СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

Соціальна географія

Соціометрія (лат. societas — спільність, суспільство і... метрія) — галузь соціальної психології, яка вивчає міжособистісні відносини за допомогою кількісних вимірювань. Термін виник XIX ст. у зв'язку зі спробами застосувати математичні методи до вивчення соціальних явищ.

У XX ст. з'явилася мікросоціологія (наприклад, І. Гурвіч у Франції та ін.). Я. Морено (США) розробив експериментальні методи аналізу міжособистісних відносин, увівши в соціометрію уявлення про можливість "лікування" капіталізму за допомогою "соціометричної революції". В сучасній соціальній психології під соціометричною революцією розуміють певний набір методів дослідження міжособистісних відносин, який використовується при вивченні малих груп з метою поліпшення керівництва, а також у лікувальних цілях.

Соціолінгвістика — наука, що досліджує проблеми, пов'язані з соціальною природою мови, його суспільними функціями, впливом соціальних факторів на мову. Взаємозв'язки з цією наукою дають змогу соціальній географії дослідити витоки та глибину соціальних процесів і явищ у конкретних соціогео-графічних системах.

Величезний прагматичний інтерес викликають взаємозв'язки соціальної географії з науками ужиткового характеру: регіональною економікою і районним плануванням.

Регіональна економіка — це географічний (регіональний) напрям в економіці, наукова дисципліна, яка вивчає (в інтересах розвитку господарства і його планування) особливості та закономірності розміщення продуктивних сил у розрізі регіонів — відносно самостійних територіальних суспільних систем. На думку Е. Алаєва, найпрактичніше вважати регіональну економіку частиною соціально-економічної географії, орієнтованої на рішення ужиткових, практичних проблем народногосподарського планування. О. Шаблій таке трактування вважає хибним. Він аргументує це так: регіональна економіка використовує теоретичний апарат суспільної географії, зокрема вчення про економічне районування і територіальне комплексування, але предметом її дослідження є процеси відтворення продукту праці на регіональному (а не галузевому) рівні. О. Шаблій наголошує: регіональна економіка вивчає проблеми ефективності використання праці, продуктивності праці, а також інвестицій (капіталовкладень), природноресурсного потенціалу, створеної технічної бази у регіонах (найчастіше в економічних районах) і територіальних комплексах і має фундаментальну та конструктивну (прикладну) частини*59. Однак уже те, що регіональна економіка частково використовує понятійно-термінологічний апарат суспільної географії, засвідчує тісні зв'язки з нею, зокрема зі соціальною географією.

*59: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 42.}

Е. Алаєв, окрім уже зазначеного, констатує: якщо проглянути всі дослідження з регіональної економіки, то правильнішим було би її назвати "регіональною економікою і соціологією". Це, ймовірно, ще одне додаткове свідчення взаємозв'язків соціальної географії з регіональною економікою.

Аналогічне можна сказати і про соціальну географію та районне планування. Адже до найважливіших завдань районного планування належить раціональна організація території, яка, безперечно, не може бути ефективно розв'язана без соціальної географії.

Взаємозв'язки соціальної географії з іншими науками засвідчують, що соціальна географія — самостійна наука і займає властиве їй місце у системі наук.

У низці наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених зазначається: соціальна географія — типово міждисциплінарне явище, але це не заперечує відведення їй самостійної ролі. В числі "суміжних" дисциплін соціальної географії часто називаються політична економія, соціальна психологія, територіальне планування, політологія та ін. Саме у такий спосіб визначається її особливий внесок у теорію, суть якого полягає в розробленні "власної" проблеми — простір, час і суспільство.

Отже, подальший розвиток соціальної географії, її внесок у потреби практики залежить певною мірою від успіхів і досягнень в інших галузях знань. У свою чергу соціальній географії належить роль стимулятора чи одного з найважливіших факторів у розвитку інших наук.

Проаналізувавши низку класифікацій суспільно-географічної науки як системи, ми пропонуємо власну класифікацію географічної науки, обґрунтування місця і структури соціальної географії в системі суспільної географії. Здійснена класифікація доповнена аналізом взаємозв'язків соціальної географії з іншими науками, що дає змогу всебічно оцінити роль у теорії та практиці досліджень сучасної соціальної реальності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:
  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії