Розділ «Тема 2. Закономірності регіональної економіки, основні принципи та фактори формування економіки регіонів»

Дотримання принципів розміщення суспільного виробництва та формування економіки регіонів є основою регіональної політики держави, головною метою якої є досягнення збалансованого комплексно-пропорційного розвитку країни та її регіонів.

2.3. Характеристика факторів формування економіки регіонів

У теорії регіональної економіки одним з центральних понять є поняття "фактор" або "чинник" розміщення. Фактор (від лат. factor, facio – той, що робить, посередник) – це умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу; один з основних ресурсів виробничої діяльності підприємства й економіки в цілому (земля, праця, капітал, підприємництво); двигун економічних, виробничих процесів, що справляє суттєвий вплив на результати економічної діяльності. Так само, слово "чинник" означає причину, рушій якогось процесу або явища, тож поняття чинник і фактор є тотожними.

Категорія "фактор" є визначальною, тому що це інструмент для прийняття рішення про розміщення кожного об'єкта, й саме сукупність факторів наявних на території визначить, чи буде такий варіант розміщення вдалим, чи забезпечить суспільний ефект. Фактори регіональної економіки – це сукупність причин та обставин, що обумовлюють вибір місцерозташування (місця, локації, положення) економічних об'єктів (підприємств, установ, галузей, тощо).

Кожна територія (регіон) характеризується набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. У дійсності немає такого об'єкта, розміщення якого залежало б лише від одного чинника. Тільки сукупність кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення. Чим більшу кількість факторі враховують при визначенні місця розміщення об'єкта, тим оптимальнішою, аргументованою та ефективнішою стане його просторова локація.

Основні фактори регіональної економіки, або їх ще називають чинники впливу на характер територіального розміщення галузей і підприємств, первинно розділяються на природно-географічні та суспільно-географічні (соціально-економічні). До перших відносять запаси, якість, склад природних ресурсів, природно-кліматичні умови та фізико-географічні особливості території, природно-ресурсний потенціал (ПРП), та ін. Суспільно-географічні фактори налічують економічні (господарські), соціально-демографічні, управлінські, політичні, історичні умови й особливості.

Більш чіткою є класифікація за наступними групами факторів:

1) природні (природно-сировинні, природно-ресурсні) – кількісні запаси та якісний склад наявних природних ресурсів, можливості їх господарського освоєння й використання, кліматичні, орографічні (рельєф), гідрогеологічні умови території, тощо;

2) екологічні – рівень сприятливості екологічних властивостей середовища для життєдіяльності населення, ресурсозберігаючі, природоохоронні заходи раціонального природокористування, збереження та відновлення природних умов та ресурсів,

3) соціально-демографічні – густота населення, система розселення, трудові ресурси та можливості забезпечення ними виробництва, соціальна інфраструктура, історичні, політичні, управлінсько-правові умови;

4) технічні – досягнутий і можливий рівень техніки і технології, інноваційність та міра використання новітніх технологій;

5) економічні (господарські) – економіко-географічне (ЕГП) та транспортне положення, площа території, ефективність виробництва, якість та призначення продукції, вартість капіталовкладень, інвестиційна привабливість регіону, виробнича інфраструктура, територіальна концентрація виробництва, строки будівництва, структура витрат виробництва, тощо.

Нижче розглянемо характеристику тих факторів регіональної економіки, які відіграють найсуттєвішу роль в територіальному розміщенні галузей, виробництв та підприємств.

Сировинний фактор (чинник матеріаломісткості). Ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Існують галузі, в яких витрати на сировину й матеріали становлять більше половини загальних витрат – такі виробництва є матеріаломісткими (табл. 2.1). На практиці фактор матеріаломісткості визначає розташування підприємства поряд з джерелами сировини, на деякій відстані від них, або не прив'язуючись до сировинної бази. Високий рівень матеріаломісткості мають такі галузі: маслоробна промисловість (15 : 1 – вага сировини до ваги вихідної продукції у тоннах); сироварна промисловість (9 : 1); гідролізна промисловість (7,7: 1); мідеплавильна промисловість (7,5: 1); цукрова промисловість (7: 1); виробництво калійних добрив (3:1); виробництво синтетичного каучуку (2,6 : 1); чорна металургія (2,5 : 1).

Таблиця 2.1

Матеріаломісткість окремих галузей та виробництв

Джерело: Складено за даними [14]

Практично не впливає сировинний фактор на розміщення підприємств оптико-механічного, точного, електротехнічного машинобудування, адже вартість сировини в таких виробництвах значно нижча вартості готової продукції, вагоміша роль тут належить кваліфікованим трудовим ресурсам, інноваційним та технологічним факторам, тощо. Загалом, в усьому світі триває процес зниження матеріаломісткості виробництва, тому рівень впливу сировинного фактору поступово буде знижуватись.

Паливно-енергетичний фактор проявляється через рівень витрат на паливо та енергію у собівартості виготовленої продукції. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного чинника, називають енергомісткими. Вони поділяються на електромісткі, паливомісткі та тепломісткі. Виробництва у яких межа паливно-енергетичних витрат сягає 30- 45 відсотків, поправу вважаються енергомісткими.

До електромістких видів виробництва належать виготовлення синтетичного каучуку, електролітична виплавка міді, нікелю, феросплавів, сталі, виплавляння легких металів (алюмінію, титану, магнію). Саме тому розміщення підприємств кольорової металургії тяжіє до потужних енергетичних баз, наприклад Придніпров'я, де розташовані "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", "Запорізький титаномагнієвий комбінат", ПАТ "Укрграфіт" (м. Запоріжжя), а також енергетичні центри – Запорізька атомна електростанція (м. Енергодар), Дніпропетровська та Запорізька ДРЕС, Дніпродзержинська ГЕС та Дніпрогес.