню або підвищенню соціального стану батьків соціального авторитету і престижу індивідуальної спадкоємності роду і сім'ї.
Всі психологічні репродуктивні мотивації можна умовно поділити на три групи.
В першу групу входять мотиви, шо обумовлені потребою у наповненні свого життя смислом, потреби батьків у синовній або дочірній любові, повазі, бажанням продовжити у дітях себе в цілому або якусь свою характерну рису, талант, особливу здібність, а також відкривати для себе невідомі до сих пір сторони життя.
Друга група репродуктивних мотивів обумовлена потребою піклуватися про свою дитину, любити її та по мірі її зростання самому спрямовувати її розвиток, передавати свій життєвий досвід.
У третю групу умовно можна об'єднати всі інші види психологічних репродуктивних мотивацій — бажання уникнути самотності у старості, намагання подружжя зміцнити шлюб та інші.
Структура репродуктивних мотивацій у окремих людей неоднакова, але в основному вона являє собою ієрархію мотивів, які є характерними для тих або інших історичних періодів, а в їх ме- жах — тим або іншим регіонам, країнам, містам тощо. У минулі часи, коли домінувала потреба у багатодітності і перевага віддавалася синам, провідними були економічні репродуктивні мотивації.
Розповсюдження ж потреби у малодітній сім'ї урівнювало припустимість для батьків мати і синів і дочок; а частіше — мати одну дитину (установка на єдину дитину). Це значить, що народження дітей перестало залежати від економічних мотивів і часто здійснюється всупереч їм. У зонах малодітності народження однієї або двох дітей пов'язано перш за все з психологічними мотивами. Вивчення репродуктивних мотивацій дозволяє визначити і посилити ті мотиви, вплив яких на даному етапі у більшій мірі сприяє забезпеченню потреб суспільства у відтворенні населення.
Потреба у дітях — це в найбільшій мірі інерційна частина репродуктивної поведінки, оскільки вона є результатом засвоєння репродуктивних норм, успадкованим репродуктивним досвідом попередніх поколінь.
Як зовнішній засіб орієнтації репродуктивної поведінки особистості репродуктивні норми являють собою принципи і зразки поведінки, шо пов'язані з народженням певного числа дітей і при- йняті в різних соціальних і соціально-психологічних групах. Норми багатодітності, середньодітності або малодітності здатні перетворюватися у звичаї і традиції у зв'язку з усталеністю їх в ряді поколінь, з їх тривалим збереженням навіть після зміни умов і обставин, за яких вони виникли.
На протязі багатьох тисячоліть розвитку людського суспільства висока загальна і дитяча смертність, антисанітарні умови життя сформували норми багатодітності, складовою частиною яких були негативні санкції за втручання в автоматичний хід репродуктивних подій. В силу високої потреби у дітях відомі здавна методи контрацепції залишались невикористаними.
Заборона на застосування контрацепції та штучного аборту супроводжувалася соціальною регламентацією дошлюбних відносин та доступу до шлюбу. У докласових суспільствах дуально-родова організація, притаманна екзогамним і ендогамним племенам, виключала можливість постійних сексуальних відносин. Більша частина календарного часу року була пов'язана із статевим утриманням.
У докапіталістичних суспільствах факти сезонного народження дітей свідчать про те, що для багатодітної репродуктивної поведінки була також характерною абститентна поведінка і застосування контрацепції, пов'язане з лактацією. Норми репродуктивної поведінки пов'язувались з річним господарським циклом і дотриманням посту.
Умови, що викликали відмирання норм багатодітності (пониження загальної і дитячої смертності, радикальна зміна функцій сім'ї тощо), ослабляють систему заборон і поступово ведуть до застосування контрацепції і абортів.
Посилення внутрішньо-сімейних орієнтацій особистості (особливо жінок) на особисті досягнення і успіх зменшують рівень потреби у дітях і цінність дітей. При цьому перехід до часткового репродуктивного циклу означає руйнування гармонічної єдності сексуальної і репродуктивної поведінки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які критерії успішності шлюбу? Від чого залежить репродуктивна поведінка особистості?“ на сторінці 3. Приємного читання.
