Визначальною складовою системи засобів захисту прав людини в кожній демократичній державі є науково забезпечене, організаційно збалансоване, функціонально доступне й ефективне правосуддя. Стрижневим елементом правосуддя, його визначальною ланкою є доказування, яке забезпечується розвинутою теорією доказів (доказовим правом), системним і логічним законодавством у цій галузі та усталеною практикою досудового розслідування і судового розгляду адміністративних, господарських, цивільних справ і кримінальних проваджень. Серед питань надійного наукового забезпечення правосуддя в широкому розумінні цього слова перше місце посідає система нормативних приписів і криміналістичних рекомендацій щодо ефективного використання у процесі доказування в адміністративних, господарських і цивільних справах та кримінальних провадженнях спеціальних знань. Це цілком зрозуміло, оскільки вирішення переважної більшості ситуацій, які виникають у ході правового регулювання, потребує опори на ґрунтовні, досконалі знання, здобуті людством протягом усього його існування.
Прийняття нового процесуального законодавства України суттєво розширює можливості використання спеціальних знань у судочинстві. Адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне судочинство у сучасних умовах науково-технічного прогресу неможливе без використання досягнень природничих, технічних, економічних та інших наук і використання знань спеціалістів, які прийнято називати "спеціальними знаннями". Однак слідчі, прокурори, судді, адвокати, які беруть участь у досудовому розслідуванні кримінальних проваджень і розгляді господарських спорів, цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, не завжди знають можливості судової експертизи. Можливості використання спеціальних знань у судочинстві далеко не вичерпані. Це пояснюється не лише розвитком методів дослідження різноманітних об'єктів, а й недостатнім використанням сторонами всіх можливостей, які надаються їм законодавством. Разом з тим, правильне розуміння особливостей використання спеціальних знань може відігравати вирішальну роль у вітчизняному судочинстві в умовах змагальності.
Оскільки доказування в судочинстві спрямоване на встановлення фактів минулого, відомості про які потрапляють слідчому у вигляді інформації, що потребує спеціального виявлення, фіксації, дослідження і витлумачення, то встановлення цих фактів є практично неможливим без використання даних природничих і технічних наук. У наукових дослідженнях, присвячених цьому питанню, зазначається, що залучення на службу правосуддю цих даних повинно здійснюватись головним чином через експертизу, яка дозволяє впроваджувати у судочинство досягнення науки і техніки і, водночас, є засобом наукового пояснення, витлумачення фактів. Експертиза значною мірою підвищує надійність і доказову силу зібраних у справі матеріалів, забезпечує встановлення об'єктивної істини.
Стрімкий розвиток науки і техніки, інтереси судової практики, потребують від юристів, які займаються проблемами судової експертизи, швидкої реакції на появу нових наукових даних, технічних рішень і засобів. Водночас, залученню на службу правосуддю через експертизу сучасних досягнень науки сприятиме всебічне ознайомлення з ними студентів, які готуються до майбутньої юридичної діяльності. Даний посібник покликаний допомогти поглибленню їхніх знань у галузі судових експертиз на основі сучасних наукових уявлень і можливостей.
Визначаючи коло експертиз, ознайомлення з якими включається в посібник, автори виходили з того, що з багатьох проблем, котрі розглядалися в подібних виданнях у минулому, окремі матеріали є дещо застарілими, а деякі актуальні на сьогодні питання безпідставно вилучено з розгляду. Крім того виникло багато нових науково-практичних напрямів, впровадження яких, перш за все у формі експертизи, настійно потребує судочинство. Пропонований навчальний посібник охоплює питання, які лише частково і менш глибоко розглядаються в підручниках з криміналістики і деяких розрізнених виданнях відомчого характеру. Щодо багатьох видів експертиз існують лише уривчасті й суперечливі відомості в періодичній юридичній літературі та інших публікаціях, а щодо деяких – відомості відсутні взагалі.
У посібнику коротко викладаються необхідні теоретичні передумови і процесуальні основи організації, проведення, оцінки і використання результатів судових експертиз у кримінальному, адміністративному, цивільному провадженні, а потім, за предметною ознакою класифікації, у розділах і підрозділах наводяться відомості щодо окремих видів судових експертиз і питань, які ними розв'язуються. При цьому деякі експертизи об'єднано (там, де це необхідно) в окремі групи, що мають загальну предметну й методологічну основу, але відрізняються об'єктами і деякою специфікою конкретних методик дослідження. Слід підкреслити, що при класифікації експертиз автори виокремили експертизу матеріалів і речовин у самостійний вид і не віднесли її до числа криміналістичних, як це є характерним для інших класифікацій. Точка зору авторів видається більш привабливою і підтримується в літературі багатьма дослідниками. Водночас, пропонується матеріал, який розкриває можливості проведення експертних лінгвістичних, вибухотехнологічних досліджень, хоча в Україні, на відміну від деяких інших країн, таких окремих видів судової експертизи на сьогодні не передбачено, але необхідність їх запровадження визнається багатьма вітчизняними науковцями і практиками.
У даному посібнику дотримано єдиний принцип викладу матеріалу. В кожному розділі (підрозділі) вузловими моментами є: визначення можливостей певного виду експертизи; виклад на основі знання цих можливостей досить повного, хоч і не вичерпного, переліку питань у найбільш прийнятному, з точки зору компетенції експертизи та теорії доказів, формулюванні; обговорення доказового значення експертних висновків залежно від принципових можливостей даного виду експертизи і конкретних ситуацій, що виникають у досудовому розслідуванні чи під час судового розгляду досліджуваних матеріалів. Питання оцінки висновку експерта не викладалось лише тоді, коли така оцінка не викликає особливих труднощів завдяки чіткій однозначності результатів. У деяких випадках крім зазначених обов'язкових елементів при викладенні матеріалу щодо експертиз, для успішного проведення яких важливе значення має правильний підбір об'єктів дослідження, відбір проб (зразків), забезпечення особливих умов їх упаковки, зберігання і транспортування тощо, наведено відомості відповідного характеру. В окремих розділах описуються також методи, які застосовуються при проведенні певних експертиз, що може виявитись корисним для оцінки висновків експерти з точки зору їх науковості і при вирішенні питання про призначення додаткових чи повторних експертиз.
Пропонований посібник, підготовлений колективом співробітників Академії адвокатури України та деяких інших установ, на думку авторів, буде корисним як для вивчення криміналістики, кримінального процесу, спеціальних курсів, що розпивають і поглиблюють ці навчальні дисципліни, так і для вирішення задач доказування у здійсненні професійних функцій працівниками суду, прокуратури, слідства, адвокатури.
Усі критичні зауваження і побажання читачів будуть сприйняті авторами з подякою і слугуватимуть цінним матеріалом у подальшій роботі над удосконаленням матеріалу посібника.
Спеціальні знання та форми їх використання у судочинстві
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступне слово“ на сторінці 1. Приємного читання.
