В основі формування вибірок – теорія імовірності та математична статистика, виклад яких є поза межами цього видання. Втім, це не означає, що читачеві зовсім нічого не варто знати про похибки й імовірності репрезентативних опитувань.
Цей підрозділ та наступний – для тих, хто любить рахувати й працювати з таблицями. їх матеріал допоможе не лише грамотніше сприймати повідомлення про опитування громадської думки, а й навчитися визначати орієнтовні розміри (обсяги) вибірок і супутні їм похибки, зокрема розібратися, наскільки точними насправді є репрезентативні опитування. Однак, якщо ви не в настрої роздивлятися таблиці й формули, можна одразу переходити до підрозділу "10 міфів про вибірку й опитування громадської думки", який не містить математичних розрахунків, але теж стане в пригоді всім, хто прагнуть бути більш критичними, компетентними читачами публікацій про опитування громадської думки.
В ідеалі фахові повідомлення про результати репрезентативного опитування містять інформацію про похибку, ймовірність та дизайн-ефект. Наприклад, у прес-релізі про фахове репрезентативне опитування 2000 респондентів можемо прочитати:
"Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 та за дизайн-ефекту 1,5) не перевищує:
• 3,3% – для показників, близьких до 50%;
• 2,9% – для показників, близьких до 25% та 75%;
• 1,4% – для показників, близьких до 5% та 95%;
• 0,7% – для показників, близьких до 1% та 99%"[1].
Що це за ймовірність, похибки та дизайн-ефект? Що нам варто про них знати?
Відповідно до законів математики не можна бути на 100% впевненими, що результати дослідження вибірки ідентично відображають ситуацію в генеральній сукупності, навіть якщо ми дуже ретельно сформували нашу вибірку. Однак можна бути впевненими з високою імовірністю, що результати для вибірки не відрізняються від ситуації в генеральній сукупності більше, ніж на певний відсоток. Скільки саме становить такий відсоток максимального відхилення й наскільки високою є імовірність залежить від потреб дослідження, дослідницьких традицій і навіть особистих уподобань.
У соціальних дослідженнях склалася традиція виходити з імовірності близько 0,95, тобто 95% впевненості в точності результатів. Найчастіше, мабуть, використовують імовірність 0,950[2], тобто рівно 0,95. Однак імовірність 0,9545, або 95,45%, теж по-своєму зручна, оскільки спрощує формулу розрахунку.
У деяких інших галузях (наприклад, епідеміології] нерідко використовують імовірність 0,99. Коли читач чує про результати опитувань громадської думки в українському або інших суспільствах, зазвичай ідеться про вибірки, сформовані, виходячи з імовірності 0,9545 або 0,95 рівно. Власне, не дуже важливо, яка саме з цих двох імовірностей була використана, оскільки похибки за них майже не різняться (для порівняння див. додаток 2).
Максимальні допустимі похибки в опитуваннях громадської думки часто становлять понад 2%, але менше ніж 5%. Однак це аж ніяк не є догмою. Можна провести опитування з максимальною похибкою і 7%, і 10%, якщо така точність результату прийнятна.
Результати дослідження тим точніші, чим вища ймовірність і чим менша похибка. Втім, щоб імовірність була вищою, а похибка меншою, потрібна більша вибірка, що вимагає вищих витрат на дослідження. Тому визначення похибки – це завжди баланс між бажаним і можливим.
Нехай імовірність становить 0,9545, n – обсяг вибірки,
N – обсяг генеральної сукупності,
Δ – максимальна прийнятна похибка, виражена часткою (тобто якщо йдеться про похибку 3%, то Δ = 0,03).
Для визначення розміру вибірки потрібно скористатися не вельми складною формулою:
n = 1 / (Δ2 + 1/N)[3].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загадкові похибки й імовірності репрезентативної вибірки“ на сторінці 1. Приємного читання.
