мотиваційна — здатність обирати певні мотиви своєї політичної активності (пасивності);
соціалізації — засвоєння основних елементів політичної культури, набуття соціальних і політичних якостей, що надають індивідові можливість вільно орієнтуватись і функціонувати в по- літичній сфері;
комунікативні — забезпечення взаємодії усіх суб'єктів політичного процесу на основі загальних норм, цінностей, символів, зразків суттєвого сприйняття політичних напрямків.
Для кожної історичної епохи, для кожного виду політичних систем і соціальних спільностей характерний свій особливий тип політичної культури.
Загально визнаними вважаються методи класифікації політичних культур, запропоновані дослідниками Г. Алмондом і С. Вербою. Ця класифікація покладена в основу наведеної нижче:
Патріархальний тип — для нього характерними ознаками є: низька компетентність в політичних проблемах, відсутність інтересу громадян до політичного життя, орієнтація на місцеві цінності — общину, рід, плем'я тощо. Повністю відсутнє поняття про політичну систему суспільства і способи її функціонування. Члени спільноти орієнтуються на вождів, шаманів та інших значимих, на їх думку, особистостей.
Підданський тип — орієнтується на інтереси держави, але особиста активність невисока; такий тип добре засвоює виконавські ролі і функції, тому легко піддається маніпулюванню з боку різних політиканів, чиновників, політичних авантюристів. Індивідуальна політична активність представників цього типу досить низька, слабкий інтерес до політики. Поняття про політичну систему вже наявне, але зовсім відсутнє уявлення про можливості якимось чином впливати на владу.
Активістський тип — передбачає активне включення громадян в політичний процес, участь у виборах органів влади і намагання вплинути в тій чи іншій мірі на розробку і прийняття політичних рішень. Інтерес громадян до політики досить високий, вони добре інформовані про структуру і функції політичної системи і намагаються реалізувати з допомогою конституційних прав свої політичні інтереси.
Політична соціалізація є частиною загальної соціалізації. її специфіка полягає в тому, що в процесі політичної соціалізації індивідом засвоюються норми і цінності переважно політичної культури, зразки політичної поведінки, знання і уявлення про політичну сферу суспільства.
Політична соціалізація — це процес інтеграції (входження) людини в політичне життя суспільства.
Процес політичної соціалізації здійснюється як в ході цілеспрямованого застосування по відношенню до індивіда методів виховання і навчання, так і під впливом різноманітних спонтанних чинників (спілкування, читання літературних творів, засобів масової інформації, впливу різних політичних подій, власного досвіду тощо).
Первинним органом загальної і політичної соціалізації стає сім я, де закладаються фундаментальні мотиваційні установки особистості. Значний вплив на процес соціалізації індивіда має також його найближче оточення (родичі, друзі, ровесники, вчителі), а також засоби масової інформації (ЗМІ), особливо телебачення.
Особливістю першого етапу політичної соціалізації є те, що дитина засвоює певні політичні норми і зразки культури, не розуміючи їх сутності і значення
На другому етапі соціалізації (шкільний період життя) основне значення мають адаптації, пристосування людини до тих політичних відносин, політичної культури, що склалися в суспільстві. В той же час, це не виключає можливості заперечення індивідом загальноприйнятих норм і переоцінку ним існуючих культурних цінностей.
Найвідповідальніший період в житті індивіда —- це третій етап політичної соціалізації. Це період, коли людина досягає вісімнадцяти років і у відповідності з Конституцією України стає пов- ноправним громадянином держави, здатним обирати різні органи влади і самому обиратись в ті чи інші владні структури.
Політична соціалізація надає людині можливість адаптуватись в конкретній політичній системі, засвоїти вимоги статусної поведінки, адекватно реагувати на різні політичні явища, визначати свою політичну позицію, своє ставлення до влади. Головне — це те, що в ході со- ціалізації людина стає повноправним суб'єктом політичного процесу, здатним усвідомлювати і захищати свої особисті і групові інтереси.
Процес заміщення раніше засвоєних індивідом знань, норм, цінностей і ролей новими називається ре соціалізацією.
Залучення простих громадян до політики називається політичною участю. Її слід відрізняти від схожих за змістом понять, таких як політична діяльність і політична поведінка.
Політична діяльність — це реалізація політичної стратегії і тактики, здійснювана перш за все інституціоналізованими суб'єктами політики (державними органами, політичними партіями, групами тиску тощо). Іншими словами — це діяльність політичних професіоналів, шо виконують свої професійні обов'язки.
Політична поведінка відображує якісну характеристику участі і діяльності, мотиваційну і емоційну складові в діях індивіда або групи, які беруть участь в тому чи іншому політичному процесі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які основні рівні, типи та елементи політичної культури?“ на сторінці 2. Приємного читання.
