Соціальна діагностика як технологія соціальної роботи

Технології соціальної роботи

Збір відомостей про генезис соціальної проблеми передбачає використання методів соціальних біографій (або сімейних біографій), методу генограми, що особливо часто застосовують в соціальній роботі з сім'єю, і т.д.

Соціальний працівник цілеспрямовано збирає відомості, розпитуючи клієнта і (або) його близьких; іноді виникає необхідність використання архівних даних (наприклад, у разі протиправної поведінки когось з попереднього покоління, наявності захворювань батьків або прабатьків). Звичайно, в таких бесідах (їх може бути декілька) потрібно проявляти такт і керуватися правилом розумної достатності. Оскільки предмет бесіди нерідко буває дуже делікатним, клієнти можуть болісно сприймати "лобові" питання про девіантну поведінку, негативні звички або захворювання – свої або своїх близьких. У цьому випадку інформація може бути отримана непрямим шляхом, за допомогою узагальнюючих розпитувань; збір даних вимагає наявності певної довіри між фахівцем і клієнтом.

Відомості, зібрані соціальним працівником, повинні бути необхідними і достатніми: їх обсяг повинен з максимальною повнотою відповідати змісту проблеми, не залишаючи нерозкритих її сторін, але без надмірності матеріалу для аналізу.

Слід також пам'ятати, що навіть найбільш шокуюча поведінка родичів, предків, близьких – це не привід для того, щоб виносити вирок самому опитуваному: син або онук алкоголіка зовсім не приречений сам стати алкоголіком, а родич злочинця людиною, що порушує закон. Кожен індивід може відповідати (юридично і морально) тільки за свою поведінку, і то лише в тому випадку, якщо він володіє достатнім інтелектом і самосвідомістю, щоб оцінити свою поведінку і керувати нею.

Структурно-функціональні методи діагностики передбачають отримання даних про поточний стан соціальної проблеми, будову соціального об'єкта і зв'язки, що з'єднують різні його елементи, його функціональність або дисфункціональність, тобто про те, чи відповідає його діяльність своєму призначенню, чи ні.

Неправильно було б думати, що структурно-функціональні методи застосовуються переважно при аналізі групових клієнтів – сім'ї, класу, трудового або студентського колективу. Навіть проводячи соціальну діагностику особистості, необхідно вивчити її соціальну мережу, функціонування в соціальному оточенні, нарешті, внутрішній стан, структуру самої особи, гармонійність або дисгармонійність її внутрішніх елементів, узгодження або розлад соціальних ролей і т.д.

З арсеналу засобів соціальний працівник використовує в першу чергу спостереження, яке дозволяє, по-перше, зрозуміти оцінку ситуації клієнтом (клієнтами), познайомитися з його (їх) трактуванням наявної проблеми. У процесі спостереження фахівець сприймає як вербальну (словесну), так і невербальну інформацію (міміка та інтонація клієнта, його жести). Ці два потоки інформації, як правило, не збігаються, оскільки вербальне спілкування – це самопрезентація клієнта, що підкоряється деяким соціальним правилам навіть у тому випадку, якщо клієнт не зацікавлений у свідомому обмані. Кожна людина при комунікативній взаємодії приховує риси свого характеру, які вона вважає своїми недоліками; кожен хоче виглядати найбільш привабливо і проявляти свої кращі якості (проте в конкретних умовах привабливими для клієнта можуть вважатися саме його недоліки). Клієнт з великим артистизмом, видимою щирістю і переконливістю може створювати бажаний образ, щоб маніпулювати, коли йому надають допомогу.

Спостереження – це професійний атрибут спілкування соціального працівника з клієнтом, який використовується постійно, незалежно від того, на якому етапі технологічного процесу відбувається взаємодія – діагностичному, терапевтичному, етапі кризової інтервенції і т.д. Проявляючи емпатійне співчуття до важкої життєвої ситуації клієнта, фахівець повинен одночасно аналізувати результати спостереження, за винятком впливу емоцій. Можливо, в результаті однократного контакту це зробити складно, але фахівець діагностує ситуацію на протязі всього процесу взаємодії. На основі поведінки людини, сукупності її вербальних і невербальних повідомлень робиться висновок про її особливості, характер соціальних ролей. Спостереження за сімейними (груповими) взаєминами дозволяє зробити висновок про їх стан та функціонування.

Важливе значення на даному етапі має також залучення до соціальної діагностики фахівців суміжних областей діяльності.

Так, діагностика інтелектуального статусу і психічного здоров'я осіб (особливо дітей), що проводиться психологами і психіатрами, може не тільки представити дані, вкрай необхідні для розуміння сутності труднощів клієнтів та їх сімей, але і стати основою для вибору стратегії подальшої роботи з ними: психолого-педагогічна корекція і вирівнювання для сприяння навчання дітей у звичайній школі, лікування захворювання, яке зумовлює шкільні та сімейні труднощі, і т.д.

Залучення юристів, а в деяких випадках співробітників органів внутрішніх справ допомагає визначити правовий статус клієнта – наприклад, відрізнити дійсного біженця від професійного жебрака, який використовує такий статус для свого промислу.

У разі, якщо знань самого спеціаліста з соціальної роботи недостатньо, щоб розібратися в деяких казусних випадках правового становища клієнта, юрист, спираючись на існуюче законодавство, намагається знайти правові підстави для захисту соціальних прав клієнта.

Нарешті, у ряді випадків (особливо при розгляді ситуацій осіб з обмеженими можливостями) фахівець звертається до лікаря: медичний висновок також використовується в ході соціальної діагностики клієнта.

Звичайно, було б чудово, якщо б кожен громадянин в результаті регулярної диспансеризації добре знав стан свого здоров'я і міг вчасно реагувати на погіршення його, але ситуація як у соціальній сфері в цілому, так і в охороні здоров'я зокрема виключає можливість постійного контролю за самопочуттям людей, тому соціальний працівник на основі свого знайомства з медико-соціальними дисциплінами, життєвого досвіду і суб'єктивних скарг клієнта повинен уміти робити висновок про наявність або відсутність медичних проблем і необхідності звернення до медичної установи.

Зібрані таким чином відомості піддаються аналізу: зіставлення ряду даних, їх сортування на важливі і малозначні, диференціація ознак.

Наприклад, такі явища, як депривація, ескапізм, розлади спілкування, можуть бути наслідком різних соціальних процесів, тому в ході аналізу даних всебічно розглядаються причини і наслідки.

Як правило, зібрані дані рідко бувають несуперечливими і однозначно вказують на одну соціальну патологію; у кожному конкретному випадку є набір декількох типів соціальних проблем. Тому в ході найбільш важливого етапу – постановки соціального діагнозу – спеціаліст не просто робить висновок про сутність та причини життєвих труднощів клієнта, але й ранжирує наявні проблеми, виділяючи головну, від якої залежить вирішення всіх інших, або яка може бути вирішена на даному рівні можливостей або при даному рівні знань.

Соціальна діагностика відноситься до найбільш загальних комплексних соціальних технологій, що використовуються на всіх етапах соціальної роботи та соціального обслуговування. Вивчення наукових знань та оволодіння навичками, що дозволяють займатися діагностичної діяльністю, відноситься до числа необхідних умінь фахівців з соціальної роботи в будь-якій галузі діяльності.

Соціальна діагностика – досить складний і відповідальний вид діяльності фахівців з соціальної роботи. Вона вимагає відповідної професійної майстерності, оскільки стосується долі людей, різних соціальних груп.

Саме тому проведення діагностичних заходів має відбуватися із дотриманням певних принципів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальна діагностика як технологія соціальної роботи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ВИД НАУКОВОГО ЗНАННЯ

  • Об'єкт, предмет та суб'єкти соціальної роботи

  • Функції, структура, рівні соціальної роботи

  • Система методів соціальної роботи

  • Загальнонаукові (філософські) методи

  • Спеціальні методи у соціальній роботі

  • Соціально-економічні методи

  • Медико-соціальні методи в соціальній роботі

  • Соціально-педагогічні методи в соціальній роботі

  • Соціально-психологічні методи в соціальній роботі

  • Організаційно-розпорядчі методи в соціальній роботі

  • Метод моніторингу в соціальній роботі

  • Соціологічні методи соціальної роботи. Контент-аналіз

  • Метод case-study в соціальній роботі

  • ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА: ТЕОРЕТИКО-ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

  • Організаційні форми соціальної роботи

  • Професійно-етичні якості, принципи та норми діяльності соціальних працівників

  • Особистість соціального працівника: індивідуальні якості

  • Особливості професійної освіти соціальних працівників

  • Критерії ефективності соціальної роботи

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА ІННОВАЦІЙНЕ ПОЛЕ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Нормативно-правове поле соціального захисту і соціального забезпечення

  • Зв'язок інновацій з соціальною роботою. Інноваційні соціальні технології і соціальні інновації

  • Основні характеристики інноваційної діяльності в соціальній роботі

  • Типи інновацій в соціальній роботі

  • ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

  • Специфіка технологій в соціальній роботі

  • Соціальна діагностика як технологія соціальної роботи
  • Технології проектування в соціальній роботі

  • Технології соціального прогнозування

  • Технології соціальної профілактики та адаптації

  • Технологи соціальної реабілітації та терапії

  • Технології групової роботи

  • Технології консультування та посередництва

  • Технології зв'язків з громадськістю

  • КОНКРЕТНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РІЗНИМИ ЦІЛЬОВИМИ ГРУПАМИ І КАТЕГОРІЯМИ КЛІЄНТІВ

  • Технології соціальної роботи з дітьми

  • Технології соціальної роботи з підлітками

  • Технології соціальної роботи з молоддю

  • Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми та молоддю

  • Технології соціальної роботи з людьми зрілого віку

  • Технології соціальної роботи з людьми похилого піку

  • Технології соціальної роботи з сім'єю

  • Моделі, напрямки і технології соціальної роботи з сім'ями різних типів

  • Соціальна робота з молодою сім'єю

  • Соціальна робота з прийомною сім'єю

  • Соціальна робота з багатодітною сім'єю

  • Соціальна робота з неблагополучною сім'єю

  • ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ГРУП РИЗИКУ

  • Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування

  • Технології соціальної роботи з жінками

  • Технології соціальної роботи з особами з функціональними обмеженнями

  • Технології соціальної роботи з важковиховуваними дітьми

  • Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці"

  • Технології соціальної роботи із особами, хворими на ВІЛ/СНІД

  • Технології соціальної роботи із особами, хворими на туберкульоз

  • Технології соціальної роботи з особами з девіантною поведінкою

  • Технології соціальної роботи з особами, які схильні до суїциду

  • Технології соціальної роботи з особами без постійного місця проживання

  • Технології соціальної роботи з мігрантами, національними меншинами

  • Технології соціальної роботи з сексуальними меншинами

  • ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В РІЗНИХ СФЕРАХ

  • Технології соціальної роботи в системі освіти

  • Технології соціальної роботи у сфері культури та дозвілля

  • Технології соціальної роботи з військовослужбовцями та членами їхніх сімей

  • Технології соціальної роботи у правоохоронній сфері

  • Специфіка технологій соціальної роботи у системі пенітенціарних закладів

  • Особливості технологій соціальної роботи у сфері зайнятості

  • Технології соціальної роботи на підприємстві

  • ГЛОСАРІЙ