Розділ «9.4. Хімічна промисловість»

Серед елементів територіальної структури хімічного комплексу виділяються райони, вузли, центри: Донбас з великими вузлами: Лисичансько-Рубіжанським, Горлівським, Слов'янсько-Артемівським, Маріупольським; район Придніпров'я з вузлами хімічної промисловості: Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Запоріжський. Район Прикарпаття переважно гірничо-хімічний, основні вузли: Дрогобицько-Роздольський, Калусько-Долинський; центри: Стебник, Калуш. В Криму розвивається хімічна промисловість в районі Сиваша. Окремі великі центри хімічної промисловості за межами названих районів: Київ, Черкаси, Біла Церква, Чернігів, Вінниця, Рівне, Шостка, Суми, Рубіжне.

9.4.3. Проблеми і перспективи розвитку хімічної промисловості України

Хімічна промисловість є однією з авангардних галузей, що забезпечують розвиток господарства в епоху НТР. Від її функціонування залежить розвиток усієї економіки, оскільки вона забезпечує інші галузі промисловості новими матеріалами, сільське господарство – мінеральними добривами і засобами захисту рослин, а населення – різноманітними побутовими хімічними засобами. Хімічна промисловість є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища, але водночас це, чи не єдина галузь, яка займається утилізацією виробничих відходів.

Найбільшою проблемою подальшого розвитку хімічного комплексу України є його ринкова складова, а саме зниження конкурентоспроможності підприємств на зовнішніх ринках через низьку гнучкість цін та обмежений товарний асортимент, а також величезні потреби підприємств хімічного комплексу в інноваціях та інвестиціях. Крім того, енерго- та сировинна залежність деяких українських хімічних виробництв призвела до ризиків подальшого розвитку, тому що нестабільна політична ситуація в Україні щодо Росії негативно впливає на ціну природного газу, як наслідок – висока енерго- та ресурсовитратність – сировинна імпортозалежність – низька гнучкість цін на продукцію та низька конкурентоспроможність.

В діяльності виробників хімічної промисловості подовжують проявлятися реалії фінансово-економічної кризи та наслідки зниження внутрішнього та зовнішнього попиту на хімічну продукцію. У той же час слід зазначити, що глобалізація світових ринків та активізація хімічної промисловості країн Азії та Європи підвищують рівень конкуренції. У цьому зв'язку, національним виробникам, необхідно підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається, і тим самим забезпечити конкурентоспроможність підприємств. Галузь потребує зрушень.

До пріоритетних напрямів розвитку хімічної промисловості України належить виробництво мінеральних добрив, хімікс -фармацевтична промисловість. Для виведення хімічного комплексу з кризи необхідний ряд заходів, спрямованих на технічне переозброєння окремих виробництв, виведення з експлуатації надлишкових потужностей, припинення застарілих виробництв, зниження собівартості продукції та енергомісткості виробництва, нарощування обсягів випуску конкурентоспроможної продукції. Скорочення обсягів виробництва продукції пов'язане з низкою проблем розвитку галузі хімічної промисловості України, а саме:

1. Екологічні проблеми. Широке впровадження хімічних процесів в різних галузях господарства зумовило велику кількість викидів в атмосферу, стоків і відходів, небезпечних для навколишнього середовища. В центрах великої концентрації хімічних підприємств, особливо в містах, роль хімічних відходів збільшується до небезпечних концентрацій.

2. Відсутність або недостатність важливих сировинних ресурсів (нафта, природний газ, фосфати, віскозна целюлоза, каучук, напівфабрикати, субстанції для ліків тощо).

3. Низький технічний та технологічний рівень виробництва, хронічне недозавантаження виробничих потужностей і неконкурентоспроможність продукції більшості підгалузей комплексу

4. Висока матеріало- та енергоємність при майже монопольній залежності від імпорту енергоносіїв.

5. Неефективна галузева структура: переважають фондо- та енергоємні виробництва, дуже низький рівень наукоємних технологій, відсутнісгь завершених технологічних циклів продукції кінцевого споживання.

Оскільки хімічні підприємства є значними забрудниками довкілля, у перспективі розвиток галузі в країні має здійснюватися за рахунок технічного переоснащення і реконструкції діючих підприємств з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту, або формуванню нових екологічних виробництв.

Загалом, основними перспективами розвитку хімічної промисловості є: запровадження сучасних технологій, модернізація заводів. Хімізація господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах сільського господарства. Україна має значну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості: унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті, родовища калійних солей, практично необмежені поклади кам'яної солі в Донбасі, Закарпатті і Прикарпатті.

Основні напрями структурної перебудови хімічної промисловості України та її найважливіші ділі й пріоритети наступні:

– стимулювання інноваційної та інвестиційної активності;

–здійснення митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняного

товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках;

– проведення інвестиційних перетворень для ефективнішого управління хімічним комплексом України;

– вдосконалення українського законодавства з метою створення сприятливих умов для розвитку хімічного сектора національної економіки.