Розділ «9.2. Гірничо-металургійний комплекс»

Коксохімічна промисловість випускає понад 150 найменувань продукції. Має тісні зв'язки з підприємствами металургійної промисловості (для виплавки чавуну), вугільної та хімічної галузей (коксівний газ є висококалорійним паливом й сировиною для хімпрому, хоч і вважається відходами коксохімії). Проте, 70% валового коксу використовується в чорній металургії.

Феросплавна промисловість – галузь чорної металургії, підприємства якої виготовляють сплави заліза з кремнієм, хромом, марганцем, молібденом та іншими елементами. Україна є одним з найбільших виробників феросплавів у світі, так у 2013 р. було експортовано 697,1 млн. тонн, (на суму 906,1 млн. дол. США) феросплавів. Виробництво здійснювалося "Запорізьким заводом феросплавів", "Нікопольським заводом феросплавів", "Стахановським заводом феросплавів" (група "Приват"). Усі три підприємства знизили експорт основної продукції. Загалом, в Україні виготовлять доменні феросплави та електроферосплави. Доменні феросплави (дзеркальний чавун та феромарганець) виробляють на Алчевському металургійному комбінаті, Краматорському та Костянтинівському металургійних заводах (Донецька область). Електроферосплави виготовляють у Запоріжжі, Стаханові, Нікополі (рис. 9.10). Важливою проблемою галузі є застосування нових технологій з метою зменшення негативного впливу на довкілля.

Виробництво труб розташовано у Нікополі (Південнотрубний завод), Донецьку (трубопрокатне виробництво), Макіївці, Харцизьку (труби для магістральній трубопроводів), Луганську, Дніпропетровську, Новомосковсь ку (Інтерпайп, Новомосковськнй трубний завод).

Виробництво вогнетривких матеріалів включає видобуток нерудної сировини, особливо, флюсів та вогнетривких глин (рис. 9.10). Ці матеріали використовуються при виплавці чавуну, виробництві вогнетривів та для виділення шкідливих домішок із залізної руди. Родовища флюсових вапняків га доломітів переважають у Донецькій області (Новотроїцьк, Комсомольск, Докучаєвськ, Первомайськ) а також поблизу Кривого Рогу (Дніпропетровщина). Значні родовища вогнетривких глин та кварцових пісків: Часів Яр, Веселківське, Новорайське, розташовані на Донбасі; в Криму розробляються родовища флюсових вапняків.

Основна частина підприємств розміщена у Донецькій області. Найбільші з них – Часів-Ярський, Великоанадольськігй вогнетривкі комбінати, Сіверський доломітний, Докучаєвський флюсодоломітний комбінати, Красногорівський завод вогнетривких матеріалів, Микитівський доломітний завод, Дружківське рудоуправління. До найпотужніших підприємств належать також Запорізький вогнетривкий завод, Христофорівський завод вогнетривких блоків і бето нів (Дніпропетровська область) і Кіровоградське рудоуправління. Металургійне виробництво потребує значної кількості вогнетривких матеріалів, тому функціонування згаданих підприємств має велике значення для розвитку металургійного комплексу. Заводи вогнетривів випускають високощільну каолінову цеглу для захисного внутрішнього облицювання шахт доменних печей, вогнетривкі бетонні блоки, динасову (вогнетривку) цеглу, теплоізоляційні плити.

Українськими підприємствами здійснюється виробництво метизів (від словосполучення "металеві вироби" (рос.) промислові та широкого призначення). Випуск метизів виробничого призначення налагоджено у Дніпропетровську ("Дніпрометиз" та "Гарант Метиз Інвест"), Дружківці, Харцизьку (сталедротовий завод "Сілур" – один з найбільших в Європі виробників сталевих канатів і дроту), Запоріжжі (сталепрокатний завод), Одесі ("Сгальканат").

В Україні чітко сформувалися три райони чорної металургії: Донбас, Придніпров'я, Приазов'я.

Найбільшим виробником чорних металів і прокату є Придніпровський район – від Дніпродзержинська до Нікополя по течії Дніпра. В районі 14 великих підприємств чорної металургії. Сформовано три вузли: Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький. Формується Кременчуцький вузол. Основний фактор формування тут концентрованого металургійного виробництва – це наявність потужної залізорудної бази, електроенергетики та водних ресурсів Дніпра.

Дніпропетровський вузол включає металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська. Один з найбільших і найстаріших – завод ім. Петровського у Дніпропетровську, високоінноваційні проекти групи "Інтерпайп". На підприємствах металургійного вузла виробляється чавун, сталь, прокат, феросплави, труби, колеса для рухомого складу залізничного транспорту, метизи, мостові конструкції.

Запорізький металургійний вузол включає металургійний завод повного циклу "Запоріжсталь", електросталеплавильний "Дніпроспецсталь" та феросплавний заводи. "Запоріжсталь" – один з найбільших металургійних заводів України, випускає чавун, трансформатори)' сталь, тонку листову сталь, стальні відливки, білу і лаковану жерсть, гнуті профілі прокату тощо. Завод "Дніпроспецсталь" у Запоріжжі спеціалізується на виробництві спеціальних сталей для машинобудування: інструментальної, підшипникової та ін. Трубні заводи працюють у Нікополі та Новомосковську.

У Кривому Розі головне підприємство – "Арселор Міттал Кривий Ріг" (в минулому "Криворіжсталь) – один з найбільших металургійних комбінатів в

Україні та у Європі. Також до Криворізького вузла входять шахти, кар'єри, гірничозбагачувальні комбінати, коксохімічний та металургійний комбінат, Південнотрубний та феросплавний заводи у Нікополі.

Донецький металургійний район включає 13 заводів на території Донецької та Луганської областей. Позитивними передумовами розвитку металургії району є високий рівень забезпеченості паливом, коксівним вугіллям, вогнетривами, близькість до залізорудних та марганцеворудних баз Придніпров'я; негативним фактором виступає дефіцит водних ресурсів даної території. Найбільші металургійні центри: Донецьк, Макіївка, Алчевськ, Харцизьк (у кожному місті по 2 заводи), Єнакієве, Краматорськ, Костянтинівна, Луганськ. Сформовано 6 промислово-металургійних вузлів на основі згаданих центрів: Донецько-Макіївький, Алчевсько-Алмазянський, Горлівсько-Єнакієвський, Харцизький, Краматорський, Костянтинівський.

Приазовський металургійний район включає заводи Маріуполя (завод ім. Ілліча та "Азовсталь") та металургійний завод у Керчі. "Азовсталь" – монополіст в Україні з випуску деяких видів металопрокату, підприємство з повним металургійним циклом. Щорічно виробляє 6 млн. т чавуну, 7 млн. т сталі, 4,5 млн. т прокату, 1,5 млн. т агломерату. Тісно пов'язаний з Маріупольським коксохімічним заводом "Маркохім" (переважаючу частку його продукції споживає "Азовсталь"). Продукцію комбінату експортують у понад 30 країн світу. Працює на офлюсованому агломераті з керченських руд і частково отримує руду з Криворіжжя. У Маріуполі збудовано велику агломераційну фабрику, яка разом з Комиш-Бурунською агломераційною фабрикою майже на 90% забезпечує потреби "Азовсталі" у сировині. Завод ім. Ілліча працює на залізній руді Кривого Рогу.

Основною проблемою гірничо-металургійного комплексу України є залежність від характеру регіональних ринків чорних мегалів за кордоном (країна експортує більшу частку виробленої металопродукції) та низький обсяг споживання металопродукції на внутрішньому ринку. В умовах загальноекономічної кризи і невизначених перспектив виходу з неї, експортна орієнтація чорної металургії за рахунок зменшення внутрішнього споживання має характер вимушеної стратегії виживання.

Гірничо-металургійний комплекс багато років експлуатувався на знос, і тепер технічне переозброєння, інновації та реконструкція стають невідкладними. В останні кілька років металургійні підприємства країни значну частину інвестицій спрямовували на реконструкцію першої переробки, зокрема доменного виробництва. Випуск сталі і прокату в країні також потребують значних інвестицій для їх докорінної перебудови. Гірничо-металургійний комплекс потребує зусиль у напрямку подолання таких проблем, як: збільшення витрат, невизначеність попиту, гальмування капіталовкладень у проекти, ресурсний націоналізм, боротьба з корупцією, новий рівень відповідальної поведінки, дефіцит кваліфікованого персоналу та ін.

Зазначені деформації закріплюють сировинну експортну орієнтацію галузі і спонукають країну пристосовуватись до потреб світового ринку в межах наявних внутрішніх можливостей та поточних конкурентних переваг.

Сучасні тенденції на світових ринках можуть призвести до скорочення попиту на основну експортну продукцію України і порушити стійкість післякризового відновлення економіки. У найближчій перспективі розвиток металургійної галузі в Україні відбуватиметься під впливом дії наступних світових тенденцій: уповільнення зростання світової економіки, що вплине на скорочення попиту і відповідне зниження світових цін на металопродукцію; введення за кордоном нових виробничих потужностей виплавки сталі; зростання конкуренції серед виробників залізорудної сировини.

Актуальними проблемами гірничо-металургійного комплексу України залишаються наступні: рівень завантаження підприємств складає 70-80%; складність збуту продукції; зруйнованість внутрішнього ринку споживання металів; технологічна відсталість деяких виробництв; нестача оборотних коштів; висока енергоємність багатьох виробництв; екологічні дисбаланси; досить актуальною є проблема якості українського металу, адже в Україні випускається значний відсоток зливкового металу, й менша частка – продукції безперервним розливанням. Сьогодні кошти необхідні не для збільшення випуску сталі, а для підвищення її якості. Основним продуктом української металургії є сталь, а полімерні і керамічні матеріали, алюміній, композити, спроможні замінити сталь, поки що не дістали у нас великого поширення.

Стратегічні напрями розвитку галузі це: модернізація, інновації та технічне переоснащення комплексу; оптимізація структури випуску металопродукції; розширення асортименту металопродукції; виробництво конкурентоспроможних видів продукції.