Соціальна терапія посідає важливе місце в структурі соціальної роботи як виду діяльності. Можна стверджувати, що організація та здійснення ефективного соціально-терапевтичного впливу є її основним змістом. При цьому, процес соціальної терапії спрямований на виконання низки важливих і значимих функцій.
До функцій соціальної терапії можна віднести:
• соціальне "лікування", що припускає надання клієнту необхідної підтримки та допомоги у вирішенні його проблем; в цьому випадку соціальний працівник може діяти спільно з іншими спеціалістами: лікарями, педагогами, юристами тощо;
• соціальний захист, спрямований на відстоювання інтересів клієнта, роз'яснення його потреб і вимог тим структурам, людям або організаціям, від яких залежить його соціальне благополуччя;
• соціальний розвиток, що сприяє виявленню прихованих або нереалізованих можливостей і здібностей клієнта, з метою подальшої оптимізації його життєдіяльності.
Успішне виконання цих функцій в чималому ступені залежить від того, що являє собою конкретна система соціальнотерапевтичної діяльності, хто виступає як її об'єкт, які основні методи і засоби вирішення проблеми використовуються.
Залежно від цих і подібних критеріїв можна виділити кілька видів соціальної терапії. Основними критеріями їх виділення є об'єкт можливого соціально-терапевтичного впливу і домінуючий метод його здійснення.
У відповідності з об'єктом впливу виділяються такі види соціальної терапії.
Індивідуальна, яка застосовується щодо окремої людини, вирішення проблем якої вимагає конфіденційності (сексуальне насильство, сімейні негаразди і т. п.) до тих, хто не бажає або за якихось причин не може брати участь у груповій терапії. Цей вид соціальнотерапевтичного впливу вимагає від соціального працівника або іншого фахівця високої професійної кваліфікації, особистого такту, здатності до розуміння і співчуття.
Групова, що представляє собою стратегію впливу, спрямовану на надання допомоги людям у подоланні особистісних порушень або соціального безладу з використанням груп (при керівництві соціального працівника чи іншого фахівця – психолога, лікаря, педагога). Групи можуть формуватися за багатьма принципами: вікові, статеві, професійні, навчальні, для спільної діяльності і т.п. Люди, що входять в конкретну групу, повинні бути зацікавлені у вирішенні якихось східних проблем і орієнтовані на отримання якихось знань чи навичок. Як правило, групова терапія передбачає використання психотерапевтичних процедур і операцій.
Сімейна терапія – робота соціального працівника або іншого фахівця з родиною, яка розглядається як цілісна одиниця. Прагнучи надати необхідну допомогу у гармонізації сімейних відносин, у подоланні сімейних проблем та вирішенні сімейних конфліктів, фахівець прагне розкрити внутрішньогрупові ролі членів сім'ї, їх взаємні обов'язки, спонукати їх до більш гнучкої поведінки і т.п.
Домінуючий метод надання клієнту соціально-терапевтичної допомоги дозволяє виділяти набагато ширший спектр її різновидів. До найбільш часто вживаних у практиці соціальної роботи видів терапії відносяться наступні.
Трудова терапія, заснована на можливості чинити тонізуючий і активізуючий вплив на людину через процес праці. Трудова терапія дозволяє організувати спільну діяльність, розкрити приховані резерви здібностей і можливостей людини, сформувати у неї відчуття власної потрібності і корисності оточуючим, організувати систему міжособистісних відносин між клієнтом та іншими людьми, розширити коло спілкування, зняти відчуття напруженості і занепокоєння.
Терапія самовиховання – являє собою власну діяльність суб'єкта з самопізнання, самоаналізу і самооцінки. Вона включає в себе процеси саморефлексії і самовивчення, переоцінку власної особистості, власних рішень, власного минулого, виявлення індивідуальних психологічних "бар'єрів", самопереконання, самозаохочення і самонавіювання, створення бажаного образу "Я", використання отриманих результатів у повсякденному житті і діяльності. Основним суб'єктом цього виду соціальної терапії є сама людина. Однак, ця діяльність повинна здійснюватися під контролем соціального працівника, психолога, педагога або інших фахівців. їх завдання полягає в тому, щоб, по-перше, навчити людину вищевказаних прийомів діяльності і, по-друге, контролювати хід процесу самовиховання клієнта з метою недопущення небажаних або необоротних змін його особистості.
Форми соціальної терапії мають відмінні риси від процесів пристосування (адаптації), відновлення (реабілітації), контролю (обмеження), внесення поправок (корекції), попередження (профілактики).
Але, з іншого боку, функціональні соціальні технології реалізуються незалежно від технології соціальної терапії, оскільки вони не завжди прямо пов'язані з відхиленням від нормативів функціонування соціальних об'єктів і суб'єктів.
Таким чином, соціальна терапія обумовлена структурною єдністю всіх соціальних технологій. Вона являє собою конкретні форми впливу на девіацію на різних рівнях її прояву.
Технології групової роботи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологи соціальної реабілітації та терапії“ на сторінці 3. Приємного читання.
