Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста

Експертизи у судочинстві України

Питання про призначення судової експертизи має вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення відповідною процесуальною особою обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні цього питання до фактичного призначення судової експертизи необхідно визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими буде проводитись експертиза. Слідчий (прокурор) під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях приймає таке рішення самостійно. Суд з цією метою витребовує у сторін пропозиції стосовно таких установ і/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, і сформулювати їх у логічній послідовності; за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта); визначити обсяг необхідних і достатніх для експертного дослідження матеріалів; здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти й придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям – вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі, за необхідності, за участю спеціаліста; у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи; з'ясувати всі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

У судочинстві інколи складається ситуація тактичного ризику, коли сторона захисту стоїть перед вибором – заявляти клопотання про призначення експертизи чи ні, тому що має сумніви в результатах майбутнього експертного дослідження. Можливістю мінімізації тактичного ризику в такій ситуації є консультація кваліфікованого спеціаліста з оцінкою перспективності призначення експертизи у конкретному випадку. Інколи необхідно дослідити об'єкт, який раніше не досліджувався у слідчій або судовій практиці. У такому разі спеціаліст допоможе сформулювати діагностичне завдання, поряд з ідентифікаційним, визначити, які матеріали необхідно буде надати експерту, яку спеціальність повинен мати експерт. У разі недостатньої розробленості експертних методик спеціаліст підкаже, які питання можуть бути вирішені за допомогою певної методики і яким може бути доказове значення результатів дослідження. Уже залежно від результатів попередньої оцінки перспективності сторона буде планувати подальші процесуальні дії в обґрунтування своєї позиції у справі: клопотати про призначення експертизи або використовувати іншу доказову базу.

Для формулювання запитань слідчий, прокурор, сторони та їх представники звертаються за допомогою до спеціаліста. У такому випадку консультація спеціаліста здійснюється у непроцесуальній формі і сприяє посиленню змагальності сторін і об'єктивізації процесу доказування.

Вибір судового експерта є важливою процесуальною дією, адже від правильного вибору конкретного експерта чи експертної установи багато в чому залежить швидкість виконання дослідження, достовірність і повнота експертного висновку. За чинним адміністративним, господарським, цивільним законодавством вибір експерта пов'язаний з вирішенням двох процедурних питань: ініціативою у призначенні експертом конкретної особи та перевіркою її незаінтересованості у справі. За загальним правилом, експерта (або експертів) призначає суд, що не виключає ініціативи осіб, які беруть участь у справі: сторони, їх представники, інші заінтересовані особи можуть клопотати перед судом про призначення в якості експерта конкретної особи за їх вибором. При вирішенні питання про вибір експерта у першу чергу треба враховувати думку особи, яка ініціює експертизу (якщо вона (думка) не суперечить вимогам чинного законодавства України); якщо клопотання про призначення експертизи подають декілька учасників процесу, суд повинен вирішувати питання щодо вибору експерта, враховуючи запропоновані кандидатури. В ухвалі про призначення експертизи необхідно зазначити сторону, на яку покладаються витрати на проведення експертизи, строк їх оплати та наслідки неоплати, однак недоцільно визначати строк проведення судової експертизи.

В адміністративному, господарському, цивільному процесах активна роль у формуванні матеріалів дослідження належить сторонам – у силу обов'язку доказування і згідно з правилами розподілу обов'язків з доказування. У тому випадку, коли сторона клопоче про призначення експертизи і суд задовільняє це клопотання, логічно зобов'язати сторону надати ті матеріали (предмети, документи), котрі необхідні для дослідження. При призначенні експертизи за ініціативою суду останній також вправі витребувати надання таких матеріалів від сторони. Більше того, ч. І ст. 146 ЦПК прямо вказує на зазначене, встановлюючи певні санкції (несприятливі процесуальні наслідки) для сторони, яка ухиляється віл надання матеріалів для експертного дослідження. За даною нормою сторона, яка не надала експертам необхідні матеріали, перешкоджає визнанню судом того факту, для з'ясування котрого експертиза була призначена і який (факт) ця сторона бажає приховати. Отже, ненадання стороною матеріалів розглядається як ухилення від експертизи, ухилення від встановлення невигідного для сторони факту з побоювання, що цей факт підтвердиться. Чи братиме суд до уваги то обставину, чи ні – віддано на розсуд суду. Наприклад, ч. 2 ст. 146 ЦПК передбачено, що у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право (а не обов'язок) постановити ухвалу про примусовий привід особи для проведення такої експертизи.

Довідково-консультативна форма використання спеціальних знань може застосовуватися сторонами та їх представниками у ході збирання доказів. Формулювання права спеціаліста звертати увагу сторони, яка його залучила, на характерні обставини чи особливості речей і документів якраз і наголошує на тому, що пов'язане з можливістю виявити під час проведення процесуальних дій тільки завдяки спеціальним знанням і навичкам спеціаліста – в чому полягають характерні обставини чи особливості досліджуваних речей і документів.

У практичній діяльності, у конкретному кримінальному провадженні або адміністративній, господарській чи цивільній справі виникають питання, чи необхідне проведення експертного дослідження в конкретній ситуації або ж достатньо лише консультації спеціаліста. Залучений спеціаліст у першому випадку констатує необхідність призначення експертизи, а в другому – надає необхідну консультацію. Якщо проведення експертного дослідження є необхідним, але на сучасному етапі розвитку науки і техніки ще не створено методики, використання котрої дозволило б дати науково обґрунтовані відповіді на питання, які цікавлять сторону захисту, обізнаний у цій частині спеціаліст вкаже на дану обставину. Отже, приречена на безрезультатність експертиза не буде призначена, що дозволить зекономити доволі значні кошти й час. У випадку, коли необхідні для проведення експертних досліджень методики і технічні засоби об'єктивно існують, спеціаліст визначить клас, рід і вид експертизи, яку необхідно призначити. Ще одним напрямом використання слідчим, прокурором, адвокатом, судом допомоги спеціаліста є правильне визначення роду або виду експертизи, проведення її відповідним фахівцем.

Ще одним із видів консультативної допомоги спеціаліста є визначення повного переліку документів, які необхідно надати у розпорядження експерта, що дозволить своєчасно поінформувати сторони кримінального провадження про матеріали, що відсутні в даний момент, але вкрай необхідні для проведення дослідження. Своєчасне консультування дозволить уже на даному етапі виконати дії, необхідні для забезпечення повноти документальної доказової бази і водночас скоротить час на заяву та задоволення клопотань експерта про надання йому додаткових матеріалів. На цьому ж етапі може бути встановлено, що документів, необхідних експертові, в силу тих або інших причин взагалі не існує, і своєчасно поінформований експерт не буде даремно витрачати час на підготовку відповідного клопотання та безперспективне очікування його задоволення стороною, яка призначила експертизу.

В окремих випадках у процесі експертного дослідження виникає потреба у повній або частковій зміні функціональних, естетичних або інших властивостей об'єкта експертизи. У такому разі спеціаліст може заздалегідь передбачити невідворотність деструктивного впливу на спірний об'єкт у ході проведення його натурних досліджень. Це може бути: шурфування основи фундаменту будівлі; розбирання паркетного покриття підлоги в квартирі; відбір зразків-проб з кам'яної стіни житлового будинку для подальших лабораторних досліджень тощо. Подібні дії пов'язані як з додатковими фінансовими витратами, так і з порушенням цілісності спірного (інколи такого, що має доволі значну цінність) об'єкта. Не в усіх випадках сторони у справі готові нести надмірні, з їх точки зору, витрати і піддавати ризику своє майно. Дана обставина може бути мотивом відмови від позову.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта суд може призначити додаткову, а за необхідності – повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. У статтях 148–150 ЦПК, статтях 83–85 КАС, частинах 3, 4 ст. 42 ГПК визначено суб'єктний склад повторної, додаткової, комплексної та комісійної експертиз, порядок їх проведення. КПК, на відміну від інших процесуальних кодексів, не містить понять первинної, повторної, комісійної та комплексної експертиз. Згідно з ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності чи відсутності клопотання сторін кримінального провадження або потерпілого, якщо суду надані декілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав можливості усунути виявлені суперечності. Тобто ця норма надає суду можливість призначити повторну експертизу, але статус такої експертизи не визначає. Нормами КПК передбачена можливість доручити експертизу двом або більше експертам, тобто така експертиза має комісійний характер. При цьому законом не врегульовано статус кожного експерта та межі його окремих повноважень, порядок організації таких експертиз і випадки складання експертами одного або окремих висновків. Зазначене стосується і випадків, коли для вирішення завдання необхідне залучення експертів з різних галузей знань, тобто проведення комплексної експертизи.

Призначення додаткової або повторної експертизи – це право, а не обов'язок суб'єкта, уповноваженого призначати експертизу. Категорично неприйнятним є випадок, коли повторна експертиза призначається лише тому, що висновки первинної експертизи невмотивовано, не задовольняють суб'єкта, який призначив або за клопотанням якого призначено експертизу. Лише, якщо в результаті дослідження висновку експерта в судовому засіданні виявилася його неповнота або неясність, котрі не вдалося усунути показаннями експерта, суд (слідчий) має право прийняти рішення про призначення додаткової експертизи. Висновок вважається неповним, якщо експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на поставлені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має неоднозначний, неконкретний характер. Неповнота висновку – це порушення одного з принципів судово-експертної діяльності – принципу повноти. Додаткова експертиза у даному випадку – це засіб усунення допущеного експертом недоопрацювання або вимушених обставин (ненадання необхідних матеріалів). У такому разі можливі два варіанти підстав призначення додаткової експертизи: пропуск обов'язкового елемента досліджень експертом; вирішення експертного завдання за відсутності необхідних даних (клопотання про надання додаткових матеріалів порушувалося, але не було задоволено). В обох випадках – це недоробка експерта (у першому) або суб'єкта, який призначив експертизу (в другому), котра спричинила в результаті – неповноту висновку.

У випадку, коли виявилася суперечливість встановлених доказів, і її у процесі судового розгляду усунути не вдалося, заперечення експерту були обґрунтованими, а його пояснення та відповіді необґрунтованими в аспекті встановлення спірного факту, необхідно призначити повторну експертизу. Підставами для призначення повторної експертизи є: необґрунтованість висновку експерта; сумніви у правильності висновку; суперечливість висновків кількох експертів; суперечність висновку експерта іншим матеріалам справи. Доповненням цього переліку є наявність істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення та проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав сторони процесу. В ухвалі суду про призначення додаткової або повторної експертизи мають бути зазначені мотиви і підстави їх призначення. Частину цих сумнівів можна вирішити у ході допиту експерта. У таких випадках важливою є допомога інших фахівців, котрі можуть бути допитані в якості спеціалістів і роз'яснити особливості й наукову обґрунтованість тієї або іншої застосованої ними методики. Учасники процесу без участі фахівців не в змозі оцінити ні наукову обґрунтованість висновків, ні їх відповідність сучасним досягненням даної галузі наукового знання, оскільки для такої оцінки треба володіти такими самими знаннями, що і експерт.

У деяких випадках сторони та їх представники можуть залучати спеціалістів до засідань, на які викликано експерта, що проводив судову експертизу, наприклад, при кримінальному провадженні за фактом ДТП. За таких умов спеціаліст допоможе правильно зрозуміти відповіді експерта на поставлені йому запитання, сформулювати запитання до експерта сторони захисту тощо.

Об'єктом експертизи можуть бути лише ті предмети, документи або людина, котрі мають певний процесуальний статус і втягнуті до сфери відповідного процесуального провадження. Вибір, відбір об'єктів для дослідження як процесуальну дію здійснює особа, яка залучає експерта; визначення об'єктів і направлення їх експерту – справа і завдання слідчого, прокурора, сторони захисту, слідчого судді, суду. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи, а у випадках, коли поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, він може відмовитися від дачі висновку.

Об'єкти дослідження надсилаються до експертної установи (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки (кожний із них) упаковуються окремо. Якщо в матеріалах адміністративної, господарської, цивільної справи або кримінального провадження є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них треба зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій до експертної установи (експертові).

Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або експерт письмово повідомляється органом (особою), який призначив експертизу (залучив експерта).

Кримінальний процесуальний закон пов'язує право експерта відмовитися від дачі висновку з наявністю двох підстав: за недостатністю наданих матеріалів (об'єктів дослідження) та відсутністю у експерта необхідних для призначеного дослідження спеціальних знань. Наявність першої підстави можна констатувати у випадку, коли експерт клопотав перед особою, яка його залучила для проведення експертизи, про надання додаткових матеріалів, проте клопотання не було задоволено; матеріали, які є у розпорядженні експерта, не дозволяють провести повноцінне дослідження і дати відповіді на поставлені запитання. До такої ж підстави можна віднести і непридатність наданих матеріалів для дослідження, наприклад, якщо для проведення почеркознавчої експертизи надана ксерокопія листа незадовільної якості, а не його оригінал. Що ж стосується іншої підстави, то вона має місце, коли: поставлене запитання – поза компетенцією експерта (наприклад, запитання про психічний діагноз поставлено перед психологом, або запитання щодо психічного стану особи, яка виконала рукописний текст з погрозами, ставиться не перед психологом чи психіатром, а перед експертом у галузі авторознавчої та почеркознавчої експертизи); поставлене запитання, у принципі, відноситься до галузі знань, в якій експерт є фахівцем, але сучасний рівень розвитку знань не дозволяє відповісти на нього (наприклад запитання щодо конкретного часу виконання документа).

КПК не регламентує форму, в якій експерт відмовляється від дачі висновку. Оскільки висновок експерта надається лише в письмовій формі, то і відмова експерта від дачі висновку також повинна мати письмову форму.

Особливої уваги заслуговує й питання щодо права експерта на експертну ініціативу. Пунктом 4 ч. 2 ст. 69 КПК, п. З ч. 10 ст. 66 КАС, п. З ч. 10 ст. 53 ЦПК передбачено, що експерт має право викладати у висновку експерта виявлені у ході проведення досліджень відомості, які мають значення для кримінального провадження або для справи (ЦПК, КАС) і з приводу яких йому не були поставлені запитання. Але у таких випадках, як і в загальному порядку, повідомлення про встановлені факти не повинні зводитися до надання правової оцінки певної події чи встановленого факту.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступне слово

  • Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві

  • Процесуальні та організаційні основи застосування спеціальних знань у судочинстві України

  • Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста
  • Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України

  • Судово-експертні установи Міністерства охорони здоров'я України

  • Експертна служба СБУ

  • Експертна служба МВС України

  • Класифікація судових експертиз

  • Класифікація експертиз за характером галузі спеціальних знань

  • Окремі види судових експертиз: предмет, завдання, питання, що вирішуються

  • Техніко-криміналістична експертиза документів

  • Підготовка матеріалів для проведення технічної експертизи документів

  • Трасологічна експертиза

  • Дактилоскопічна експертиза

  • Експертиза слідів ніг і взуття

  • Експертиза слідів знарядь злому та інструментів

  • Експертиза транспортних засобів і утворених ними слідів

  • Експертиза слідів зубів

  • Судово-балістична експертиза

  • Експертиза холодної зброї

  • Фотопортретна експертиза

  • Фототехнічна експертиза

  • Експертиза відеозвукозапису

  • Вибухотехнічна експертиза

  • Судово-медична експертиза

  • Експертиза трупа

  • Експертиза живих осіб

  • Визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження

  • Судово-медична експертиза з приводу визначення статевих станів і розслідування злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи

  • Експертиза речових доказів

  • Проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики

  • Експертиза у відділеннях судово-медичної токсикології

  • Генотипоскопічна експертиза

  • Експертиза за медичною документацією та матеріалами кримінального провадження, цивільної справи

  • Фармацевтична та фармакологічна експертизи

  • Експертиза у кримінальних провадженнях про порушення професійних обов'язків медичними працівниками

  • Судово-психіатрична експертиза

  • Судово-психологічна експертиза

  • Судово-економічна експертиза

  • Судова товарознавча експертиза

  • Автотоварознавча експертиза

  • Інженерно-технічна експертиза

  • Інженерно-транспортна експертиза

  • Будівельно-технічна експертиза

  • Пожежно-технічна експертиза

  • Гірнично-технічна експертиза

  • Електротехнічна експертиза

  • Агротехнічна експертиза

  • Комп'ютерно-технічна експертиза

  • Експертиза матеріалів і речовин

  • Експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

  • Порядок надання об'єктів на експертне дослідження

  • Експертиза металів і сплавів

  • Експертиза лаків, фарб і покриттів

  • Експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів

  • Порядок вилучення об'єктів та надання їх на експертизу

  • Експертиза скла та кераміки

  • Експертиза волокон, волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Об'єкти експертизи волокон, волокнистих матеріалів та виробів з них

  • Порядок вилучення й дослідження волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Експертиза пластмас і полімерів

  • Експертиза рідин, що містять спирт

  • Експертиза парфумо-косметичних виробів

  • Експертиза харчових продуктів

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясопродукти

  • Риба та рибопродукти

  • Хліб та хлібобулочні вироби

  • Кондитерські вироби

  • Алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої

  • Порядок відбирання зразків на експертизу

  • Ґрунтознавча експертиза

  • Порядок підбору й надання матеріалів на ґрунтознавчу експертизу

  • Гемологічна експертиза

  • Біологічна експертиза

  • Судово-ботанічна експертиза

  • Судово-зоологічна експертиза

  • Ветеринарна експертиза

  • Екологічна експертиза

  • Одорологічна експертиза

  • Експертиза об'єктів інтелектуальної власності

  • Мистецтвознавча експертиза

  • Лінгвістична експертиза

  • Технологічна експертиза

  • Вибухотехнологічна експертиза

  • Експертиза спеціальних технічних засобів

  • Оцінка висновку експерта