Розвиток медичної географії

Соціальна географія

У таблицях відображені регіональні особливості рівня доступності для населення медичної допомоги і фінансових можливостей населення стосовно забезпечення такої медичної допомоги. Ці особливості виявляються в тому, що найвища частка домогосподарств, у яких будь-хто потребував за останні 12 місяців медичної допомоги, медичного приладдя та ліків, зосереджена, зазвичай, в областях із складною екологічною ситуацією, — Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Черкаській і Миколаївській. При цьому частка домогосподарств, в яких будь-хто із членів не зміг отримати таку допомогу в зв'язку з різними причинами, насамперед фінансовими негараздами, у названих областях не найвища.

Перелічені причини й інші фактори не лише зумовили зростання інтересу до нетрадиційної медицини, а й сприяли її перетворенню на вагомий фактор розвитку сфери охорони здоров'я в тому чи іншому регіоні та потужний фактор формування загальної медико-соціальної ситуації країни загалом і, безумовно, специфічних особливостей такої ситуації в розрізі окремих регіонів.

Усі названі причини суттєво активізували вивчення актуальних аспектів народної та нетрадиційної медицини, яке здійснювалося переважно за допомогою проведення медико-соціологічних досліджень. Однак ці дослідження стосувалися, насамперед, того, як ставиться населення, у тому числі спеціалістів, до нетрадиційної медицини, а також дослідження її ефективності з погляду оздоровлення.

Наприклад, київські вчені В. Поканевич, А. Нагорна, Т. Кульчицька виконали аналіз потреби різних верств населення у народній і нетрадиційній медицині, окремих її напрямах і ставлення до неї методом анкетування. Обсяг вибірки у їх дослідженні — 629 осіб. Серед опитаних налічувалося 445 пацієнтів і 184 медичних працівники; чоловіки становили 42,2 %, жінки — 57,8%. За віком опитані визначилися так: до 20 років — 7,4 %; 20—29років — 43,3 %; 30—39—16,2 %; 40—49— 15,6 %; 50—59—10,7 %; 60 років і більше — 6,8 %. За місцем проживання респонденти поділялися на міських жителів (86,3 %) і сільських (13,7 %), за соціальним положенням — на студентів (45,1 %), робітників (11,1 %), працівників сільського господарства (4,4 %), службовців (18,8 %), підприємців (5,2 %), домогосподарок (3,8%), пенсіонерів (7,6%), інші соціальні верстви (4 %), за освітою — з початковою (3,9 %), середньою загальною (33,9 %), середньою спеціальною (39,3 %), вищою (22,9 %)*168.

*168: {Понакевич В.В., Нагорна А.М., Кульчицька Т.К. Медико-соціологічні аспекти народної та нетрадиційної медицини. – http://www.uiph.kiev.ua/ua/index/php?ml=4&m2=3&m3=3 }

Таблиця 4.8.

Фінансові можливості населення стосовно забезпечення медичною допомогою*

ТериторіяКількість домогосподарств, у яких будь-хто з членів упродовж останніх 12 місяців при потребі не зміг через занадто високу вартість (%):
придбати лікипридбати медичне обладнаннявідвідати лікарявідвідати стоматолога
Україна97,496,878,494,5
Автономна Республіка Крим98,1100,094,8100,0
Вінницька область88,178,472,883,7
Волинська область84,0100,095,8100,0
Дніпропетровська область98,0100,092,7100,0
Донецька область100,094,269,087,4
Житомирська область96,9100,032,686,3
Закарпатська область100,0100,091,196,8
Запорізька область100,0100,079,794,4
Івано-Франківська область100,0100,090,085,8
Київська область87,9100,062,184,3
Кіровоградська область98,9100,076,685,8
Луганська область99,1100,080,596,2
Львівська область95,0100,076,894,3
Миколаївська область100,0100,092,6100,0
Одеська область99,392,496,4100,0
Полтавська область93,8100,074,0100,0
Рівненська область100,0———
Сумська область100,0100,051,083,4
Тернопільська область93,7—82,976,0
Харківська область93,9100,090,395,8
Херсонська область97,477,486,997,2
Хмельницька область98,9100,0100,0100,0
Черкаська область98,8100,088,0100,0
Чернівецька область100,0100,0100,0—
Чернігівська область96,0100,028,2100,0
м. Київ95,1100,075,794,4
м. Севастополь100,0100,0100,091,3

* Розраховано за: Стан здоров'я населення (за даними вибіркового опитування домогосподарств у жовтні 2001 р.): Стат. бюл. — К.: Держ. комітет статистики України, 2002. — С. 62—63.

Згідно з даними, отриманими внаслідок дослідження, здійсненого цими вченими, позитивне ставлення до народної та нетрадиційної медицини висловили 89,7 % опитаних медичних працівників, але 55 % з них з недовірою ставляться до окремих методів цієї медицини. Було виявлено, що найефективнішими напрямами народної та нетрадиційної медицини (перші п'ять рангових місць), визначеними медичними працівниками, стали фітотерапія, мануальна терапія, рефлексотерапія, гомеопатія, біоенергоінформотерапія.

Дослідженням встановлено, що чимало медичних працівників користуються методами народної та нетрадиційної медицини (84,8 %). Причому позитивний досвід такого лікування мають 75,5% респондентів. З-поміж респондентів виявлено 45,6% осіб, які хотіли б удосконалити знання з народної та нетрадиційної медицини переважно за напрямами: фітотерапія, мануальна терапія, гомеопатія, рефлексотерапія, біоенергоінформотерапія. Серед напрямів, що викликали інтерес і, на думку респондентів потребують уваги — біоенергоінформотерапія, рефлексотерапія, медична астрологія, іридодіагностика.

Однак дехто з медиків вважають зростання популярності нетрадиційної медицини (не відкидаючи при цьому її вагомості та значення) наслідком застою розвитку офіційної української медицини. Наприклад, доктор медичних наук, професор А. Курмаєва зазначає: "Якщо газети, телепередачі забиті наукоподібними статтями різного ґатунку цілителів, отже, — не преса хвора, а наука не може нічого нового сказати. Якщо література вражає наївністю, невіглаством — отже, занепадає культура. Коли в людей виникає підвищений попит на засоби лікування поза поліклініками й аптечними прилавками, винна в цьому не преса й цілителі, а медицина. Лікуйте краще — і хворі не шукатимуть допомогу в різноманітних знахарів. У хворому суспільстві всі трішки хворі, медицина — не виняток. І якщо ми спроможні самокритично визнати, що здоров'я нації стає дедалі гіршим, то не все втрачено"*169.

*169: {Курмаєва А, Розвиток і застосування фітотерапії, рефлексотерапії, біоінформаційної терапії... — http://zn.kiev.ua/ie/show/342/30949/}

Особливим попитом нетрадиційна медицина користується у тих, хто втратив віру в традиційну медицину, а також у тих, хто пересвідчився у багатьох випадках на невдалому лікуванні офіційною медициною близьких і рідних.

Безумовно, держава не могла не відреагувати на таку ситуацію низкою законів і нормативних актів, завдання яких — регулювати діяльність у галузі народної нетрадиційної медицини. Найважливіші з-поміж них є:

• 1. Наказ міністерства охорони здоров'я України від 25 червня 1993 р. № 146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 10 січня 1994 р. за №2/211) "Про надання дозволу Міністерства охорони України на медичну діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини".

• 2. Інструкція про порядок надання спеціального дозволу на медичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини (затверджено наказом МОЗ від 25.06.93 № 146).

• 8. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11 лютого 1998 р. № 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 5 січня 1999 р. за №4/3297) "Про затвердження Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини".

• 4. "Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини" (затверджено наказом МОЗ України від 11 лютого 1998 р. №36; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 січня 1999 р. за №4/3297).

• 5. Указ Президента України від 31 липня 1998 р. №823/98 "Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини".

• 6. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 4 грудня 1998 р. №343 "Про утворення Комітету з питань народної нетрадиційної медицини при МОЗ".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток медичної географії“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії
  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії