Західні дослідники також звертають увагу на проблему "прихованої бездомності". В нашому суспільстві вона може бути пов'язана з проживанням у перенаселеному житлі, гуртожитках, з відсутністю житла у випускників шкіл-інтернатів, проживанням в будинках релігійних громад тощо, і також, як і в попередньому випадку, характеризується високим ризиком втрати житла.
Для дослідження феномену бездомності потрібно мати уявлення про його структуру, а це, в свою чергу, передбачає визначення основних характеристик тих, кого ми називаємо бездомними. Також нагальним залишається питання щодо визначення чисельності бездомних в Україні, бо знайти достовірну інформацію практично неможливо. Тобто, дослідження бездомності в Україні пов'язане з такими проблемами:
• труднощами у визначенні терміну "бездомний";
• відсутністю достовірної інформації щодо масштабу та географічного поширення бездомності;
• відсутністю типологізації бездомності, катетеризації бездомних та безпритульних осіб;
• малою кількістю соціальних служб – осередків перебування бездомних, де можна було б збирати інформацію, надавати та вдосконалювати послуги для цієї групи клієнтів, – таких як центри обліку, центри реінтеграції, притулки, "нічліжки", гуртожитки, соціальні готелі тощо;
• негативним ставленням громадськості до бездомних.
У вирішенні різноманітних проблем бездомності велику роль відіграють соціальні працівники, особливо ті з них, хто працює у відповідних установах: притулках, центрах соціальної реабілітації, дитячих будинках і т.д.
В успішності соціальної роботи важливим критерієм є духовність і психологічні якості самого працівника. В процесі своєї еволюції соціальна робота прагматизувалася, відходячи від своїх витоків духовності, але тим не менш її визначення зараз представляється як "милосердя +вміння". Не всяка людина зможе працювати соціальним працівником, тим більше на такій невдячній ділянці, як робота з бездомними [63].
Серед безхатченків значну частину становлять діти та колишні ув'язнені. На технологіях соціальної роботи з дітьми, що живуть на вулиці, ми зупинялися в одному з попередніх розділів.
Що стосується інших категорій бездомних, то особливим напрямком соціальної роботи є реабілітаційна діяльність, що полягає у відновленні правового та соціального становища осіб, які відбули покарання у місцях позбавлення волі. Ці люди, отримавши свободу, а з нею і права на самостійний устрій свого життя, часто не мають не тільки житла, а й можливості влаштуватися на роботу [87].
Соціальна реабілітація, як одна із загальних технологій соціальної роботи, спрямована на відновлення не тільки здоров'я, працездатності, але і соціального статусу особистості, його правового положення, морально- психологічної рівноваги, впевненості в собі. В залежності від специфіки об'єкта реабілітації визначаються і методики реабілітаційного впливу, доповнюються відповідними приватними технологіями соціальної роботи.
До бездомних потрібен особливий підхід. Не кожен (навіть соціальний працівник) може працювати з ними (особливо з деякими категоріями).
Від соціального працівника потрібна яскраво виражена комунікабельність. Треба вміти знайти контакт з такими людьми, не принижуючи і не відлякуючи їх. Треба дати їм можливість відчути людське ставлення до себе, не образити, пропонуючи елементарні послуги: нічліг, харчування, медичну допомогу.
З особами без певного місця проживання необхідно проводити також медико-соціальну роботу. Метою медико-соціальної роботи є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополучиям. Як правило, такі люди опиняються у важкій життєвій ситуації. Важка життєва ситуація об'єктивно порушує життєдіяльність людини: інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв'язку з хворобою, похилим віком, бездоглядність, сирітство, конфлікти і жорстке поводження в сім'ї, відсутність певного місця проживання, безробіття.
Також формою роботи з бездомними є вулична соціальна робота.
Вулична соціальна робота – це мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних громадян. Вулиця – це те місце, де людина без даху над головою працює, харчується, спілкується, спить тощо. її повсякденні потреби зумовлені бажанням вижити, тому всі її дії, перш за все, спрямовані на задоволення базових потреб – їжа, одяг, притулок, безпека тощо.
Вулична соціальна робота полягає у своєрідному посередництві між соціальними службами та бездомними особами. Соціальний працівник, який працює на вулиці, набагато доступніший для бездомного, ніж той, хто працює у кабінеті. У цьому є головний позитив вуличної роботи – вона скорочує дистанцію між клієнтом та соціальним працівником, і в цьому ж її складність.
Виходячи з основної мети вуличної соціальної роботи можна окреслити її завдання:
• виявлення та облік бездомних осіб;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами без постійного місця проживання“ на сторінці 2. Приємного читання.
