Розвиток медичної географії

Соціальна географія

Названі документи надзвичайно важливі, оскільки вони, по-перше, засвідчують офіційне визнання народної та нетрадиційної медицини, а, по-друге, дають змогу активно застосовувати її методи в суспільній системі охорони здоров'я. Крім того, вони на офіційному рівні впорядковують роботу цілителів у галузі народної та нетрадиційної медицини.

Все це зумовило інтенсивний розвиток економічної сфери нетрадиційної медицини. Коли економічну сферу нетрадиційної медицини розглядати як систему, то, на наш погляд, вона охоплює такі окремі елементи:

• 1. Комітет з питань народної нетрадиційної медицини при МОЗ.

• 2. Українську асоціацію народної медицини, доброчинні й інші організації у цій сфері.

• 3. Підприємства й організації цілительства, цілителів (народні цілителі, екстрасенси і зареєстровані приватними підприємцями; малі підприємства, які надають послуги з нетрадиційної медицини та ін.).

• 4. Науково-дослідні організації, що функціонують переважно як малі підприємства різних форм власності й паралельно з науковими пошуками практикують цілительську діяльність (наприклад, лабораторії парапсихологічних явищ, радієстезії).

• 5. Виробництва і виробники, котрі виготовляють ліки у різних формах, призначені для лікування методами нетрадиційної медицини.

• 6. Видавництва, що публікують різноманітну поліграфічну продукцію, присвячену цілительству.

• 7. Діяльність, пов'язану з рекламою нетрадиційної медицини, у тому числі діяльність засобів масової інформації.

• 8. Бази даних, інформаційні сторінки, пошукові адреси нетрадиційної медицини в міжнародній системі Internet.

• 9. Народних цілителів, екстрасенсів, які діють підпільно, отримуючи прибутки і не сплачуючи податки.

Отже, економічна сфера народної та нетрадиційної медицини становить складну систему, що складається з низки елементів.

Вона, по суті, — це адекватне відображення елементів народної та нетрадиційної медицини як таких. На жаль, згадана система характеризується низкою недоліків, пов'язаних з економічним аспектом її діяльності. Це пов'язане, насамперед, з тим, що, на жаль, економічна сторона діяльності галузі народної та нетрадиційної медицини дуже слабо відображена в законодавчих і нормативних актах охорони здоров'я. Медико-географічне значення мають лише окремі твердження та положення. Наприклад:

• на офіційному рівні визнається народна і нетрадиційна медицина як галузь або вид діяльності;

• встановлюються кваліфікаційні вимоги до цілителів (згідно з Державним класифікатором професій ДК 003—95, затвердженим наказом Держстандарту України 27.07.95 № 257, професія цілителя віднесена до підрозділу молодших спеціалістів у галузі медицини);

• визначена платня за видачу спеціального дозволу (ліцензії) на діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини у розмірі мінімальної зарплати.

У документах не йдеться про комерційну діяльність у згаданій сфері. Не відомо, якою повинна бути платня за ту чи іншу послугу, де пролягає межа вартості конкретних ліків або процедур. Переважно має місце розуміння цілителями основних законів життєдіяльності, що ґрунтуються на любові, володіння ними етикою і здоровим глуздом. Однак зауважимо, що з, одного боку, навіть препарати з трав мають конкретну вартість, а будь-яка медична послуга, наприклад, прийом цілителя, повинна бути оплачена. З іншого — оплата грошей за врятування життя виглядає нібито аморальною. Все це формує своєрідність і специфіку дії економічних законів у сфері офіційної і, безумовно, нетрадиційної медицини.

Отже, в галузі народної та нетрадиційної медицини сформувалася низка соціально-економічних процесів і проблем, що вимагають адекватної оцінки і регулятивного державного втручання у:

• зростання платні за оздоровлення, яку беруть цілителі у тій чи іншій формі;

• відсутність надійної системи стандартизації методик, використовуваних нетрадиційною медициною, тобто відсутність оцінки ефективності їх застосування, рівня безпеки пацієнта й ін.;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток медичної географії“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії
  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії