На сьогоднішній день писемне мовлення досліджується в рамках судово-авторознавчої експертизи. Станом на 5 червня 2014 р. в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. N° 1950/5, судова експертиза, об'єктом якої виступає писемне мовлення, називається авторознавчою і відноситься до класу криміналістичних експертиз.
Сама назва цієї експертизи значно звужує можливості експертного дослідження писемного мовлення. Слідча та судова практика давно вже потребують вирішення завдань, пов'язаних не тільки з встановленням невідомого автора тексту, а й зі змістом, стилістичним оформленням текстів відомих авторів. В Україні такі неавторознавчі експертизи проводяться більше 20 років, але, в силу певних факторів (невеликої кількості експертів цієї галузі, відсутності відповідного сучасним реаліям централізованого центру їх навчання, різного рівня компетентності експертів, що спричиняє опір тих, хто не володіє достатніми знаннями, відмову від складних досліджень, відсутність теоретичної та методичної єдності підходів до процесу експертного дослідження тощо), відповідні інструкції Міністерства юстиції України з року в рік повторюють застарілі дані щодо самої назви та можливостей судової експертизи писемного мовлення.
Водночас, судам, правоохоронним органам, адвокатам зрозуміло, що у своїй роботі вони стикаються з необхідністю проведення не авторознавчої, а судово-лінгвістичної експертизи, про що свідчать численні постанови, ухвали, запити.
В основу експертного дослідження писемного мовлення покладені, перш за все, лінгвістичні знання – без їх наявності взагалі неможливо отримати з тексту значущу для слідства інформацію. Тобто базовою наукою для проведення експертних досліджень мовленнєвих повідомлень є лінгвістика зо всіма її відгалуженнями, а не криміналістика чи будь-яка інша наука. За аналогією із судово-психологічною, судово-біологічною, судово-медичною та іншими класами судових експертиз повинна мати місце судово-лінгвістична експертиза писемного та усного мовлення як самостійний клас судових експертиз, а не вид криміналістичної експертизи документів, як це зазначається сьогодні у більшості підручників та в інструкціях МЮ України. Ми впевнені, що практика з часом поставить все на свої місця, і тому викладемо цей підрозділ книги так, як це має бути, одночасно висвітлюючи реальні можливості цих досліджень, а не тільки ті, що проанонсовані в офіційних виданнях і нормативно- правових актах.
Судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення визначає фактичні дані про особу автора (виконавця) тексту, про умови створення мовленнєвого повідомлення та про його змістове наповнення й стилістичне оформлення. Іншими словами, судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення надає інформацію стосовно учасників мовленнєвого акту, умов його перебігу, семантико-стилістичних особливостей та співвіднесеності з дійсністю його результату (тексту).
Об'єктом судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення є текст писемного мовленнєвого повідомлення або текстове відтворення усної промови диктора (стенограма) та їх фрагменти як реалізація мовленнєвих навичок людини. Обсяг корисної інформації, яку можна виявити у тексті, залежить не стільки від об'єму тексту, скільки від специфіки відображення у ньому зазначених навичок. Аналогічно оцінюється і якісність порівняльних зразків писемного мовлення для проведення ідентифікаційних досліджень.
Судово-лінгвістична експертиза базується на комплексному використанні знань із лінгвістики та суміжних з нею наук – психолінгвістики, нейропсихолінгвістики, патопсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики, філософії мови та інших. Методологічну функцію у розвитку судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення виконує криміналістика, зокрема її теорії ідентифікації, криміналістичної діагностики тощо. Здійснювати цей вид експертних досліджень має право лише особа з вищою філологічною або суміжною освітою, яка має спеціальну експертну підготовку. Якщо особа не має зазначеної спеціальної підготовки, вона може здійснювати лінгвістичну експертизу (наприклад, різновидом такої експертизи є лінгвістична експертиза законопроектів тощо), яка суттєво відрізняється від судово-лінгвістичної експертизи, оскільки передбачена для отримання кваліфікації судового експерта спеціальна підготовка включає вивчення судової експертології, криміналістики, основ теорії кримінального, цивільного процесу, кримінального права та інших галузей юридичних знань. Така підготовка сприяє адекватному розумінню завдань судових, правоохоронних, правозахисник органів і суттєво підвищує ефективність використання висновків експертів у досудовому та судовому розслідуванні як доказів.
Судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу, якою вирішуються питання щодо автора (виконавця) тексту, і семантико-стилістичну експертизу, якою вирішуються всі інші питання. Судово-лінгвістичною авторознавчою експертизою писемного мовлення вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора (виконавця) тексту), а також неідентифікаційні завдання (діагностичні, класифікаційні, ситуаційні) – з'ясування психофізіологічного стану автора та інших умов складання тексту, факту викривлення ознак писемного мовлення, соціально-демографічного портрета невідомого автора тексту тощо. Судово-лінгвістичною семантико-стилістичною експертизою писемного мовлення вирішуються питання, які стосуються не особи автора (виконавця) тексту, а об'єктивного змісту тексту в цілому, окремих його висловів і слів у контексті, особливостей стилістичного оформлення тексту, фактів запозичання або використання в ньому інших мовленнєвих джерел тощо.
Якщо судово-лінгвістична авторознавча експертиза потребує розробки чи використання спеціальних методик або методичних рекомендацій для вирішення своїх задач, то семантико-стилістична експертиза ґрунтується, перш за все, на суто лінгвістичних методах дослідження текстів, але з використанням спеціальних знань експертної підготовки.
Головними задачами судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення є:
А. АВТОРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА
• 1. Ідентифікація (диференціація) автора тексту.
• 2. Встановлення тотожності автора та виконавця тексту або встановлення того, що автор і виконавець тексту – різні особи (тут і далі під виконавцем тексту мається на увазі особа, яка не створювала змістову, лексико-стилістичну, синтаксичну сторони тексту, а лише писала, друкувала, набирала на комп'ютері тощо цей текст, відобразивши у ньому свої орфографічні, пунктуаційні навички, навички так званого малого синтаксису).
• 3. Встановлення факту і виду співавторства.
• 4. Встановлення соціально-демографічного портрета автора (частково – виконавця) анонімного або псевдонімного документа (встановлення статі, віку, освітнього рівня, професійної належності, соціального статусу, рідної мови чи основної мови спілкування, місця формування мовних навичок, навичок володіння обраним мовним стилем, складання документів конкретного виду тощо).
• 5. Діагностика психофізіологічного стану автора (виконавця) при складанні мовленнєвого повідомлення.
• 6. Діагностика стійкої патології мовно-розумових процесів автора мовленнєвого повідомлення.
• 7. Розпізнання неадекватної мовної поведінки автора з переліком можливих причин.
• 8. Встановлення факту і виду маскування мовної ситуації (в тому числі – навмисного викривлення писемного мовлення).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лінгвістична експертиза“ на сторінці 1. Приємного читання.
