Можна натрапити на зовсім різні уявлення про опитування: від скепсису, що вони дійсно відображають думку громадськості, до очікувань точності до відсотка. Якщо ви уважно ознайомилися з попередніми підрозділами, то міфи про вибірку для вас уже розвіяні й викладений нижче матеріал буде радше закріпленням уже відомого, ніж новою інформацією. Якщо ж ви не працювали з попередніми підрозділами, то викладене нижче допоможе розібратися без занурень у формули, підрахунки й таблиці, якими є репрезентативні опитування в дійсності.
Міф 1. "Будь-які опитування громадської думки дають лише приблизні результати, це все дуже неточно".
10-20 років тому цей міф був дуже популярним. Тоді все ще була не такою рідкісною практика створення "соціологічних" фірм-одноденок з метою реклами певної політичної сили: вони повідомляли вигадані політичні рейтинги, що показували завищену підтримку певної політичної сили, а після виборів зникали. Тож не дивно, що, чуючи про найрізноманітніші результати опитувань, чимало людей були скептично налаштовані щодо опитувань громадської думки та вважали, що "це все дуже неточно", "намальовано" тощо.
Нині ж сила цього міфу примітно зменшилася принаймні з двох причин. З одного боку, завдяки пильності громадськості до маніпулятивних фірм-одноденок: нині дедалі більше людей, зокрема й журналістів, звертають увагу на те, яка саме дослідницька агенція оприлюднює результати опитування громадської думки – та, що давно працює на ринку чи ні. З іншого боку, міф про дуже неточні результати опитувань послабився завдяки регулярній вдалій практиці екзит-полів.
Екзит-поли – це репрезентативні опитування виборців на виході з виборчої дільниці про те, за кого саме вони проголосували (від англ, exit – вихід, poll – підрахунок голосів)[1]. Екзит-поли проводять різні дослідницькі центри, і їхні дані є вельми подібними: зазвичай розбіжності між ними не перевищують 5%. Якби завдяки фаховим екзит-полам не було можливо дістати точні дані, різні дослідницькі центри подавали б вельми відмінні результати. Однак такого не відбувається: зазвичай результати незалежних екзит-полів різних дослідницьких центрів є подібними[2] й на їх основі можна з високою імовірністю передбачити результат виборів, якщо підрахунок голосів проведений чесно.
Дійсність на противагу міфу:
• якщо репрезентативне опитування громадської думки грамотно сплановане й реалізоване, максимально можливі розбіжності між результатами дослідження та дійсністю можна вирахувати математично;
• екзит-поли під час виборів (опитування людей на виході з виборчих дільниць) добре ілюструють справжню точність репрезентативних опитувань навіть для скептиків, адже їх результати подібні як між різними дослідницькими центрами, так і до результатів підрахунку голосів за бюлетенями (якщо підрахунок бюлетенів не сфальшований).
Міф 2. "Опитування, які проводять соціологи, дуже точні: можна дізнатися думку населення з точністю до відсотка!"
Поряд із попереднім міфом співіснує протилежний – про неймовірну точність "соціологічних опитувань". Насправді ж репрезентативна вибірка ніколи не є 100% точною, натомість є завжди ймовірнісною. У соціальних дослідженнях склалася традиція базувати розрахунки на ймовірності 0,95[3], тобто 95%. Тому у фахових повідомленнях про результати репрезентативних опитувань ми читаємо формулювання на кшталт: "З імовірністю 95% похибка не перевищує 3,3%". Отже, навіть якщо опитування було ідеально сплановано й реалізовано, немає 100% гарантії, що похибка не перевищить 3,3%. Відповідно, коли в повідомленні про результати опитування громадської думки зазначено, що 70% населення України мають думку X за ймовірності 0,95 та похибки 3,3%, це означає, що з імовірністю 0,95 можемо стверджувати: від 66,7% до 73,3% населення мають думку X.
Чи це означає, що маємо 5 шансів зі 100 (100% – 95% = 5%) на те, що похибка насправді є значно більшою за 3,3% і, скажімо, не 70%, а 90% населення мають думку X (70% – 90% = "похибка 20%"]? Або лише 20% населення мають думку X (70% – 20% = "похибка 50%"]? Ні, це не так: шанси, що похибка є настільки великою (20% або 50%], нікчемно малі. У додатку 2 наведено таблицю, в останньому стовпці якої читач може побачити похибки для різного розміру вибірок з імовірністю, що наближається до 100 (імовірність 99,99%[4]]. Ці дані допоможуть зорієнтуватися в дійсному рівні точності репрезентативних опитувань: навіть за максимально високого рівня ймовірності максимальна величина можливої похибки збільшується лише приблизно вдвічі, а не в десятки разів.
Оскільки будь-яка репрезентативна вибірка має певну похибку з певною імовірністю, соціологи, оголошуючи результати екзит-полів, часто вживають формулювання "з високою імовірністю переміг кандидат X", навіть якщо розрив між кандидатами значний. Хоч би якою нікчемною була ймовірність великої похибки, ми можемо бути впевнені "з високою імовірністю" в результаті опитування, але не на всі 100%.
Дійсність на противагу міфу: репрезентативні опитування громадської думки...
• мають певну похибку з певною імовірністю, тобто ми не можемо бути впевнені в даних на всі 100%;
• при цьому значне відхилення від отриманого в опитуванні значення є надзвичайно малоймовірним, якщо опитування коректно сплановане й проведене.
Міф 3. "Вибірку дуже складно порахувати".
Якщо людина не боїться формул, то в низці випадків розмір (обсяг) вибірки порахувати не так уже й складно. В окремих простих, типових випадках навіть рахувати не потрібно, адже можна скористатися готовими таблицями: дивіться, наприклад, таблиці 4.1-4.4.
Натомість вибірку справді складно сформувати. Що маємо на думці під формуванням вибірки й чому це складно?
Уявімо величезну ємність із сотнями тисяч кульок трьох різних кольорів: білого, сірого й чорного. Всі вони однакового розміру й розташовані в ємності ідеально рівномірно. Складається враження, що кульок різного кольору неоднакова кількість, але ми не маємо точної інформації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „міфів про вибірку й опитування громадської думки. І як воно є насправді?“ на сторінці 1. Приємного читання.
