• реакція захоплення (найчастіше – колекціонування, яке в нормативного підлітка набуває незвичних форм: один із таких підлітків збирав фотографії із зображенням знівечених у катастрофах, закатованих у концтаборах людей);
• реакції, зумовлені сексуальними потребами, які визначаються виразним домінуванням інтересу до статевого життя, часто агресивною поведінкою щодо осіб протилежної статі, статевими збоченнями;
• реакція відмови (активний опір дорослому, який вимагає від підлітка адекватних дій);
• реакція опозиції (демонстративна бравада, прогули, крадіжки, будь-яка активність, що має характер протесту);
• реакція імітації (прагнення свою неспроможність в одній сфері подолати успіхами в іншій: наприклад, учень, який відстає у навчанні, часто вдається до порушень соціальних норм);
• реакція гіперкомпенсацїі (прагнення досягти успіху, долаючи власні вади: боязкий підліток для завоювання авторитету скоює злочин).
І.А. Невський поділяє важких підлітків на типи, поклавши за основу види їх поведінки:
• 1) педагогічно занедбані – учні, що не встигають, і ті, що порушують дисципліну;
• 2) соціально занедбані – головним чином, пасивні та активні дезорганізатори;
• 3) правопорушники – підлітки-волоцюги, хулігани і злодії;
• 4) підлітки, які відхиляються від норми через стан здоров'я (психічно нестійкі та з психічними і соматичними захворюваннями).
Г.П. Медведев запропонував класифікацію важковиховуваних дітей на основі визначених стійких відхилень від норми поведінки і навчальної діяльності:
• діти, у яких повністю відсутні життєві перспективи (це зумовлює їхню байдужість до всього, що відбувається);
• діти з різкою і неправильною реакцією на все, що відбувається довкола, зокрема на вимоги старших;
• психічно нестійкі діти – ті, які легко під даються навіюванню.
Одним з найбільш складних і відповідальних етапів роботи з важкими дітьми вважається етап соціального діагностування. Від правильності вибору методів цієї діагностики залежить адекватність постановки діагнозу щодо типу важковиховуваності, а отже, і доцільність вибору методів роботи та досягнення правильного результату, успіху у виправленні особистості важковиховуваної дитини.
Ю.А. Клейберг, погоджуючись з думкою К. Роджерса, зазначає: ".. .у наш час не можна стверджувати, що конкретний підхід або метод є "найкращим" і "єдино правильним".., лише застосування різноманітних методів може дати об'єктивні знання".
Тому, підтримуючи наведену точку зору, розглянемо сукупність методів соціальної діагностики важковиховуваних дітей.
Комплекс методів вивчення важковиховуваності пропонує Л.М. Зюбін. Зокрема, ним розроблена програма-схема вивчення особистісних характеристик учнів.
Така програма, як зазначає сам автор, дозволяє вивчити особистість учня, зрозуміти його достатньо і різнобічно, не пропускаючи найбільш значущих переваг та недоліків. "Якщо в ній щось і пропущено (нескінченна індивідуальна різноманітність людей унеможливлює повне вивчення всіх їхніх особливостей), педагог, який добре знає учня, завжди може її доповнити", – зазначає Л.М. Зюбін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з важковиховуваними дітьми“ на сторінці 4. Приємного читання.
