Під отруєнням розуміють реакцію організму, яка дістає вияв у розладі здоров'я або смерті, що настає внаслідок введення в організм ззовні отрути, котра діє хімічним або фізико-хімічним шляхом. Найважливішими умовами дії отрути є її розчинність у рідинному чи жировому середовищі організму, концентрація речовини та її доза, форма (фізичний стан) і способи введення, індивідуальні особливості організму. Для кожної отруйної речовини визначають дози: індиферентні – що не спричиняють ніякої реакції; терапевтичні – шо мають лікувальну дію; токсичні – що спричиняють розлад здоров'я; летальні – які призводять до настання смерті. Смертельний чи інший тяжкий результат отруєння може бути зумовлений різними чи сукупністю факторів.
Підозра на отруєння може виникати у випадках виявлення певних його ознак або настання раптової смерті практично здорових людей, що зумовлює потребу в проведенні токсикологічних досліджень. Судово-токсикологічний аналіз внутрішніх органів трупа часто має вирішальне значення для діагностики отруєнь, проте якщо судово-токсикологічне дослідження не виявило отрути в досліджених об'єктах, це ще не означає, що в цьому конкретному випадку не мало місця отруєння. Деякі отрути, потрапляючи в організм, можуть за певних умов змінюватись і перетворюватись на нейтральні, неотруйні сполуки. Разом з тим, під час лабораторного токсикологічного дослідження може бути виявлена речовина, яка потрапила до організму як лікарський засіб або в зв'язку з професійною діяльністю особи і не могла бути причиною смерті. Трапляються й випадки, коли отруйна речовина потрапляє до організму людини після фактичного настання смерті з інших причті. Саме тому в усіх випадках, що викликають сумніви щодо справжніх причин смерті чи настання тяжких наслідків для здоров'я особи, треба призначати судово-медичну експертизу і виконувати токсикологічні дослідження, але остаточного висновку судово-слідчі органи повинні дійти на підставі оцінки всіх матеріалів кримінального провадження чи цивільної справи.
Судово-медичні токсикологічні експертизи (дослідження) речових доказів виконуються з метою виявлення, ідентифікації, кількісного визначення або виключення отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин, продуктів їх перетворення, головним чином в органах і біологічних рідинах організму людини, а також у фармакологічних препаратах, їжі, предметах тощо. Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання зазначених експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.
Висновок судово-медичної токсикологічної експертизи складається експертом за результатами досліджень об'єктів (трупів, речових доказів, живих осіб, матеріалів кримінальних проваджень і цивільних справ), проведених експертом для виявлення та визначення хімічних речовин в об'єктах біологічного походження та інших речових доказах.
Особливістю проведення зазначеної судової експертизи є те, що, з урахуванням можливості швидкого розкладання деяких речовин (синильна кислота, серцеві глікозиди, атропін, кокаїн, похідні 1,4-бензодіазепіну тощо) експертиза має бути розпочата в день надходження до відділення речових доказів. При проведенні експертизи аналізуються лише речовини, зазначені в супровідному до постанови (ухвали) про призначення експертизи документі. Якщо з матеріалів кримінального провадження чи цивільної справи, зовнішнього огляду об'єктів, попередніх даних і проб випливає необхідність в іншому методі проведення експертизи, експерт повинен самостійно розширити коло аналізів, про що зазначається у висновку. У такому разі експерт повинен керуватися переліком токсикологічних речовин, які підлягають судово-токсикологічному дослідженню.
У разі виявлення отруйних і сильнодіючих речовин експерт, за можливості, застосовує реакції, продукти яких можуть бути збережені і надані судово-слідчим органам як речовий доказ.
При пересиланні об'єктів, що підлягають судово-токсикологічному дослідженню, на великі відстані (особливо влітку) допускається консервування їх чистим етиловим спиртом, за винятком випадків, коли дослідження має проводитись на наявність спиртів і нітритів. З об'єктом експертизи в лабораторію повинна бути надіслана контрольна проба спирту в кількості, яка була витрачена для консервування. У випадках, коли консервант (спирт) не надіслано або для консервування використано недопустимий спосіб (гліцерином, формаліном, фенолом тощо), експерт повинен поінформувати про це судово-слідчі органи. Неправильний спосіб консервування і можливість його впливу на результати експертизи зазначаються у підсумках Висновку експерта.
На дослідження до відділення судово-медичної токсикології для визначення характеру передбачуваного отруєння направляються такі об'єкти судової експертизи:
– при підозрі на отруєння синильною кислотою та її солями (ціанідами) надсилаються шлунок з вмістом, верхній відділ тонкого
кишечника з вмістом, кров, мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка і сеча;
• при підозрі на отруєння хлороформом, діхлоретаном, чотирихлористим вуглецем та іншими галогенопохідними надсилаються мозок, шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом, легеня, печінка, нирка, селезінка, кров, сальник;
• при підозрі на отруєння етиловим спиртом надсилається сеча і кров, а у випадках відсутності крові і сечі для дослідження надсилаються мозок, нирки, тканина м'язів стегна;
• при підозрі на отруєння іншими спиртами (метиловим, пропіловим, бутиловим, а також їх ізомерами), етиленгліколем, ацетоном, фенолом (карболова кислота), крезолом (лізол), гідрохіноном, формальдегідом, бензином, керосином, а також так званими технічними рідинами надсилається шлунок з вмістом, тонкий кишечник, мозок, сеча, кров, печінка, селезінка, сальник, нирка, легеня;
• при підозрі на отруєння отрутою місцевої дії, кислотами, лугами тощо для дослідження надсилаються стравохід, глотка, трахея, шлунок з вмістом, тонкий кишечник, ділянка шкіри зі слідами дії отрути, нирка, м'язова тканина з ділянки стегна;
• при підозрі на отруєння оксидом вуглецю надсилаються кров з великих вен і додатково – м'яз стегна;
• при підозрі на отруєння солями важких металів об'єктами дослідження виступають шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник, печінка, нирка, селезінка, а при підозрі на солі ртуті – пряма кишка;
• при підозрі на отруєння сполуками миш'яку (хронічне отруєння) направляються волосся, нігті, плоскі кістки; сполуками талію – волосся, нігті, трубчасті кістки, плоскі кістки; тетраетил- свинцем – мозок, сеча, легені;
• при підозрі на отруєння алкалоїдами, барбітуратами, а також лікарськими речовинами досліджуються шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, нирки, печінка, сеча, кров, селезінка;
• при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через піхву або матку дослідженню підлягає матка з піхвою, а при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через пряму кишку (ректально) – пряма кишка з вмістом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертиза у відділеннях судово-медичної токсикології“ на сторінці 1. Приємного читання.
