В політичній сфері завдання породження нації належить громадянському суспільству, в той же час завдання стабілізації цього процесу — державі. Якщо зміст поняття "держава" складає сфера реалізації загальнозначущих інтересів соціальних груп, класів, етносів, то зміст поняття "громадянське суспільство" — сфера реалізації повсякденних інтересів індивідів. Якшо держава спирається на конституцію, владу, примушення, право, то в якості засобів реалізації цілей громадянського суспільства можуть виступати тільки переконання, правові і моральні норми, традиції, звичаї, мистецтво і таке інше.
Основою держави виступають політичні інститути, органи законодавчої, виконавчої і судової влади, політичні лідери і політична еліта. Основою громадянського суспільства визнається вільний індивід з його невід'ємними правами і неполітичні організації, за допомогою яких він їх реалізує.
Політичні сили (партії, рухи, групи тиску і т.п.) виступають зв'язуючою ланкою між державою і громадянським суспільством.
Можливі два варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави:
громадянське суспільство генетично і функціонально передує правовому. Державна влада як об'єкт дії збоку політично активної громадськості реалізує її ініціативи у формі законів. Цей варіант носить ідеально-належний характер, теоретично можливий;
більш реалістичний інший: правова держава не "визріває" з надр громадянського, а проголошується "існуючою" і сама ініціює оформлення громадянської держави.
У кожному випадку — органічного "визрівання" інститутів громадянського суспільства або їхнього оформлення "зверху" — очевидна активна роль держави в політичному і законодавчому забезпеченні реформування і функціонування громадянського суспільства.
Забезпечення прав людини, їхній реальний характер визначаються двома чинниками: наявністю громадянського суспільства і правової держави.
Громадянське суспільство є сферою, яка в максимальній мірі сприяє самостійній активності громадян і вільному розвитку особистості, шо веде до пріоритету інтересів особистості і суспільства в цілому в їхніх відносинах з державою.
Правова держава, що забезпечує верховенство законів і гарантує забезпечення прав і свобод людини і громадянина, виступає неодмінною умовою існування громадянського суспільства. Останнє може існувати тільки в демократичній політичній системі, оскільки вона є механізмом реалізації найважливіших прав і свобод людини і громадянина. Демократична політична система характеризується розгалуженою внутрішньою структурою громадських організацій, органів місцевого самоврядування і управлінських державних органів, що гарантують дотримання цих прав і свобод.
Можна виділити три типи взаємин громадянина і держави:
патерналістський, етатистський — ототожнення суспільства і держави, розуміння громадянина як "гвинтика" складного державного механізму, заперечення прав і свобод громадянина, встановлення тотального державного контролю за життям громадянина, визначення державою статусу і прав громадянина. Такий тип взаємин громадянина і держави тривалий час панував у СРСР;
індивідуалістичний, ліберальний — визнання того, що вільний громадянин є першоджерело будь-якої державної влади, пріоритет індивіда по відношенню до держави, обмеження самостійності громадянина обсягом його прав і свобод, обмеження держави громадянським суспільством, мінімізація його функцій. Традиційно складався в Західній Європі, США та інших країнах на основі ідеї про державу як суб'єкта затвердження моральності (Платон, Арістотель, Гегель), досягнення загальної безпеки (Гоббс), охорони права приватної власності (Локк), досягнення суспільного блага (Гроцій), затвердження загальної свободи (Руссо, Лассаль);
комунітаризм — з одного боку, протистоїть лібералізму і піддає критиці його основоположні ідеї: індивідуалістичне розуміння особистості, ліберальний універсалізм, атомістичне уявлення про суспільство, а звідси — пріоритет прав людини над іншими цінностями, процедурний характер ліберальної демократії, пріоритет приватного життя над публічним. З іншого боку, комунітаризм протистоїть і колективізму, який, з цієї точки зору, означає одноманітність, конформізм і схильність до репресії по відношенню до індивіда. Таким чином, комунітаризм базується на ідеях розвитку індивідуальності, толерантності, плюралізму. (А. Макінтайр, М.Уолцер, М.Сандел, Ч.Тейлор та інші).
Громадянське суспільство виступає важливою підсистемою суспільства як цілого, яка співпадає з соціальною сферою суспільного життя.
Поняття "громадянське суспільство" включає всю сукупність неполітичних (недержавних) відносин в суспільстві, тобто економічних, моральних, культурно-духовних, релігійних, національних.
Громадянське суспільство — це сфера спонтанного вияву вільних індивідів, асоціацій і організацій громадян, які добровільно сформувалися і захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади.
Економічною основою громадянського суспільства виступає власність у всій різноманітності її форм, перш за все, приватна, кооперативна, асоціативна, колективна та інші.
Інститутами громадянського суспільства є:
добровільні суспільні організації і суспільні рухи, а також партії на перших етапах свого існування, поки вони не задіяні в механізмах здійснення влади;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У чому сутність громадянського суспільства? Які основні інститути громадянського суспільства?“ на сторінці 2. Приємного читання.
