СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

Соціальна географія

*48: {Там само. — С. 33.}

*49: {Там само. — С. 33—34.}

На думку О. Шаблія, далі у структурі суспільної географії слід виділити чотири блоки основних дисциплін і два блоки допоміжних, а також групу суміжних дисциплін. До складу основних він вводить географію населення, або демогеографію, соціальну географію, економічну географію, політичну географію*50. На нашу думку, географію населення недоцільно виділяти у вигляді окремого блоку: людина, населення повинні бути в кожному з трьох інших названих блоків. Так, у складі економічної географії географію населення варто розглядати з позиції використання запасів праці, тобто як географію трудових ресурсів; у складі соціальної географії — з позиції соціальних спільностей, тобто як географію соціальної структури населення; у складі політичної географії — з погляду формування і розвитку політичних процесів, тобто як географію політичної структури населення.

*50: {Там само. — С. 34.}

У складі соціальної географії О. Шаблій виділяє такі галузеві складові частини цієї підсистеми: "Географію сфери послуг", "Географію способу життя", "Географію поведінки", "Радикальну географію". Окреслюючи структуру блоку "Географія сфери послуг", він зазначає: у складі блоку часто виділяють "Географію торгівлі", "Географію освіти", "Географію охорони здоров'я", "Рекреаційну географію" та з певною часткою достовірності — "Географію науки і наукового обслуговування", "Географію культури", "Географію релігії" (за висловом О. Шаблія — "Сакральну географію"). На нашу думку, з цим можна погодитися лише частково: всі названі складові повинні розглядатися рівноцінно. При цьому "Географію сфери послуг" доцільно розглядати як "Географію сфери побутових послуг". Наша позиція стосовно структури соціальної географії обґрунтовується тим, що всі названі "галузеві" складові соціальної географії повинні розкривати не просто "сферу послуг", а висвітлювати окремі сторони життєдіяльності населення.

Беручи до уваги все сказане, спробуємо дати своє бачення структури суспільної географії, частково поділяючи погляди О. Шаблія, частково — К. Іванички.

Наприклад, К. Іваничка акцентує на необхідному в теперішніх умовах комплексному підході до вивчення людини і суспільства загалом. З огляду на це, назва "Географія Людини" більше відповідає новій тенденції розвитку географічної науки, оскільки тут повніше розкривались би соціальні, економічні, індивідуальні, психологічні, екологічні, біологічні, етичні й естетичні аспекти географічних досліджень.

Терміну "Географія Людини" надав перевагу й О. Шаблій, додатково обґрунтовуючи позицію у такий спосіб: якщо термін суспільний очистити від марксистських ідеологічних нашарувань, то виявиться, що головним у суспільстві є людина, що це — людське суспільство. Отже, "суспільну" географію можна сміливо називати "Географією Людини", або ще краще на грецький кшалт — "Антропогеографією". Тобто слід відновити стару назву, яка існує вже понад століття (вона була введена німецьким ученим Ф. Ратцелем). "Антропогеографія — це й є географія людини, людини, як вінця в розвитку природи і суспільства. Сенсом її життя є духовний, культурний розвиток, а різні види діяльності (трудової, відтворювальної, соціоприродної, споживальної розселенської і т. ін.) є засобом у створенні умов цього розвитку"*51.

*51: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 38.}

Ми також надаємо перевагу термінові "Географія Людини". Отже, якщо надалі в посібнику вживатимуться терміни "Географія", "Географічна наука", то їх слід сприймати як синоніми терміна "Географія Людини".

Наведемо структуру географічної науки у власному розумінні. Вперше наше бачення структури суспільної географії, а в її складі — соціальної було опубліковано 1997 р. у праці "Основи медичної географії"*52. Зазначимо, що при цьому йдеться про "галузеву, чи компонентну структуру", яка, безумовно, має бути доповнена структурою географічної науки за територіальними ознаками.

*52: {Шевчук Л. Т. Основи медичної географії. — Львів, 1997. — С. 16—17.}

Звертаємо увагу на те, що "Географія Людини" поділяється на дві системи географічних наук: "Географія Природи", тобто "Географія Дому людського"; "Географія Суспільства", тобто "Географія власне Людини".

Наше бачення структури географічної науки ("галузевий" зріз) показано на рис. 1.1.

У складі "Географії Суспільства" чи "Суспільної Географії" ми виділяємо три самостійні наукові галузі знань: "Соціальна Географія", "Економічна Географія" і "Політична Географія", кожна з яких охоплює низку географічних дисциплін.

Отже, соціальна географія входить до складу суспільної географії як окрема самостійна галузь знань. Якщо суспільна географія загалом вивчає всі процеси, які відбуваються у суспільстві в просторі та часі, у тому числі політику й ідеологію окремих суспільств, розміщення і розвиток виробництва, розміщення і використання трудових ресурсів тощо, то соціальна географія концентрує увагу на людині, суспільних та інших групах, суспільстві, взаємозв'язках між ними, мотивації поведінки в конкретних просторово-часових координатах.

Крім двох систем ("Географія Природи" і "Географія Суспільства"), до складу географічної науки входять так звані наскрізні науки, тобто науки, без котрих неможливий подальший розвиток будь-якої сфери географічних знань. До них відносяться еколого-географічні науки, картографічні науки та краєзнавство.

Накопичення знань продовжується, отже, продовжується диференціація географічних знань, формування і виділення нових самостійних географічних наук. Саме тому на рис 1.1 залишені порожні клітинки, які найближчим часом заповняться новими назвами нових географічних галузей знань. Ці галузі спочатку можуть співіснувати, перетинатися, що в подальшій перспективі детермінує взаємозв'язки однієї галузі знань з іншими.

Структура географічної науки

Рис. 1.1. Структура географічної науки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:
  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії