При обранні експерта значення мають його компетентність, професійна обізнаність, здатність вирішувати поставлені питання, що відносяться до предмета експертизи. Необхідно з'ясувати відомості щодо освіти, посади, яку він займає, і його стажу роботи. Якщо при призначенні конкретного експерта виявиться його некомпетентність або зацікавленість, він зобов'язаний заявити самовідвід (п. 5 ч. 5 ст. 69 КПК) і невідкладно повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без додаткового залучення інших експертів (ч. 6 ст. 69 КПК), ч. 6 ст. 53 ЦПК, ч. 6 ст. 66 КАС, ч. 6 ст. 31 ГПК). Питання визначення компетенції експерта виникає і при обґрунтуванні рішення щодо залучення експерта у разі коли є достатні підстави вважати, що залучений для проведення експертизи експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, наявності упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний і неправильний висновок. Питання щодо кваліфікації та компетенції експерта вирішуються і при проведенні його допиту в суді. Якщо некомпетеність експерта виявилася після проведення ним експертизи (при оцінці висновку експерта слідчим, судом), то можна ставити питання про проведення повторної експертизи.
В Україні судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами, оскільки найбільш оптимальні умови для проведення зазначених експертиз можуть бути створені тільки в державних судово-експертних установах, співробітники яких є судовими експертами-професіоналами, що полегшує підбір і перевірку їх компетенції, і де є можливість для забезпечення їх новітніми приладами, спеціалізованими вимірювально-обчислювальними комплексами, сучасними складними системами судово-експертного дослідження на базі комп'ютерної техніки і засобів інформації.
Проведення експертиз у державних судово-експертних установах має низку переваг. Насамперед, це спеціалізація і, разом з тим, спрямованість експерта на виконання різнобічних завдань, з яких складається судово-експертна діяльність. Це, зокрема: проведення судових експертиз; проведення наукових досліджень, що мають забезпечити теоретичну обґрунтованість експертної діяльності; методичне забезпечення проведення експертиз, трансформація неекспертних методів дослідження в експертні й створення експертних методик вирішення типових завдань; апробація нових методик і впровадження їх у практику; підготовка експертів і підвищення їх кваліфікації; методична робота із слідчими, оперативними співробітниками, суддями, інформування їх стосовно сучасних можливостей судової експертизи та правильної підготовки об'єктів і матеріалів для проведення експертних досліджень. Для проведення деяких видів експертиз, які здійснюються не тільки державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися не лише штатні судові експерти, а й інші фахівці з відповідних галузей знань.
Законодавець детально регламентує вимоги до осіб, яким дозволено бути професійними судовими експертами, та умови, за яких це забороняється. Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вишу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Для проведення судових експертиз крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності в порядку, передбаченому Законом України "Про судову експертизу".
При проведенні експертиз у спеціалізованій державній експертній установі організаційне, матеріально-технічне забезпечення їх виконання, контроль за своєчасним їх проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладається на керівника експертної установи.
Якщо експерт здійснює судово-експертну діяльність у складі юридичної особи, що не є державною спеціалізованою установою, організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз і контроль за своєчасним їх проведенням покладаються на її керівника.
Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз і досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 р. № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1431/20169.
Сьогодні до державних експертних установ України належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; судово-експертні установи Міністерства охорони здоров'я України; Експертна служба СБ України; Експертна служба МВС України; судово-експертні підрозділи Державної прикордонної служби.
Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні питання діяльності експерта і спеціаліста“ на сторінці 3. Приємного читання.
