Згідно з нормами чинного кримінально-процесуального законодавства (ст. 238 КПК) огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим з обов'язковим залученням фахівців – судово-медичного експерта або лікаря, які надають слідчому необхідну допомогу. Огляд здійснюється візуально із застосуванням необхідних техніко-криміналістичних засобів. При цьому категорично забороняється проведення на місці події зондування поранень та будь- яких дій, що змінюють первинний вигляд трупа або властивості виявлених на ньому ушкоджень (обмивання водою, видалення засохлої крові з поверхні шкіри, дослідження ранових каналів, вилучення знарядь і предметів, які зафіксовані в ранах, тощо). Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово- медичної експертизи з метою встановлення причин смерті. Разом з документами про призначення судово-медичної експертизи трупа в розпорядження експерта має бути направлено протокол або завірена копія протоколу огляду місця події.
Подальше дослідження трупа проводиться за межами місця події в умовах спеціально обладнаних приміщень судово-медичної експертної установи або в прозекторській лікарні з дотриманням норм, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. У виключних випадках можливим є проведення експертного дослідження трупа в непристосованих, випадкових приміщеннях. У такому разі процесуальна особа, яка призначила дослідження, бере на себе відповідальність за створення необхідних для цього умов. При доставці трупа з місця події до судово-медичної установи чи моргу лікарні слідчим або уповноваженими ним особами вживаються заходи до недопущення можливих змін первісного стану трупа під час транспортування (забруднення сторонніми речовинами, заподіяння додаткових ушкоджень тіла та одягу тощо).
У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатує смерть особи, яка померла на вулиці або в іншому громадському місті, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. У випадках смерті у лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи. Якщо особа, яка лікувалася в такій установі, померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов'язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал медичної карти стаціонарного хворого та одяг померлого, якщо він не вилучений правоохоронними органами або не виданий родичам померлого.
Настання смерті людини дістає вияв у незворотних порушеннях основних життєвих функцій організму з наступним припиненням життєдіяльності окремих тканин і органів. У судовій медицині смерть поділяють на категорії, роди і види. Існує дві категорії смерті: природна і неприродна. Природна смерть є закономірним результатом закінчення діяльності організму внаслідок повного вичерпання або істотного нестатку його фізіологічних можливостей чи патологічних вад анатомічного розвитку. Така смерть в її чистому вигляді трапляється вельми рідко, а межа фізіологічних можливостей кожного організму надзвичайно розмита й не підлягає точному встановленню. Зазвичай до фізіологічних причин природної смерті додаються інші фактори, що слугують своєрідними "пусковими механізмами" настання смерті, наприклад простудні захворювання, навіть легкі інфекції тощо.
Неприродна смерть настає за наявності фізіологічних ресурсів, що могли б забезпечувати життєдіяльність організму, але цьому перешкодили певні причини зовнішнього чи внутрішнього характеру, що зазвичай пов'язуються з ушкодженням або хворобою.
За родом смерть визначається як насильницька і ненасильницька. Насильницька смерть пов'язана з дією на організм людини різноманітних факторів зовнішнього середовища, якими можуть бути механічні, хімічні, термічні. Ненасильницька смерть зумовлена причинами, що не пов'язані із зовнішнім втручанням будь-яких факторів чи будь-кого, зокрема й самого померлого, у фізіологічні процеси, які забезпечують життєдіяльність. Така смерть може бути раптовою (наглою), що настає внаслідок захворювання і спричинена ним, але дуже швидко і неочікувано для навколишніх. Настання раптової смерті констатують на фоні захворювання у випадку встановленого діагнозу, коли загрозливих для життя ознак у цей період не спостерігалось, але ускладнення чи швидкий розвиток хвороби спричинили смерть. Причини наглої смерті зазвичай не явні, не зовсім зрозумілі, і тому їх встановлення часто потребує проведення судово-медичного дослідження.
Природна смерть може бути лише ненасильницькою, а неприродна – як насильницькою, так і ненасильницькою.
Встановлення виду смерті пов'язується із встановленням факторів, які подібні за своїм походженням чи впливом на організм людини. Рішення про встановлення роду й виду насильницької смерті приймається судово-слідчими органами на підставі оцінки висновку судово-медичної експертизи та всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів.
Залежно від мети і завдань дослідження трупа, розрізняють два його окремих види – патолого-анатомічне і судово-медичне. Патолого-анатомічне дослідження проводять за розпорядженням головного лікаря лікувального закладу, в якому лікувався і помер потерпілий. Завданням такого дослідження є вивчення морфологічних змін у внутрішніх органах померлого для зіставлення з клінічним діагнозом і виявлення дефектів у наданні медичної допомоги з метою підвищення якості лікарської роботи і удосконалення охорони здоров'я.
Дослідження трупа є складним і важливим з огляду на завдання судово-медичної експертизи. Проведення останньої зумовлене потребою в обов'язковому встановленні причини смерті та вирішення інших питань, що виникають при здійсненні кримінального провадження.
Судово-медичному дослідженню підлягають насамперед трупи осіб, які загинули насильницькою смертю, або за наявності підозри на таку смерть. У таких випадках під насильницькою смертю розуміють смерть, що настала в результаті зовнішнього насильства, незалежно від того, ким або чим і за яких обставин таке насильство відбулося. Це можуть бути вбивство, заподіяння смерті з необережності, самогубство, нещасний випадок, дія факторів навколишнього середовища тощо.
Ненасильницька смерть є приводом для призначення судово- медичного дослідження трупа в разі наявності підозри на зовнішні фактори, наприклад, якщо смерть настала раптово, неочікувано для рідних, близьких, лікарів, якщо перебіг навіть наявного і підтвердженого лікарями захворювання за характером і тяжкістю його перебігу не мав би спричинити настання смерті людини. Крім того судово-медичну експертизу з метою встановлення причин смерті призначають у разі наявності обставин, які вказують на неналежне виконання медичним персоналом своїх посадових і професійних обов'язків або на відмову в наданні невідкладної медичної допомоги постраждалому.
Судово-медичну експертизу трупа проводять на підставі постанови слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора чи ухвали слідчого судді, суду. Рішення про проведення експертизи під час досудового розслідування може бути прийняте тільки після початку кримінального провадження і внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Судово-медичний розтин (дослідження) трупа проводиться на підставі письмової вимоги правоохоронного органу. Різниця між експертизою та судово-медичним розтином полягає лише в їх процесуальному оформленні, а мета, завдання і техніка дослідження при цьому однотипні. Експертиза трупа оформляється Висновком експерта, а дослідження – Актом судово-медичного дослідження трупа.
У разі виявлення в процесі патолого-анатомічного дослідження ознак насильницької смерті розтин трупа припиняють і сповіщають про це органи прокуратури чи внутрішніх справ. У такому випадку лікар-патологоанатом складає протокол про виконане ним дослідження, забезпечує збереження трупа у тому стані, в якому він перебував на момент припинення розтину. Після призначення судово- медичної експертизи дослідження трупа продовжується в її межах із зазначенням в експертному висновку стану трупа і встановлених лікарем-патологоанатомом обставин. За згодою експерта, в даному випадку експертиза трупа може бути проведена в патологоанатомічному відділенні лікарні.
Під час судово-медичної експертизи розтин трупа може проводитись у присутності слідчого, якщо від нього надійде таке розпорядження, чи за його відсутності – самим судово-медичним експертом, а в складних випадках – групою експертів. Неявка слідчого у призначений час до місця проведення розтину не є перешкодою для початку проведення експертизи. Присутність при проведенні судово-медичної експертизи трупа рідних і близьких померлого, а також інших осіб, які не мають відношення до досудового розслідування, не допускається.
Судово-медична експертиза трупа має бути призначена у випадках:
• встановлення факту насильницької смерті чи за наявності підозри на насильницьку смерть;
• раптової смерті особи за відсутності підстав для видачі лікарем "Лікарського свідоцтва про смерть";
• смерті особи під час перебування на лікуванні в стаціонарі лікарсько-профілактичних установ, якщо причина смерті невідома;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертиза трупа“ на сторінці 1. Приємного читання.
