Вироби із скла й кераміки є доволі поширеними предметами побуту, виробництва, водночас, з використанням перших виготовляють велику кількість різноманітних товарів – від простих предметів до складних конструкцій в автомобілебудуванні, ракетній промисловості, зброярстві, будівництві. Асортимент таких виробів постійно розширюється, розробляються зразки з унікальними властивостями, і тому розширюється сфера застосування зазначених матеріалів. Саме тому скло й кераміка, а частіше – їх уламки, дрібні осколки чи навіть мікрокількості часто стають об'єктами експертних досліджень.
Доволі поширеними об'єктами досліджень експертизи скла стали фрагменти скляних або керамічних деталей транспортних засобів (лобове скло, розсіювачі світла фар, скло панелі приладів тощо), ще пов'язано з розслідуванням дорожньо-транспортних подій. При розслідуванні вбивств, згвалтувань, крадіжок часто виникає потреба в дослідженні мікрокількостей скла, тарного скла (пляшки, банки), будівельного (віконне, вітринне) та інших видів (дзеркальне, сортове, скловолокно тощо).
Скло – це неорганічний продукт плавлення, охолоджений до твердого стану без кристалізації. Основні характеристики скла – аморфність, плавлення в температурному режимі розм'якшення; спосіб отримання – переохолодження розплаву; механічні властивості, характерні для твердих тіл, – твердість, крихкість; оборотність переходу розплав – скло; неорганічна природа. В експертній практиці скло поділяють на такі види:
• за елементним складом (клас) – неорганічне, силікатне, алюмосилікатне, боратне тощо;
• за галуззю застосування – технічне, будівельне, побутове;
• за призначенням – світлотехнічне (розсіювачі світла фар, підфарників, повторювачів поворотів), транспортне (сталініт, триплекс), листове, посудне, тарне тощо.
Скловироби, які використовуються для засклення салонів і кабін транспортних засобів, виготовляють з травмобезпечного (захисного) скла, при руйнуванні якого не утворюються уламки з гострими ріжучими кутами і гранями. Скловироби, руйнування котрих не становить небезпеки для водіїв і пасажирів транспортних засобів (розсіювачі світла фар, підфарників, дзеркала), виготовляють із звичайного скла.
Існують два види травмобезпечного скла: загартоване скло (сталініт) і багатошарове скло (у тому числі триплекс). Загартоване скло – це скло, яке піддавалося спеціальній термічній обробці: нагріванню до температури, яка дещо перевищує температуру скловаріння, та рівномірному охолодженню. У результаті такої обробки у скловиробі виникають рівномірно розподілені напруги: у поверхневих шарах – стискання, у внутрішніх – розтягування. Загартовані скловироби виготовляють як з полірованого, так і з неполірованого скла. Сталініт найчастіше використовується в боковому та задньому заскленні автомобілів.
Багатошарові стекла (триплекс) зазвичай складаються з декількох листів скла, які міцно склеєні між собою за допомогою еластичних прозорих прокладок. Таке поєднання крихкого матеріалу скла з еластичним матеріалом прокладок забезпечує виробу властивість безуламковості, тобто в разі руйнування не утворюються уламки, які відлітають або відділяються після удару. Найбільш поширеним є тришарове скло – триплекс, який складається з двох листів скла і спеціальної плівки, котра запікається між ними. Від якості плівки та її кольору залежать вид скла та якість триплекса. При руйнуванні триплекса від удару на поверхні скла утворюються численні радіальні та концентричні тріщини. Завдяки міцному склеюванню плівка утримує уламки скла. Небезпечних уламків з гострими краями, що є типовими для звичайного листового скла, при руйнуванні триплексу не утворюється. Ці ознаки можуть мати певну значущість для ідентифікаційних і діагностичних досліджень у межах зазначеної експертизи.
Кераміка – це вироби, виготовлені з глини (основна сировина) та інших мінеральних речовин або їх окисів. Керамічні вироби поділяють на: тонку кераміку з однорідною щільною структурою (фарфор, фаянс, майоліка), з якої виготовляються посуд, художньо-декоративні вироби; електро- та радіотехнічну кераміку, а також спеціальні керамічні вироби для радіо-, авіа- та автопромисловості; грубу кераміку з неоднорідними зламами, яка використовується, головним чином як вогнетривкий матеріал.
Предметом експертизи є фактичні дані (факти, обставини), які встановлюються на основі загальних положень теорії судової експертизи та спеціальних знань у галузі технології виробництва та дослідження скла, кераміки, фарфору, фаянсу та виробів з них.
Об'єктами експертизи даного роду є вироби із скла (технічного, будівельного, побутового), кераміки, фарфору, фаянсу, а також їх частки (уламки) та мікрочастки. Усі ці об'єкти із скла та кераміки можуть відрізнятися один від одного морфологічними ознаками, фізико- хімічними й структурними властивостями, елементним складом.
Залежно від природи і призначення об'єктів розглядуваної експертизи, виокремлюють її види та підвиди. Так, видом є експертиза виробів із скла, а підвидами – експертиза світлотехнічного скла (розсіювачі світла фар і підфарників автотранспортних засобів); експертиза листового скла (вітрове, бокове скло автотранспортних засобів, стекла вікон будівель і скло побутових виробів); експертиза тарного (пляшки, банки та інші ємності побутового призначення) та сортового (посуд, вироби із кришталю) скла; експертиза виробів із скла іншого призначення.
Самостійні види судової експертизи виробів:
• експертиза виробів з кераміки;
• експертиза виробів з фаянсу;
• експертиза виробів із фарфору.
Як і будь-які інші роди експертизи матеріалів і речовин, експертиза скла та кераміки вирішує завдання діагностичного та ідентифікаційного характеру.
Питання діагностичного характеру:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертиза скла та кераміки“ на сторінці 1. Приємного читання.
