Безумовно, вивчення взаємозв'язків соціальної географії з іншими науками має надзвичайно важливе значення. Наприклад, для того, щоб краще зрозуміти місце соціальної географи в системі наук, з'ясувати роль і значення, які ця галузь знань має для суспільства загалом і Людини зокрема, необхідно з'ясувати зв'язки соціальної географії з іншими науками.
Оскільки соціальна географія виникла на стику географії і соціології, то очевидно, що зв'язок географічної науки з соціологічною не просто важливий, а органічний. Він, безумовно, має вплив на розвиток усієї суспільної географії. Як зазначає О. Шаблій, за два останні десятиріччя, коли посилено розвивається соціальна географія як складова частина суспільної, відбувається і процес соціологізації останньої. Він акцентує на тому, що це здійснюється внаслідок впровадження у суспільну географію понять, положень і методів соціологи.*54
*54: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 42.}
Об'єкт дослідження соціології становить людина в її різноманітних зв'язках. Ці зв'язки детерміновані потребами, інтересами та ціннісними орієнтирами. Крім того, соціологія вивчає соціальні групи людей (наприклад, сім'ю, трудовий колектив, етнос, верству та ін.), їх поведінку в суспільстві, що виражається через відповідні відносини та формується як специфічні процеси. Оскільки об'єктом вивчення соціальної географії є також людина в конкретних геопросторово-часових координатах, то ця наука не може не застосовувати поняття соціологічної науки і методи дослідження, що використовуються в її межах. Серед використовуваних понять найуживанішими в соціальній географії є поняття соціального прошарку чи соціальної верстви, соціальної групи; серед методів — соціологічного спостереження, опитування, анкетування, інтерв'ю та ін. Як наголошує О. Шаблій, сферою взаємного інтересу суспільної географії та соціології (а ми вважаємо за необхідне зазначити, що й соціальної географії та соціології) може стати регіональна соціологія, яка повинна вивчати соціальні відносини і процеси в окремих регіонах. На думку О. Шаблія, це була б вища форма соціологізації суспільної географії і географізації соціології*55.
*55: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 42.}
Соціальна географія — насамперед географічна наука, тому необхідно простежити взаємозв'язок соціальної географії з географічними науками. При цьому ми дотримуємося погляду Е. Алаєва про те, що географічні науки — це науки, в яких географічний підхід і метод є основними, або ведучими, тобто поняття "географічні науки" ширше від поняття "географія". Адже науки, що виникли на стику кількох галузей знань, можна рівночасно віднести до цих галузей знань. Наприклад, економічна географія може одночасно вважатись і економічною, і географічною дисципліною, а соціальна географія — і соціальною, і географічною дисципліною. О. Шаблій зазначає: при посиленому розвитку соціальної географії як складової частини суспільної відбувається "процес соціологізації останньої", і це здійснюється через "впровадження в суспільну географію понять, положень і методів соціології"*56.
*56: {Там само. – С. 42. }
Найтісніше соціальна географія зв'язана з економічною і політичною географією. Адже ці три галузі знань об'єднуються в суспільну географію. Слід акцентувати на тому, що "триєдиний підхід" — економічний, соціальний і політичний — набувають сили ведучого методологічного принципу в суспільній географії, отже, і в соціальній, і в політичній, і в економічній географії. Політичний устрій держави значною мірою зумовлює географію соціальних процесів у її межах, впливає на рівень економічного розвитку. Економіка і її географія — не лише продукт суспільства: вони, зокрема, рівень економічного розвитку, географія економічних об'єктів і явищ впливають на соціогеографію.
Економіка (економічна наука) в найширшому сенсі вивчає форми суспільної організації при виробництві матеріальних благ (і, очевидно, духовних благ, якщо останні не розглядаються ізольовано від перших), у межах певних суспільних відносин чи, іншими словами, вона досліджує закономірності суспільного виробництва як сукупності продуктивних сил і виробничих відносин. Це визначення дає змогу зрозуміти, що суспільні відносини на тій або іншій території не можуть не впливати на економіку в її межах. А оскільки суспільні відносини території зумовлюють соціогеографічні явища і розвиток соціогеографічних об'єктів, то взаємозв'язок соціальної географії з економікою очевидний.
Соціальна географія, будучи наукою географічною і використовуючи в дослідженнях загальногеографічні підходи і методи, перебуває в тісному контакті з природничими науками.
А. Долинін неодноразово звертав увагу на те, що дослідження регіональних особливостей соціальних явищ і процесів не можуть бути достатньо глибокими без залучення матеріалів, які характеризують природу, економіку і демографічну ситуацію регіонів.
Щоправда, на думку відомого соціогеографа Р. Дж. Джонстона, зв'язки між фізичною і соціальною географією дуже слабкі. Він акцентує на тому, що в період розквіту "просторової науки" в географії між природознавцями і суспільствознавцями спостерігалась спільність методичних підходів. Це, зокрема, стосувалось статистичних і математичних методів, а такі загальнонаукові методи, як, наприклад, системний аналіз, створювали, видавалось, умови для посилення зв'язків між фізичною і соціальною географією. Однак коли представники обох "крил" географії відійшли від кількісного опису до вивчення процесів (що характерно для фізико-географів) або причин таких процесів (цим зайнялись соціогеографи), розрив між ними почав збільшуватись і точок дотику ставало все менше і менше. Констатуючи той факт, що предмет дослідження соціогеографи тісно стикується з предметом дослідження фізичної географії, Р. Дж. Джонстон наголошує: він не вбачає необхідності (й жодних опублікованих доведень) в інтеграції обох "крил" при сучасній практиці.
До всього сказаного Р. Дж. Джонстоном можна додати лише одне. Природа, Земля — це Дім Людини. Тому як би ми не трактували тісноту зв'язків між фізичною географією та соціальною, такі зв'язки існують, і саме вони допомагають при здійсненні досліджень у сфері обох наук.
У контексті висловленого варто було б ще зупинитись на запитанні Е. Алаєва: "Що робить соціально-економічну географію "географічною"? — і відповіддю на нього. У трактуванні декотрих фізико-географів, на думку вченого, звучить теза: чим ближча економічна географія до фізичної, до природних умов, ресурсів, тим вона "географічніша". Звідси, як засвідчує Е, Алаєв, неважко дійти висновку, що "справжня" географія — це лише природознавча її частина. Надалі наголошувалось: приналежність соціально-економічної географії (отже, і соціальної географії) до системи географічних наук визначається не її близькістю до фізичної географії та біогеографії (така близькість чи співдружність необхідні самі по собі), а тим, що предмет дослідження відповідає критеріям, які визначають входження наукової дисципліни до системи географічних наук. Згідно зі згаданими критеріями, соціально-економічна географія входить також і до системи суспільних наук.
Тісний зв'язок із соціальною географією мають історія соціології, історія географії та історія соціогеографії. Історія соціології — це наука про виникнення, основні етапи розвитку й історичні форми, напрями соціологічного знання. М. Захарченко зазначає, що історично першою в соціології виникла географічна школа. Він звертає увагу на те, що спроби виявити залежність соціальних процесів від природних умов мають місце у працях логографів, істориків, філософів стародавнього світу, творчості Ж. Бодена, Ш. Монтеск'є, А. Тюрго. Натуралістична орієнтація на дослідження географічного середовища та природних умов, їх ролі у житті суспільства була продовжена географічною школою в соціології XIX ст. Найвідомішими її представниками стали Г. Бокль, Л. Мечников та ін. На нашу думку, згадані відомості засвідчують не лише тісний зв'язок історії соціології із соціальною географією, а зародження та становлення соціальної географії як науки.
Про взаємозв'язок географії й історії найкраще, на думку О. Шаблія, сказав відомий французький географ Е. Реклю: "Географія у відношенні до людини — це, як Історія в просторі, так само, як Історія є Географією в часі"*57. Оскільки соціальна географія — наука географічна, то ця крилата фраза стосується і її.
*57: {Цит. за: Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 355—356.}
Надзвичайно тісно соціальна географія зв'язана зі соціальною психологією — галуззю психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлених фактом їх приналежності до соціальних груп, а також психологічними характеристиками цих груп. Як самостійна дисципліна виникла на початку XX ст. (праці англійця У. Мак-Дугласа й американця Е. Росса, які були видані одночасно у 1908)*58. Для американської соціальної психології XX ст. характерна абсолютизація лабораторного експерименту та надмірний акцент на дослідженні малих груп. У постсоціалістичних країнах у період панування командно-адміністративної системи основною ціллю соціальної психології були розробки засобів маніпуляції і особою, і великими групами людей.
*58: {Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. — С. 440.}
Не менш важливі взаємозв'язки соціальної географії зі соціометрією, мікросоціологією, соціолінгвістикою тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:“ на сторінці 4. Приємного читання.
