Розвиток медичної географії

Соціальна географія

• натуропатія — оздоровлення за допомогою продуктів харчування і продуктів життєдіяльності людини;

• термопунктурна діагностика — дослідження стану організму за допомогою діагностичної системи, що ґрунтується на вимірі термальної чутливості акупунктурних точок;

• фітотерапія — лікування лікарськими рослинами чи їхніми частинами, які використовуються в натуральній або висушеній формі чи у вигляді спеціальних препаратів.

Все це дає підставу стверджувати: назва "нетрадиційна медицина" суперечить суті й змісту цього напряму, який було б доречніше називати "традиційною медициною". Адже народні традиції пронизують народну і нетрадиційну медицину наскрізь.

Зростання інтересу до нетрадиційної медицини на зламі тисячоліть, її ролі у відтворенні здоров'я населення перетворилося на світове явище. Наприклад, у травні 1991 р. було засновано Українську асоціацію народної медицини УАНМ, дещо пізніше, в складі Інституту здоров'я США, — департамент нетрадиційної медицини. Подібні організації й установи виникли і в інших країнах світу.

Цікавий, на нашу думку, той факт, що як вид економічної діяльності, економічне явище нетрадиційна медицина найрозвинутіша не в Європі, де існують її корені, а в США. Це зумовлене такими факторами:

• хронічною фінансовою кризою американської офіційної медицини, що найдорожча у світі, тому недоступна для багатьох громадян СІЛА. Це стимулює громадян до пошуків альтернативних, дешевих медичних послуг у сфері нетрадиційної медицини;

• популярністю нетрадиційних методів лікування, від 2/5 до 1/3 населення користується послугами голкотерапевтів, хіромантів, фітотерапевтів, гомеопатів і цілителів-окультистів;

• зростанням уваги населення до розроблених на основі ідеології нетрадиційної медицини дієтичних і вітамінних добавок до харчування, що сприяють зміцненню здоров'я, забезпечуючи екологізацію їжі.

• збільшення обороту ринку нетрадиційних медичних послуг, який становить понад 20 млрд. доларів США на рік, що якоюсь мірою відбувається завдяки діловому професіоналізму економістів-менеджерів, залучених до цієї сфери, котрі зуміли успішно втілити у реальність нові економічні механізми функціонування сфери нетрадиційної медицини, наприклад, техніку мережного маркетингу.

Наголосимо, що зростання зацікавлення нетрадиційною медициною в незалежній Україні відбулося з кількох причин:

• 1. Відбулася переоцінка нетрадиційних медичних знань про здоров'я працюючого населення, які усно передавалися і передаються від покоління до покоління: сучасні найновіші наукові досягнення підтвердили істинність величезного пласту таких знань.

• 2. Дуже часто народні цілителі виходили переможцями у боротьбі за здоров'я людини, зокрема з професійними захворюваннями, а офіційна медицина була безсила (згідно з даними соціологічних досліджень, здійснених різними дослідниками в останнє десятиріччя XX ст., поліпшення стану здоров'я після лікування методами народної та нетрадиційної медицини простежується у понад 75 % пацієнтів).

• 3. Тривалий період у країнах "соціалістичного табору" в більшості випадків лише нетрадиційна медицина могла надати безпечне для працюючого клієнта з соціально-політичного погляду психотерапевтичне лікування: за допомогою до спеціалістів офіційної медицини намагалися не звертатися у зв'язку з відомих причин.

• 4. Нетрадиційна медицина нарешті почала визнаватися і представниками офіційної медицини, і владними структурами, насамперед у сфері охорони здоров'я у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Адже, незважаючи на надзвичайно високий рівень розвитку, нетрадиційна і народна медицина України зазнала великих утисків і гонінь у період "перемоги соціалізму", коли народні цілителі переслідувалися і навіть фізично знищувалися, а слово "знахар" отримали зневажливе забарвлення. Ситуація кардинально змінилася лише після здобуття Україною незалежності: отримала визнання діяльність УАНМ, яка за короткий час перетворилася на потужну науково-практичну корпорацію, що зумовлює розвиток напрямів нетрадиційної медицини, здійснює експертизу фахівців і має свій офіційно акредитований Медичний інститут. Крім того, згідно з Указом Президента, був створений Комітет з питань нетрадиційної та народної медицини у складі Міністерства охорони здоров'я України.

Однак чи не найголовнішим фактором зацікавленості нетрадиційною медициною науковців, на наш погляд, є необхідність і можливість поліпшення використання трудового потенціалу в умовах наростаючої бідності населення через його оздоровлення за допомогою використання альтернативних, тобто нетрадиційних медичних послуг, а також через можливість створення нових місць праці у цій сфері. Причому дуже важливими факторами формування стійкого інтересу населення до нетрадиційної медицини у період після здобуття Україною незалежності стали, на нашу думку, не лише його зубожіння і практична недоступність отримати допомогу офіційної медицини у зв'язку з занадто високою вартістю послуг, а й надія на те, що в сфері нетрадиційної медицини можна знайти хоч будь-яке місце праці. Останній фактор зумовив появу в сфері нетрадиційної медицини "лжецілителів", котрі зайнялися цим видом діяльності лише з метою "легкої наживи" й отримання надприбутків. Дуже часто вони досягають мети у зв'язку з надзвичайно низьким рівнем доступності наукової медичної допомоги в сучасних установах охорони здоров'я для більшості населення України (табл. 4.7).

Таблиця 4.7.

Рівень доступності медичної допомоги*

ТериторіяКількість домогосподарств, у яких хто-небудь із членів упродовж останніх 12 місяців потребував медичної допомоги, придбання ліків і медичного приладдяКількість домогосподарств, у яких хто-небудь із членів упродовж останніх 12 місяців при потребі не зміг отримати медичної допомоги, придбати ліки чи медичне приладдя
тис.до загальної кількостітис.% до загальної кількості домогосподарств, у яких хто-небудь із членів потребував медичної допомоги, придбання ліків і медичного приладдя
12345
Україна15 105,585,64 336,228,7
Автономна Республіка Крим559,475,3151,627,1
Вінницька область400,262,6111,227,8
Волинська область36,513,1
Дніпропетровська область279,589,5390,129,2
Доненька область1 337,994,8394,022,6
Житомирська область1 743,891,6181,047,8
Закарпатська область378,775,9116,230,9
Запорізька область375,896,3318,850,8
Івано-Франківська область425,695,188,020,7
Київська область667,785,2126,322,2
Кіровоградська область408,088,6149,436,6
Луганська область811.781,4237,729,3
Львівська область744,590,1174,823,5
Миколаївська область470,799,7216,646,0
Одеська область605,969,1224,237,0
Полтавська область435,568,773,016,8
Рівненська область341,993,513,43,9
Сумська область413,583,9124,730,1

Закінчення табл. 4.7.

12345
Тернопільська область307,089,976,224,8
Харківська область957,188,4250,026,1
Херсонська область384,888,5156,640,7
Хмельницька область397,982,772,018,1
Черкаська область509,290,3168,433,1
Чернівецька область249,782,223,69,4
Чернігівська область422,786,2137,032,4
м. Київ830,787,7282,134,0
м. Севастополь119,079,341,534,9

Дані таблиці засвідчують, що із загальної кількості домогосподарств, у яких хто-небудь із членів упродовж останніх 12 місяців потребував медичної допомоги, придбання ліків і медичного приладдя, що становила 85,6% усіх домогосподарств України, 28,7% домогосподарств не змогла отримати медичну допомогу. З усіх домогосподарств, котрі не змогли отримати медичної допомоги, — 97,4 % не змогли придбати ліки; 96,8 % не змогли придбати медичне обладнання; 78,4 % не змогли відвідати лікаря; 94,5 % не змогли відвідати стоматолога (див. табл. 4.8).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток медичної географії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії
  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії