Соціальна динаміка основну увагу приділяла вивченню процесу мінливості соціальних явищ, їх обумовленості, спрямованості та наслідків. В ЇЇ рамках вивчались фактори, що впливають на ці зміни, закономірності пристосування індивідууму до системи суспільних відносин або суспільства до нових умов, розроблялась теорія прогресу і таке інше.
Суспільство в соціологічному розумінні, як відзначав Пітірим Сорокін, означає перш за все сукупність людей, що знаходяться в процесі спілкування, і далі — сукупність вищих організмів, що взаємодіють. Люди живуть спільно один з одним; між ними щомить виникають тисячі процесів взаємодії, шо носять психологічний характер: обмін ідеями (релігійними, науковими, буденними, художніми образами і таке інше), обмін вольовими імпульсами (суспільства і кооперації, в які люди об'єднуються для досягнення цілей комерційних, добродійних, господарських, моральних, наукових тощо), обмін відчуттями (на грунті любові, співчуття, ненависті, при спогляданні драми, при релігійному обряді і таке інше".
Предмет соціальної статики — стійкі соціальні структури та їх роль у збереженні суспільства як соціального цілого. В соціальній статиці розглядались типологія соціальних структур, закономірності їх взаємодії, типологія соціальних інститутів та їх функціональної відповідності.
Проблеми соціальної динаміки і соціальної статики вивчали Г. Спенсер, Л. Уорд, Ч. Кулі, У. Самнер, Е. Дюркгейм, Б. Малиновський. Вже Конт підкреслював умовність розділення соціальної динаміки і соціальної статики. Проте в історії соціології це зіставлення привело до усвідомлення специфіки методів дослідження процесів функціонування і процесів розвитку суспільства і його інститутів. Терміни "соціальна динаміка" і "соціальна статика" зберегли своє значення лише в дослідженнях з історії соціології!
Новітня фаза соціального розвитку — це "пост національна констеляція" та закладання основ "космополітичної демократії", формування глобальної суспільної думки і глобального громадянського суспільства. Як справедливо відзначає Петер Штомпка, головна дилема — це створення колективної ідентичності в наднаціональному масштабі. Тут знаходиться "другий шанс Європи", яка була колискою національних держав, а нині стоїть на шляху формування континентальної федерації держав.
Згідно Хабермасу, суспільство має два аспекти: "систему", яка складається з інститутів;
"життєвий світ", який складається із спонтанних практик і значень, визнаних членами групи.
Висхідний до просвітницьких концепцій проект створення сучасного суспільства утворився з двох напрямів, двох джерел: через ринок, бюрократію, право "система" підлягала раціоналізації, інструменталізації та встановленню панування грошей і влади; ці чинники вторглися далі в "життєвий світ", сприяючи його "колонізації" та руйнуючи природні основи спільності та ідентичності. Всі теоретики, аналізуючи суспільство як окремий вид соціальної системи, підкреслювали, що воно, подібно всім соціальним системам, відрізняється своїми культурами, структурами та населенням. Суспільство є центральною концепцією в соціології, яка аналізує створені та організовані важливіші елементи соціального життя.
У чому полягає сутність системного підходу до аналізу суспільства?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЦІОЛОГІЯ ЯК СИСТЕМНИЙ ПОГЛЯД НА СУСПІЛЬСТВО“ на сторінці 2. Приємного читання.
