Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста

Експертизи у судочинстві України

Будь-який процес (адміністративний, господарський, кримінальний, цивільний) передбачає отримання зразків для порівняльного дослідження. Порівняльні зразки – це матеріальні джерела інформації, котрі відображають властивості об'єктів, що перевіряються, або самі ці об'єкти. Залежно від властивостей, які вони відображають, зразки для порівняльного дослідження поділяють на чотири види:

• зразки, які відбивають особливості зовнішньої будови об'єкта, наприклад спеціально експериментально виготовлені зразки слідів застосування знарядь зламу, кліше печаток, штампів тощо;

• зразки, що відображають склад і структуру об'єкта, наприклад зразки ґрунту з ділянки місцевості, на якій ймовірно було скоєно злочин, зразки шроту, виявлені та вилучені у підозрюваного;

• зразки, шо відбивають функціональні особливості об'єкта або механізму утворення його слідів, наприклад зразки почерку, писемного або усного мовлення.

Незалежно від виду судочинства, часу виникнення і форми відображення властивостей об'єкта, що перевіряється (відбитки, частини або частки), зразки мають відповідати низці вимог, недотримання яких унеможливлює проведення експертного дослідження:

• 1) безсумнівність походження зразків означає, що в процесі досудового розслідування й судового розгляду має бути точно встановлено, що зразки порівняння відображають властивості конкретних осіб або предметів;

• 2) репрезентативність (необхідна кількість) зразків означає, що кількісні параметри зразків (число, маса, обсяг, розміри) мають забезпечити повноцінне проведення експертного дослідження. Залежно від безпосереднього об'єкта дослідження, тобто його властивостей, експертні методики встановлюють різні вимоги до кількості порівняльного матеріалу. Однак у кожному разі зразки порівняння повинні відображати достатню для ідентифікації сукупність ознак об'єкта, що перевіряється. Так, для проведення почеркознавчої експертизи треба надати зразки рукописного тексту особи не менш як на 10 аркушах; на ґрунтознавчу експертизу направляються порівняльні зразки ґрунту з різних місць певної ділянки місцевості вагою до 200 грамів. Недостатня кількість зразків іноді не дозволяє експерту вірогідно вирішити питання про тотожність, що тягне необхідність клопотання про надання додаткових матеріалів;

• 3) належна якість зразків означає, що на дослідження необхідно надавати зразки, придатні для дослідження. Так, відбитки печаток, відбитки пальців рук та інших предметів із сталою формою, щоб забезпечити передачу окремих ознак зовнішньої будови об'єктів, повинні бути чіткими, насиченими, не змазаними, а незадовільна якість зразків не дозволяє розпочати експертне дослідження;

• 4) порівнянність зразків означає, що вони мають бути близькими за механізмом утворення, походженням та слідами, які досліджуються. Ця вимога забезпечується одержанням зразків порівняння, максимально наближених до слідів певної події за часом або механізмом (способом, умовами) виникнення. Так, наприклад, якщо досліджуваний документ виконаний олівцем на картоні, то експериментальні зразки почерку треба відбирати від особи у вигляді рукописних текстів, виконаних олівцем того ж кольору і твердості на картоні, а не кульковою ручкою на папері. Дотримання цієї вимоги виключає вплив сторонніх факторів, які перешкоджають правильній оцінці експертом ознак порівнюваних об'єктів, що розрізняються, встановлених у процесі експертного дослідження.

Якість відібраних зразків та їх доказове значення підвищуються, якщо зразки отримують за участю спеціаліста (або експерта, якому доручено проведення судової експертизи). Неправильний відбір зразків значно зменшує вірогідність експертних висновків, призводить до необхідності повторного або додаткового проведення процесуальних дій, подовжує строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Як і будь-який інший об'єкт, порівняльні зразки мають бути надані експерту і перелічені у постанові (слідчого, прокурора) про призначення експертизи, клопотанні про залучення експерта адвокатом, ухвалі суду про призначення експертизи. Експерт вправі клопотати про надання додаткових матеріалів і зразків (за їх недостатності, недоброякісності), проте не може довільно виключити з їх числа будь-який об'єкт. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КПК за необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. Аналогічні вимоги містяться і у ЦПК, КАС і ГПК. Якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Про використання допомоги спеціаліста у відборі зразків для проведення експертизи йдеться і у ч. 2 ст. 54 ЦПК України і ч. 2 ст. 67 КАС, в яких передбачено, що спеціаліст може бути залучений до участі в цивільному або адміністративному процесі для надання безпосередньої технічної допомоги у відборі зразків.

При відборі зразків спеціаліст: визначає їх кількість і якість; з'ясовує умови, що мають значення для наступного дослідження і за яких повинні бути вилучені зразки; безпосередньо бере участь в їх отриманні; проводить попереднє дослідження отриманих зразків; здійснює їх пакування; допомагає кваліфіковано зафіксувати у протоколі процесуальної дії порядок відбору зразків тощо. Допомога спеціаліста у відборі зразків є доцільною протягом усієї цієї роботи. Коли процесуальна особа приймає рішення щодо відбору зразків, спеціаліст, ознайомившись з окремими матеріалами адміністративної, господарської, цивільної справи або кримінального провадження, з'ясовує, які властивості й ознаки об'єктів мають отримати відображення в їх зразках. Виходячи із зазначеного, він рекомендує, які й скільки зразків необхідно вилучити, якими мають бути умови їх вилучення, які матеріали, інструменти, інші технічні засоби можуть знадобитися.

Передбачений ст. 245 КПК особливий порядок відбору зразків від учасників процесу зумовлений необхідністю забезпечення законних інтересів, прав і свобод останніх. Зокрема, за необхідності одержання біологічних зразків у живих людей слідчий, прокурор зобов'язаний винести окрему постанову. Якщо особа відмовляється добровільно надати біологічні зразки, слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання подано стороною захисту) відібрати біологічні зразки примусово. Це стосується таких об'єктів, як виділення організму людини (кров, сперма, слина, жовч, піхвовий вміст тощо), волосся, піднігтьовий вміст тощо. При відібранні зразків необхідно дотримуватись загального правила щодо неприпустимості дій, які принижують честь і гідність особи.

Сам відбір зразків у багатьох випадках потребує спеціальних навичок володіння певними прийомами й методами, тому допомога спеціаліста є вкрай необхідною. Отримання біологічних зразків, наприклад, для з'ясування кревності у цивільних справах або ідентифікації невпізнаних трупів у кримінальних провадженнях, треба здійснювати із залученням фахівця у галузі судової медицини. На практиці фахівець, який вилучив такі зразки, сам їх пакує відповідно до певних вимог і повідомляє процесуальній особі, в яких умовах вони повинні зберігатися до проведення дослідження.

Наприклад, є деякі особливості збереження відібраних зразків біоматеріалу для проведення експертизи і дослідження щодо визначення спірного батьківства, підміни дітей, родинності: у зразки крові, які передбачено досліджувати в рідкому вигляді, доцільно одразу додати стабілізатори (розчини глюгіциру, 0,5М ЕДТА, цитрату натрію) або використовувати спеціальні пробірки з внесеним у них стабілізатором; зберігати такі зразки до початку дослідження треба в холодильнику при температурі +4°С не більше 2–3 діб. Зразок слини для ДНК-дослідження у звичайному розумінні – як для імунологічного дослідження не відбирається, для цього відбирається букальний епітелій, який береться шляхом потирання слизової оболонки щоки (зіскоб) спеціальними паличками або, за відсутності таких, ватним тампоном, який одразу ж висушується. Вилучені ренові докази треба добре просушити при кімнатній температурі без дії нагрівальних приладів і запакувати у паперові пакети. Не можна використовувати для пакування скляні або пластикові флакони, які щільно закриваються, поліетиленові кульки, оскільки при довготривалому зберіганні навіть висушених речових доказів в такій упаковці без доступу повітря починається утворення конденсату з наступним руйнуванням ДНК.

Беручи участь у відборі зразків, спеціаліст зможе перевірити, чи відобразилися в них властивості та ознаки тих об'єктів, котрі є речовими доказами і підлягають експертному дослідженню. Так, для вирішення завдань фоноскопічної експертизи неабияке значення мають правильно й грамотно відібрані зразки голосу і мовлення фігурантів експертизи. Доволі часто судді, слідчі при відбиранні зразків голосу і мовлення пропонують фігурантам прочитати вголос уривок із газетного тексту. Читання вголос передбачає виокремлення у реченні інтонаційно-смислових частин (однієї, двох, трьох), артикуляцію звуків. Обов'язковою частиною грамотно відібраного зразка голосу й усного мовлення фігуранта є зразок його спонтанного, непідготовленого мовлення. Доволі часто таке спонтанне мовлення являє собою звукозапис допиту підозрюваного, свідка або потерпілого, якщо допит здійснювався з використанням звукозапису. Неабияке значення має й технічний аспект відбору мовленнєвого матеріалу для зразка голосу і усного мовлення фігуранта – якість запису має забезпечувати отримання вірогідних статистичних характеристик параметрів голосу і усного мовлення. Допомога спеціаліста в такому випадку полягатиме у створенні умов для отримання якісного звукозапису з використанням професійного студійного обладнання.

Окремі види експертиз неможливо провести без самого учасника процесу, наприклад більшість медичних експертиз, психіатричну, психологічну експертизи. У даних випадках об'єкт дослідження особливий: ним є особа, котра водночас виступає суб'єктом процесу з певними процесуальними правами та обов'язками. Відібрання зразків, пов'язане з оголенням особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, у якої беруть біологічні зразки (ч. 2 ст. 241 КПК). Є види зразків, відбір яких потребує не лише обов'язкової участі спеціаліста, а й вибору певного місця їх відбору. Так, зразки крові та інші виділення людського організму мають відбиратися лише в умовах медичного закладу з використанням медичних інструментів і за дотримання відповідних норм, що виключало б можливі шкідливі наслідки для здоров'я особи, у якої вони відбираються. При такому відібранні слідчий повинен керуватися відомчими інструкціями і методичними рекомендаціями.

При отриманні зразків і підготовці матеріалів для проведення експертизи сторони кримінального провадження повинні керуватися не лише процесуальними нормами, а й правилами, викладеними в інструкціях про призначення та проведення окремих видів судових експертиз. При цьому мають бути створені умови, що забезпечують отримання необхідної кількості та якості зразків, а також гарантують безсумнівність їх походження. Усі досліджувані об'єкти й зразки мають бути відповідно упаковані, опечатані і засвідчені пояснювальним написом і підписом особи, яка відібрала зразки. Упаковка добирається з урахуванням особливостей об'єктів дослідження і має захищати їх від пошкоджень і привнесення будь-яких змін при транспортуванні й зберіганні.

У висновку експерта необхідно розрізняти зміст (висновок, обґрунтований проведеним дослідженням, встановленням і професійною оцінкою експертом фактів) і форму (висновок як акт). Обидва компоненти однаково важливі при визначенні доказової сили висновку експерта. Якщо висновок експерта визнається недостовірним, не заснованим на науковому дослідженні, то він як неналежний судовий доказ відкидається судом. Недотримання форми висновку незважаючи на обґрунтований та об'єктивний умовивід експерта також не дозволяє визнати його судовим доказом, наприклад, якщо експерт дослідження здійснив, але не виклав його хід і результати у письмовому вигляді або не підписав висновок. Це є недотриманням встановленої форми висновку експерта.

Основу структури й змісту висновку експерта складають виявлені у ході дослідження факти спеціальної природи (медичної, технічної тощо залежно від предмета експертизи), застосована експертом методика з обґрунтуванням її вибору, наукове обґрунтування отриманих результатів, висновки. Різні види експертиз мають свою специфіку, котра відбивається й на структурі дослідницької частини висновку. Так, якщо у дослідженні одного об'єкта застосовують різні методики, то викладення дослідницької частини будується послідовно відповідно до черговості застосування цих методик. У будь-якому разі дослідницька частина повинна містити загальну оцінку проведеного дослідження й обґрунтування висновків, яких дійшов експерт. Висновки становлять самостійну частину акта експертизи. Саме тут експерт формулює відповіді на поставлені у постанові, клопотанні адвоката або ухвалі суду запитання. Відповідь дається на кожне запитання; при цьому повинні бути дотримані певні вимоги; кваліфікованість, визначеність, тобто висновок не повинен припускати різних тлумачень, бути невизначеним; доступність, тобто висновок повинен бути зрозумілим для осіб, які не володіють спеціальними знаннями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступне слово

  • Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві

  • Процесуальні та організаційні основи застосування спеціальних знань у судочинстві України

  • Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста
  • Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України

  • Судово-експертні установи Міністерства охорони здоров'я України

  • Експертна служба СБУ

  • Експертна служба МВС України

  • Класифікація судових експертиз

  • Класифікація експертиз за характером галузі спеціальних знань

  • Окремі види судових експертиз: предмет, завдання, питання, що вирішуються

  • Техніко-криміналістична експертиза документів

  • Підготовка матеріалів для проведення технічної експертизи документів

  • Трасологічна експертиза

  • Дактилоскопічна експертиза

  • Експертиза слідів ніг і взуття

  • Експертиза слідів знарядь злому та інструментів

  • Експертиза транспортних засобів і утворених ними слідів

  • Експертиза слідів зубів

  • Судово-балістична експертиза

  • Експертиза холодної зброї

  • Фотопортретна експертиза

  • Фототехнічна експертиза

  • Експертиза відеозвукозапису

  • Вибухотехнічна експертиза

  • Судово-медична експертиза

  • Експертиза трупа

  • Експертиза живих осіб

  • Визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження

  • Судово-медична експертиза з приводу визначення статевих станів і розслідування злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи

  • Експертиза речових доказів

  • Проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики

  • Експертиза у відділеннях судово-медичної токсикології

  • Генотипоскопічна експертиза

  • Експертиза за медичною документацією та матеріалами кримінального провадження, цивільної справи

  • Фармацевтична та фармакологічна експертизи

  • Експертиза у кримінальних провадженнях про порушення професійних обов'язків медичними працівниками

  • Судово-психіатрична експертиза

  • Судово-психологічна експертиза

  • Судово-економічна експертиза

  • Судова товарознавча експертиза

  • Автотоварознавча експертиза

  • Інженерно-технічна експертиза

  • Інженерно-транспортна експертиза

  • Будівельно-технічна експертиза

  • Пожежно-технічна експертиза

  • Гірнично-технічна експертиза

  • Електротехнічна експертиза

  • Агротехнічна експертиза

  • Комп'ютерно-технічна експертиза

  • Експертиза матеріалів і речовин

  • Експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

  • Порядок надання об'єктів на експертне дослідження

  • Експертиза металів і сплавів

  • Експертиза лаків, фарб і покриттів

  • Експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів

  • Порядок вилучення об'єктів та надання їх на експертизу

  • Експертиза скла та кераміки

  • Експертиза волокон, волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Об'єкти експертизи волокон, волокнистих матеріалів та виробів з них

  • Порядок вилучення й дослідження волокнистих матеріалів і виробів з них

  • Експертиза пластмас і полімерів

  • Експертиза рідин, що містять спирт

  • Експертиза парфумо-косметичних виробів

  • Експертиза харчових продуктів

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясопродукти

  • Риба та рибопродукти

  • Хліб та хлібобулочні вироби

  • Кондитерські вироби

  • Алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої

  • Порядок відбирання зразків на експертизу

  • Ґрунтознавча експертиза

  • Порядок підбору й надання матеріалів на ґрунтознавчу експертизу

  • Гемологічна експертиза

  • Біологічна експертиза

  • Судово-ботанічна експертиза

  • Судово-зоологічна експертиза

  • Ветеринарна експертиза

  • Екологічна експертиза

  • Одорологічна експертиза

  • Експертиза об'єктів інтелектуальної власності

  • Мистецтвознавча експертиза

  • Лінгвістична експертиза

  • Технологічна експертиза

  • Вибухотехнологічна експертиза

  • Експертиза спеціальних технічних засобів

  • Оцінка висновку експерта