міфів про вибірку й опитування громадської думки. І як воно є насправді?

Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?

Можна натрапити на зовсім різні уявлення про опитування: від скепсису, що вони дійсно відображають думку громадськості, до очікувань точності до відсотка. Якщо ви уважно ознайомилися з попередніми підрозділами, то міфи про вибірку для вас уже розвіяні й викладений нижче матеріал буде радше закріпленням уже відомого, ніж новою інформацією. Якщо ж ви не працювали з попередніми підрозділами, то викладене нижче допоможе розібратися без занурень у формули, підрахунки й таблиці, якими є репрезентативні опитування в дійсності.

Міф 1. "Будь-які опитування громадської думки дають лише приблизні результати, це все дуже неточно".

10-20 років тому цей міф був дуже популярним. Тоді все ще була не такою рідкісною практика створення "соціологічних" фірм-одноденок з метою реклами певної політичної сили: вони повідомляли вигадані політичні рейтинги, що показували завищену підтримку певної політичної сили, а після виборів зникали. Тож не дивно, що, чуючи про найрізноманітніші результати опитувань, чимало людей були скептично налаштовані щодо опитувань громадської думки та вважали, що "це все дуже неточно", "намальовано" тощо.

Нині ж сила цього міфу примітно зменшилася принаймні з двох причин. З одного боку, завдяки пильності громадськості до маніпулятивних фірм-одноденок: нині дедалі більше людей, зокрема й журналістів, звертають увагу на те, яка саме дослідницька агенція оприлюднює результати опитування громадської думки – та, що давно працює на ринку чи ні. З іншого боку, міф про дуже неточні результати опитувань послабився завдяки регулярній вдалій практиці екзит-полів.

Екзит-поли – це репрезентативні опитування виборців на виході з виборчої дільниці про те, за кого саме вони проголосували (від англ, exit – вихід, poll – підрахунок голосів)[1]. Екзит-поли проводять різні дослідницькі центри, і їхні дані є вельми подібними: зазвичай розбіжності між ними не перевищують 5%. Якби завдяки фаховим екзит-полам не було можливо дістати точні дані, різні дослідницькі центри подавали б вельми відмінні результати. Однак такого не відбувається: зазвичай результати незалежних екзит-полів різних дослідницьких центрів є подібними[2] й на їх основі можна з високою імовірністю передбачити результат виборів, якщо підрахунок голосів проведений чесно.

Дійсність на противагу міфу:

• якщо репрезентативне опитування громадської думки грамотно сплановане й реалізоване, максимально можливі розбіжності між результатами дослідження та дійсністю можна вирахувати математично;

• екзит-поли під час виборів (опитування людей на виході з виборчих дільниць) добре ілюструють справжню точність репрезентативних опитувань навіть для скептиків, адже їх результати подібні як між різними дослідницькими центрами, так і до результатів підрахунку голосів за бюлетенями (якщо підрахунок бюлетенів не сфальшований).

Міф 2. "Опитування, які проводять соціологи, дуже точні: можна дізнатися думку населення з точністю до відсотка!"

Поряд із попереднім міфом співіснує протилежний – про неймовірну точність "соціологічних опитувань". Насправді ж репрезентативна вибірка ніколи не є 100% точною, натомість є завжди ймовірнісною. У соціальних дослідженнях склалася традиція базувати розрахунки на ймовірності 0,95[3], тобто 95%. Тому у фахових повідомленнях про результати репрезентативних опитувань ми читаємо формулювання на кшталт: "З імовірністю 95% похибка не перевищує 3,3%". Отже, навіть якщо опитування було ідеально сплановано й реалізовано, немає 100% гарантії, що похибка не перевищить 3,3%. Відповідно, коли в повідомленні про результати опитування громадської думки зазначено, що 70% населення України мають думку X за ймовірності 0,95 та похибки 3,3%, це означає, що з імовірністю 0,95 можемо стверджувати: від 66,7% до 73,3% населення мають думку X.

Чи це означає, що маємо 5 шансів зі 100 (100% – 95% = 5%) на те, що похибка насправді є значно більшою за 3,3% і, скажімо, не 70%, а 90% населення мають думку X (70% – 90% = "похибка 20%"]? Або лише 20% населення мають думку X (70% – 20% = "похибка 50%"]? Ні, це не так: шанси, що похибка є настільки великою (20% або 50%], нікчемно малі. У додатку 2 наведено таблицю, в останньому стовпці якої читач може побачити похибки для різного розміру вибірок з імовірністю, що наближається до 100 (імовірність 99,99%[4]]. Ці дані допоможуть зорієнтуватися в дійсному рівні точності репрезентативних опитувань: навіть за максимально високого рівня ймовірності максимальна величина можливої похибки збільшується лише приблизно вдвічі, а не в десятки разів.

Оскільки будь-яка репрезентативна вибірка має певну похибку з певною імовірністю, соціологи, оголошуючи результати екзит-полів, часто вживають формулювання "з високою імовірністю переміг кандидат X", навіть якщо розрив між кандидатами значний. Хоч би якою нікчемною була ймовірність великої похибки, ми можемо бути впевнені "з високою імовірністю" в результаті опитування, але не на всі 100%.

Дійсність на противагу міфу: репрезентативні опитування громадської думки...

• мають певну похибку з певною імовірністю, тобто ми не можемо бути впевнені в даних на всі 100%;

• при цьому значне відхилення від отриманого в опитуванні значення є надзвичайно малоймовірним, якщо опитування коректно сплановане й проведене.

Міф 3. "Вибірку дуже складно порахувати".

Якщо людина не боїться формул, то в низці випадків розмір (обсяг) вибірки порахувати не так уже й складно. В окремих простих, типових випадках навіть рахувати не потрібно, адже можна скористатися готовими таблицями: дивіться, наприклад, таблиці 4.1-4.4.

Натомість вибірку справді складно сформувати. Що маємо на думці під формуванням вибірки й чому це складно?

Уявімо величезну ємність із сотнями тисяч кульок трьох різних кольорів: білого, сірого й чорного. Всі вони однакового розміру й розташовані в ємності ідеально рівномірно. Складається враження, що кульок різного кольору неоднакова кількість, але ми не маємо точної інформації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „міфів про вибірку й опитування громадської думки. І як воно є насправді?“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Замість передмови: соціологія та соціальні дослідження у відкритому суспільстві

  • Про соціологію та соціальні дослідження

  • Про соціальні та бізнесові проекти

  • Розділ 2. ПЛАНУЄМО ДОСЛІДНИЦЬКИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЕКТУ: ПЕРШІ КРОКИ

  • Як переконати грантодавця в доцільності дослідницького компонента?

  • міфів про співпрацю із соціологами. А як же насправді?

  • Як конкретизувати мету дослідження? І навіщо це робити?

  • Розділ 3. ЯК З'ЯСУВАТИ ТЕ, ЩО НАМ ПОТРІБНО ЗНАТИ?

  • Яка дослідницька стратегія нам потрібна – кількісна чи якісна?

  • Що робить методи дослідження якісними або кількісними?

  • Який саме метод обрати?

  • Оцінюєте якість консультацій? Оберіть експеримент!

  • Розділ 4. ВИБІРКА: ТАКА ЗАГАДКОВА Й ТАКА ВАЖЛИВА

  • Репрезентативні та нерепрезентативні вибірки

  • Загальна (генеральна) сукупність – те, без чого неможливо почати формування вибірки

  • Кому й навіщо потрібна нерепрезентативна вибірка?

  • Як визначити розмір (обсяг) нерепрезентативної вибірки?

  • Загадкові похибки й імовірності репрезентативної вибірки

  • Приклад формування репрезентативної вибірки

  • міфів про вибірку й опитування громадської думки. І як воно є насправді?
  • Чому соціологи не готують довідник "типових вибірок" для областей та обласних центрів?

  • Розділ 5. ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ: ЧИМ ВОНА ВАЖЛИВА ДЛЯ МЕНЕ ТА МОГО ПРОЕКТУ?

  • Патріархатні погляди та практики

  • міфи про гендерну рівність і фемінізм

  • Гендерна коректність і гендерна чутливість на противагу сексизму

  • Чому це важливо для мого проекту?

  • Гендерна (не)рівність в Україні: міжнародні експертні оцінки

  • Розділ 6. ЯК ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ ТА ВМОВИТИ ДАТИ ЩИРІ ВІДПОВІДІ?

  • Як умовити бути щирими та не боятися запису інтерв'ю на диктофон?

  • Як уникнути типових помилок глибинного інтерв'ювання?

  • Скільки інтерв'ю запланувати?

  • Плануємо фокус-групи: скільки учасників, скільки груп та яка тривалість обговорення?

  • У чому складність формулювання запитань анкети?

  • Як уникнути типових помилок при формулюванні запитань анкети?

  • Приклад 3. Викладачі університетів

  • Як і навіщо досвідчені фахівці тестують анкети?

  • Розділ 7. БУДЬМО КОМПЕТЕНТНИМИ ЗАМОВНИКАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ!

  • Із чого складається кошторис дослідження?

  • Де та як знайти фахівців із соціальних досліджень?

  • З ким співпрацювати – дослідницьким центром чи окремим фахівцем?

  • "Ми хотіли б довідатися, який відсоток населення України знає про..." – вам потрібен омнібус!

  • Скільки й чому коштують глибинні інтерв'ю? Що зменшує їхню вартість?

  • Скільки й чому коштують фокус-групи? Що зменшує їхню вартість?

  • Деякі труднощі у співпраці з фаховими дослідниками – як їх вирішити?

  • Розділ 8. ПРЕДСТАВЛЯЄМО ДОСЛІДНИЦЬКИЙ КОМПОНЕНТ У ПРОЕКТНІЙ ЗАЯВЦІ

  • Наскільки докладно представляти дослідницький компонент заявки?

  • типових помилок представлення дослідницького компонента в проектній заявці

  • Пам'ятка про фахове представлення дослідницького компонента в проектній заявці

  • Післямова