спрямованість — лінії, по яких відбувається накопичення;
закономірність — не випадковий, а незворотний процес накопичення змін.
Соціальний розвиток відбувається як в масштабах суспільства в цілому, так і в рамках окремих його ланок і осередків, в інших соціальних спільнотах. Соціальний розвиток може бути еволюційним (поступовим) і революційним (швидким, одноразовим). Залежно від швидкості протікання соціальних процесів соціальний розвиток може бути як екстенсивним, так і інтенсивним.
У свою чергу, поняття "соціальний розвиток" уточнюється в соціології такими якісними характеристиками, як "соціальний прогрес" і "соціальний регрес".
Соціальний прогрес — це особливий тип розвитку суспільства, при якому суспільство в цілому або окремі його елементи переходять на більш високий рівень, стадію зрілості відповідно до об'єктивних критеріїв.
Відповідно, соціальний регрес означає рух соціальних систем по низхідній лінії від більш розвинених до менш розвинених. Прогрес розглядається як синонім розвитку. Якщо сума позитивних наслідків великомасштабних змін в суспільстві перевищує суму негативних, то говорять про прогрес суспільства. Якщо ж сума негативних змін перевищує, то вважають, що має місце регрес.
Проте поняття "соціальний прогрес" частіше за все використовується для оцінки спрямованості суспільного розвитку. Соціальним прогресом в цьому розумінні називається глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людського суспільства від нижчих рівнів до вищих (від стану дикості до вершин цивілізації — при цивілізаційному підході і від первісної формації до комуністичної — при формаційному підході). Об'єктивні показники соціального прогресу пов'язують з вдосконаленням знарядь праці і інших засобів виробництва, що постійно підвищують продуктивну потужність людини як родової істоти.
Регрес може охоплювати окремі соціальні структури суспільства, окремі сфери суспільного життя (виробничу, політичну та інші), він може уразити окремі держави, цивілізації і формації, але при цьому людство в цілому в своєму русі, не дивлячись на всі зигзаги, занепади і руйнівні моменти, продовжує розвиватися по висхідній лінії.
Розрізняють поступовий (реформістський) і стрибкоподібний (революційний) види соціального прогресу. Реформи і революції розрізняються залежно від масштабу, суб'єкта реалізації та історичної значущості.
Питання про те, які чинники є причинами соціальних змін, вважається одним з найскладніших і дискусійних. Огюст Конт вирішальним чинником еволюційних змін вважав прогрес в наукових знаннях, Герберт Спенсер вбачав причини соціальних змін суспільства в його ускладненні і посиленні диференціації, Еміль Дюркгейм в якості вирішальних чинників еволюційного процесу виділяє розподіл праці і соціальну диференціацію. Карл Маркс найважливі- шим чинником соціальних змін вважає зростання продуктивних сил суспільства, яке веде до зміни способу виробництва і суспільно-економічної формації. Згідно з Марксом, нова суспільно-економічна формація може виникнути лише в результаті соціальної революції.
В якості основного чинника еволюційного розвитку Макс Вебер виділяє ідею прогресуючої раціональності, яка всупереч волі і бажанню людей пробиває собі дорогу. Раціональна економіка, раціональна релігія, раціональне право і управління, раціональний грошовий обіг, раціональна поведінка в господарській сфері дозволяють домогтися максимальної економічної ефективності. Така раціональність притаманна, перш за все, капіталістичному суспільству з його раціональною релігією (протестантизмом). Аналізуючи зародження, розвиток і занепад соціальних систем, Арнольд Тойнбі виділяє два основні чинники: 1) "виклик" — вплив навколишнього природного і соціального середовища; 2) "відповідь" — здатність і можливість суспільства адекватно відповідати на кожний черговий виклик.
Пітірим Сорокін основною причиною соціальних змін називає "збільшення пригнічених базових інстинктів більшості населення, а також неможливість навіть мінімального їх задоволення". Наприклад, травний інстинкт "подавляється" голодом, інстинкт самозбереження — деспотичними екзекуціями, масовими вбивствами. Не задовольняються в мінімальному обсязі потреби в житлі, одязі тощо.
Толкотт Парсонс виділяє чотири основні механізми еволюційних змін:
—диференціація, пов'язана з ускладненням суспільства;
збільшення адаптивної здатності суспільства, пов'язане з розвитком виробництва;
збільшення обсягу членства в суспільстві і ускладнення соціальних структур;
генералізація цінностей, суть якої полягає в тому, що в помилкових соціальних системах "для забезпечення соціальної стабільності потрібно, щоб цінності отримали більш узагальнене виявлення".
Таким чином, соціальні зміни вельми різноманітні, тому і причини, що їх породжують, також різноманітні. При цьому одні причини можуть стимулювати виникнення інших і/або накладатися одна на одну. Серед основних причин соціальних змін можна виділити наступні:
прогрес в науці, техніці і технологіях;
розвиток виробництва і зростання продуктивних сил;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В яких формах можуть протікати соціальні зміни?“ на сторінці 2. Приємного читання.
