Розділ «9.2. Гірничо-металургійний комплекс»

У цілому ж, незважаючи на усі заходи держави та окремих підприємств щодо поліпшення діяльності металургійної промисловості, результати 2011- 2013 років показали, що галузь послідовно втрачає конкурентні позиції на зовнішньому та внутрішньому ринках, особливо на тлі світового перевиробництва металопродукції, наявності значного обсягу надлишкових потужностей та їх техніко-технологічної відсталості в Україні (ступінь зносу основних засобів – понад 60%).

Основні перспективи розвитку металургії на найближчі роки вбачаються у розширенні реалізації металопродукції на внутрішньому ринку, подальшій диверсифікації зовнішніх ринків збуту (особливо у європейському та північно- африканському напрямах), зниженні залежності від імпорту високотехнологічної продукції та модернізації технологічної бази металургійного виробництва.

9.2.2. Розміщення і проблемп розвитку галузей кольорової металургії

Кольорова металургія України, порівняно з виробництвом чорних металів, в Україні розвинута менше і представлена лише деякими її галузями, що зумовлено відсутністю великих покладів руд кольорових металів, але залишатися досить потужним промисловим утворенням. За даними статистики, в галузі налічується більше 60 підприємств різних форм власності, а завдяки позитивній кон'юнктурі світового ринку кольорових металів, галузь має перспективи подальшого розвитку. Майже 80% продукції підприємств кольорової металургії йде на експорт унаслідок невисокого внутрішнього споживання. Однак з кожним роком ситуація в плані розвитку внутрішнього споживання поступово поліпшується.

Кольорова металургія в Україні представлена комплексом підприємств, які здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд кольорових і рідкісних металів, включаючи виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробку вторинної сировини. Характерними рисами кольорової металургії є, по-перше, необхідність і наявна можливість комплексного використання рудної сировини, отримання з неї поряд з основним металом й інших компонентів; по-друге, висока здатність комбінування виробництва з іншими галузями. Наприклад, титаномагнієве виробництво комбінується (поєднується) з випуском титанових білил, хлору, соляної кислоти, емалей; виробництво глинозему та алюмінію з нефелінової сировини варто поєднувати з виробництвом цементу та соди. Виший рівень кооперування кольорової металургії з іншими виробництвами, забезпечує його більший економічний ефект. Підприємства кольорової металургії в своєму розміщенні орієнтуються на сировинний фактор (мідь, нікель, ртуть) та енергетичний (цинк, алюміній, магній).

Сировинна база кольорової металургії України, представлена видобутком різноманітних руд, зокрема, алюмінієвих і таких, що містять в собі титан, цирконій, магній, ртуть, германій, графіт, нікель, золото, уран, скандій і гафній. Знайдені і вивчені родовища таких нетрадиційних для України копалин, як берилій, ніобій, тантал, рідкоземельні метали, мідь, свинець, цинк і молібден.

Алюмінієва промисловість. Сировиною для виробництва алюмінію є боксити, нефеліни, алуніти. Боксити містяться в Смілянському родовищі (Черкаська обл.), в Придніпров'ї відоме Високопільське родовище залізистих бокситів (Дніпропетровська обл.), нефелінові сієніти є у Приазов'ї, алуніти – у Беганському та Берегівському родовищах (Закарпаття). Проте значна частка алюмінієвої сировини Україною імпортується.

В країні нараховується кілька десятків підприємств-виробників вторинних алюмінієвих сплавів, азе основу алюмінієвої промисловості України складають три підприємства: "Миколаївський глиноземний завод" (найбільше в Україні і одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії, оснащене сучасним обладнанням. Підприємство в рази перекриває потреби України в глиноземі та гідроксиді алюмінію, тому є важливим для українського експорту); "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ЗАлК) – виробник первинного алюмінію; та СП "Інтерсплав" (Луганська обл. м. Свердловськ). Перші два підприємства належать російським компаніям, третє є спільною власністю іспанських і українських інвесторів. В останні роки, через дефіцит сировини і деяких інших факторів економічного характеру, потужності підприємств використовуються приблизно на 60-80%.

Серед виробників готової продукції слід виділити такі підприємства, як СП "Донецький завод алюмінієвих профілів" і КП "Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій" (м. Бровари), які займаються виробництвом алюмінієвих профілів і металоконструкцій. Основу вторинної металургії в алюмінієвій галузі складають наступні підприємства: Запорізький завод кольорових сплавів", Херсонський механічний завод", ТОВ "Укрспецмет" (м. Луганськ), ТОВ "КонтурМет" (Київська обл.) та ін.

Титанова промисловість. В даний час титанова галузь України включає в себе видобуток та збагачення титанових руд, виробництво діоксиду титану (використовується в лакофарбовій та харчовій промисловості, у виробництві паперу і пластмас та ін.) та губчатого титану (використовується для виробництва металевого титану). В Україні є потужна мінеральна база титану, розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси ільменіту. Всього відомо 40 родовищ, з яких 12 детально розвідані і розробляються. Найбільш значущими з них є Іршанський титанорудний район Українського щита (найбільше в Європі джерело титанових руд), Стремигородське родовище (обидва в Житомирській обл.) і Самотканське та Малишівське родовища (Дніпропетровська обл.). Титано- цирконієві руди є в Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Черкаській і Донецькій областях. В основному вони знаходяться у межах Українського кристалічного щита. На базі Іршанського родовища діє Іршанський ГЗК. Родовища Дніпропетровської області розробляє Верхньодніпровський гірничо- металургійний комбінат, що поблизу м. Дніпродзержинська. Концентрати з цих комбінатів постачаються у 2S країн світу, виробляється десятки видів унікальної продукції, здійснюється переробка дорогоцінних металів. Титан виплавляється на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті.

Фактично основним виробником та експортером титанової галузі України є група компаній "Group DF", їх частка на світовому ринку діоксиду титану (з урахуванням "Сумихімпром") складає приблизно 3%, губчастого титану – 5%.

Структура титанового бізнесу Group DF складається з таких напрямів:

– добування та збагачення займають "Іршанський ГЗК", "Вольногірський ГЗК", "Міжрічинський ГЗК", "Валькі-Ільменіт";

– виробництво діоксину титану та губчатого титану здійснює "Кримський титан" та "Сумихімпром", губчатого титану – "Запорізький титаномагнієвий комбінат".

Виробниками титанових напівфабрикатів в Україні є також ТОВ "Антарес", НВЦ "Титан", АТ "ФПСО", "Закарпатський металургійний завод". Враховуючи, що Україна має повний ланцюг виробництва титану та орієнтується на зовнішні ринки, титанова, промисловість залишається однією з небагатьох в Україні галузей, яка зможе без критичних втрат диверсифікувати експортні потоки.

Виробництво магнію зосереджено передусім у Запоріжжі, в Армянсько- Красноперекопському промисловому вузлі на базі солей Сиваша та в Калуші на базі Калусько-Галицького родовища.

Нікелеве виробництво. Запаси нікелевих руд зосереджені в Кіровоградській обл. (Побузьке родовище). Тут функціонує Побузький феронікелевий комбінат (ПФК) – єдине в Україні підприємство, що виробляє в промисловому масштабі феронікель з бідних окислених никельмістких руд. Комбінат орієнтується на місцеву сировину, довізне паливо, електроенергію Південноукраїнської АЕС. На Побузькому нікелевому заводі виробляють рафінований феронікель. Тут освоєна принципово нова технологія переробки окислених нікелевих руд, що дозволяє отримувати поряд з нікелем також залізо і економити велику кількість дефіцитного металургійного коксу. В даний час Побузький феронікелевий комбінат є сучасним підприємством в області виробництва феронікелю. Вартість інвестицій у розвиток енергозберігаючих технологій лише за 2013 р. склала більше 15 млн. доларів США. ПФК є безвідходним підприємством з сучасним екологічним обладнанням та новими технологіями. Основна маса нікелю (80%) використовується в чорній металургії, як легуючий метал, для виробництва міцних і нержавіючих сталей, решта – для одержання сплавів з хромом, марганцем, міддю, цинком, а також для покриття сталевих, мідних, латунних та інших виробів.

Перспективи створення власної ресурсної бази міді пов'язані, в першу чергу, з самородною міддю Волині. Флагманом мідної промисловості України, є Артемівський завод з обробки кольорових металів (АЗОКМ) – єдиний в Україні виробник плоского і круглого прокату з міді та її сплавів. Виробничі потужності заводу дозволяють випускати мідний, латунний, мідно-нікелевий прокат і напівфабрикати. Приблизно 80-85% продукції, що виробляється на заводі, поставляється на внутрішній ринок, на відміну від більшості підприємств галузі, що є в основному, експортно-орієнтовними. Серед них можна виділити такі підприємства, як ТОВ "Катех-Електро" (Київська обл.) – одного з основних виробників кабельної продукції в Україні, українсько- англійське СП "Панком-Юн" (м. Одеса) – на базі якого налагоджено виробництво катодної міді, ДП "Донецьквторкольормет", ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" та ін.

Цинкова промисловість представлена в Україні Костянтинівським цинковим заводом "Укрцинк", який працює на імпортній сировині. Розміщено цей завод з орієнтацією на енергетичну базу Донбасу, адже для цинкової промисловості характерна висока енергомісткість виробництва. Цинк йде на виробництво друкарських кліше, електродів, для одержання сплавів з іншими металами (наприклад, латуні – сплав цинку з міддю). Виробництво цинку комбінується з випуском сірчаної кислоти, тому що при переробці цинкових концентратів у великій кількості утворюються відходи – сірчисті гази, які використовуються для виробництва кислоти. Сировина для виробництва цинку – поліметалеві руди, в Україні вони є у районі Донецького кряжу, Берегівському та Беганському родовищах (Закарпаття). У Костянтинівку сировина надходить з Північної Осетії та Західного Сибіру.

Україна виробляє близько 40-50 тис. тонн свинцю щорічно та має можливість частково забезпечити свої потреби в свинці і цинку за рахунок супутнього оруднення на Мужиєвському, що вже розробляється, і сусідньому Біганському родовищах в Закарпатті, а також Біляєвському родовищі в Західному Донбасі. Найбільшим виробником даного металу і його сплавів в Україні є ЗАТ "Свинець" (м. Костянтинівна, Донецька обл.), що виробляє зараз понад 10 тис. т свинцю і його сплавів на рік. Продукцію даного підприємства споживають в основному акумуляторні і кабельні заводи країн СНД, зокрема найбільше підприємство-виробник акумуляторної продукції в Україні – НАК "Іста" (м. Дніпропетровськ). Певну кількість свинцевої продукції споживають також країни Балтії і Західної Європи. Крім ЗАТ "Свинець", основними виробниками свинцевої продукції в Україні є ТОВ "Укрсплав" (Дніпропетровськ), ТОВ "Мегатекс" (Костяипинівка), ТОВ "НПП Енергосплав" (Донецьк), ТОВ "Владармет" (Харків).