Розвиток судової експертизи матеріалів і речовин супроводжувався постійним розширенням кола завдань, пов'язаних з вивченням речовин фізичними, хімічними, фізико-хімічними та біологічними методами. Такі дослідження проводилися в рамках криміналістичних і судово-медичних експертиз, однак напрацьовані при цьому методичні підходи мали більш загальне значення і створювали передумови для істотного збільшення номенклатури досліджуваних об'єктів, розробки нових методів і як результат – виникнення нових видів експертиз. Цьому сприяли як розвиток аналітичної техніки в експертних установах, так і накопичення експертами-криміналістами професійного досвіду.
Судово-хімічна експертиза як первинний етап формування експертизи матеріалів і речовин (ЕМР) з часом вичерпала свої можливості і вже не задовольняла вимоги слідчої та судової практики, оскільки вивчення обставин кримінального провадження та цивільних, адміністративних, господарських справ, відображених у невичерпній різноманітності речової обстановки, неможливе на основі методичних принципів лише хімічних наук. Для дослідження матеріалів і речовин у повному обсязі необхідне комплексне вивчення будови об'єкта, структури та складу речовини багатьма методами, у тому числі хімічними, фізичними, фізико-хімічними, біологічними (морфологія, мікроскопія, хроматографія, спектроскопія тощо).
Утворення, розвиток і накопичення необхідної експертам інформації потребували роботи з численними рецептурними, технологічними та іншими виробничими даними. Це зумовило поступове витиснення розрізнених судово-хімічних, фізичних та інших досліджень речовин і формування експертизи матеріалів і речовин, заснованої на застосуванні комплексних аналітичних методів дослідження, накопиченні спеціальної інформації про індивідуалізуючі особливості різних матеріалів і речовин, технологію їх виготовлення, можливості використання.
Дослідження матеріалів і речовин базується на вивченні закономірностей, що визначають залежність структури та складу досліджуваного об'єкта від дії найрізноманітніших за своєю природою закономірностей: геологічних – наприклад відмінності вуглеводного складу нафти або природного золота різних родовищ, що дозволяє виокремити ідентифікаційні ознаки джерела походження; фізичних – наприклад різна кристалічна будова сталей, що піддавалися різним видам механічної та термічної обробки, що дозволяє визначати способи й технології виготовлення відповідних виробів; хімічні – наприклад відмінності складу речовини.
Предмет експертизи матеріалів і речовин складають фактичні дані, обставини кримінального провадження, цивільної чи господарської справи, які встановлюються за допомогою експертних досліджень речових доказів з використанням даних технології, методів хімічних, фізичних, технічних та інших наук.
Завданням ЕМР є виявлення окремих ознак, які систематично і в сукупності не вивчалися і, в принципі, не повинні вивчатися відповідними галузями науки і техніки. Просте використання даних природничих і технічних наук при дослідженні складу й структури речових доказів з метою виявлення належності їх до певних класу, роду, виду матеріалів і речовин, до спільного джерела походження не дає відомостей, необхідних для категоричного висновку. Наприклад, при розслідуванні ДТП виникає необхідність у встановленні контактної взаємодії транспортного засобу з іншими предметами, в тому числі і з одягом потерпілого від наїзду. Перед експертом у таких випадках постає завдання: визначити конкретний транспортний засіб за частками лакофарбового покриття чи нашаруванням мастильних матеріалів на одязі потерпілого. Його вирішення залежить від наявності достатнього обсягу даних про асортимент лакофарбових і мастильних матеріалів, технологію пофарбування різних марок автомобілів, використання відповідних мастильних матеріалів для змащування конкретних вузлів транспортних засобів, про процеси їх старіння та експлуатаційні зміни. Ці дані, а також результати вивчення та систематизації експлуатаційних ознак конкретних деталей транспортних засобів уже зібрані в достатній кількості в експертних установах.
У практиці розслідування кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров'я людини, крадіжки майна тощо як речові докази часто використовуються волокна одягу та речовини ґрунтового походження. Основна мета дослідження цих об'єктів – виявити присутність особи на місці події та факт контактування предметів її одягу, взуття з навколишнім середовищем. Ідентифікація конкретного екземпляра одягу (чи комплекту предметів одягу) за окремими волокнами, а також ідентифікація конкретної ділянки місцевості за частками ґрунтового походження – таким є в даному разі завдання ЕМР.
Виконати таке завдання, застосовуючи методи лише технічних чи природничих наук, майже неможливо, оскільки фахівці в галузі легкої промисловості мало обізнані з ознаками руйнування волокон від різних причин, механізмами їх взаємного прилипання, частотою, з якою вони трапляються в побуті, а ґрунтознавці не зможуть локалізувати ділянки місцевості та їх ідентифікувати за малими частками ґрунтових об'єктів – вирішення цих питань не є предметами названих наук.
На цей час у межах певної природничої чи технічної науки неможливо встановити групову належність матеріалів та речовин і ототожнити утворені матеріалами та речовинами конкретні конгломератні матеріальні об'єкти. Жодна галузь науки і техніки не займається систематичною розробкою методів диференціації однорідних матеріалів і речовин за джерелом походження, способом виготовлення, умовами експлуатації. Водночас, у межах судово-експертних досліджень матеріалів і речовин виявлення структури конкретного елемента речової обстановки, виокремлення властивих йому ідентифікаційних ознак можливі шляхом створення спеціальних моделей, вірогідність яких ґрунтується на оцінці даних, одержаних на основі попередньо виявлених відповідних фізичних, хімічних та інших властивостей, що мають значення практично тільки у певних випадках розслідування окремих категорій злочинів.
Головними завданнями ЕМР є: визначення кола об'єктів (речовин і матеріалів), які найбільш часто трапляються у слідчій і судовій практиці, і встановлення можливостей їх диференціації за джерелом походження; створення сучасної приладної бази, придатної для тонкої диференціації матеріалів і вилучення їх малих кількостей з об'єкта-носія; виявлення на предметах-носіях мікрочастинок або мікрослідів речовин, наприклад слідів паливно-мастильних матеріалів, часток скла, фарби тощо; встановлення природи речовин, які залишили слід, тобто віднесення їх до певного роду (виду) матеріалів і речовин; розробка методів ідентифікації мікрокількостей речовини.
Встановлення родової належності полягає у віднесенні об'єкта відповідно до прийнятої у науці й техніці класифікації до конкретної множинності. Так, у товарознавстві лакофарбові матеріали прийнято класифікувати за природою плівкоутворюючої речовини (залежно від цього розрізняють, наприклад, масляні фарби, меламіноалкідні, алкідні, нітроцелюлозні емалі тощо). Марки лакофарбових матеріалів визначаються за співвідношенням компонентів, які входять до їх складу. У зв'язку з цим спеціально вивчають і систематизують численні рецептурно-технологічні дані про об'єкти ЕМР.
Встановлення групової належності полягає у віднесенні досліджуваного об'єкта до певної частини однорідних об'єктів, представники яких мають додаткові ознаки випадкового для даного роду походження. Наприклад, лакофарбові покриття, які належать до одного типу, можна поділити за наявністю дефектів, що виникли під час виготовлення та експлуатації, наявністю ознак експлуатаційного характеру (перефарбування, вирівнювання поверхні шпаклівкою).
Загальну групову належність можуть мати не лише однорідні об'єкти. Наприклад, викрадені предмети, що раніше зберігалися в однакових умовах із специфічним забрудненням, тим самим набувають загальні групові ознаки, що характеризують такі забруднення. Загальною груповою належністю характеризуються: матеріали та речовини, які походять з одного джерела, що не є розшукуваним у справі (інакше об'єктом індивідуальної ідентифікації буде це джерело); об'єкти, вироблені з одних і тих самих об'ємів матеріалу за допомогою одних і тих самих знарядь; вироби товарів однієї партії тощо.
Таким чином, встановлення конкретної або загальної групової належності об'єктів має більше доказове значення, ніж родова належність, і є етапом вирішення ідентифікаційної задачі.
Вирішення ідентифікаційної задачі в ЕМР – багатоетапне дослідження, у процесі якого виявляються ознаки не одного, а цілої системи об'єктів, пов'язаних з ототожнюваним елементом речової обстановки. Наприклад, частка лакофарбового покриття є носієм інформації про джерело походження пофарбованої деталі (за технологією фарбування та асортиментом використаних матеріалів), конкретної маси лакофарбових матеріалів у кожному шарі (за компонентним складом), про умови експлуатації транспортного засобу. При цьому важливим моментом є вибір критеріїв оцінки ідентифікаційних ознак і забезпечення вірогідності висновку.
До об'єктів ЕМР належать речові докази, зразки, необхідні для проведення порівняльного дослідження, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші матеріали, які містять дані, що відносяться до предмета цієї експертизи та необхідні для вирішення поставлених перед експертом питань.
Коло об'єктів ЕМР визначається її можливостями, а також судовою та слідчою практикою. У даний час до об'єктів ЕМР прийнято відносити лакофарбові матеріали та покриття, паливно-мастильні матеріали і нафтопродукти, метали та сплави, волокна, волокнисті матеріали та вироби з них, скло та кераміку, наркотичні засоби, психотропні препарати і прекурсори, полімери та пластмаси, спиртомісткі рідини, вибухові речовини та продукти вибуху, продукти побутової хімії, парфуми, органічні розчинники, кислоти, луги, фарбники.
Специфічною ознакою об'єктів ЕМР є те, що багато з них (нафтопродукти, розчинники, кислоти, луги тощо) не мають власної стійкої форми. На дослідження часто надходять речовини в мікрокількостях. Крім того стандартизація та значна поширеність об'єктів ускладнюють вирішення ідентифікаційних задач ЕМР.
При виявленні та вилученні речових доказів необхідно суворо дотримуватися правил їх вилучення, пакування й транспортування. Кожний предмет, зразок матеріалу, речовини пакується окремо з урахуванням забезпечення їх повного збереження. Крихкі предмети з нашаруваннями мікрочасточок і мікрослідів треба закріпити в тарі нерухомо, щоб запобігти їх пошкодженню. Зволожені предмети необхідно попередньо просушити за кімнатної температури в приміщенні, захищеному від протягів. Вологі предмети, які мають специфічний запах, наприклад нафтопродукти, і такі, на яких можуть міститися легколеткі речовини, сушити не можна. Упаковка має бути чистою; об'єкти, що змінюються під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів, слід розмішати в герметичній упаковці. Неприпустимо змішувати, пакувати разом речові докази і зразки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертиза матеріалів і речовин“ на сторінці 1. Приємного читання.
