Доступ до потрібних для виконання судово-психіатричної експертизи медичних документів та їх тимчасове вилучення здійснюються з дотриманням вимог процесуального законодавства, яким врегульовано порядок певного провадження, що відповідає і вимогам ст. 6 Закону України "Про психіатричну допомогу".
Інформація щодо психічної повноцінності учасника процесу може бути отримана не тільки з медичної документації, а й з протоколів допитів родичів, знайомих, співробітників, учасників кримінальної, адміністративно-правової чи цивільної ситуації та даних безпосереднього нагляду за поведінкою особи під час слідчих (розшукових) дій або судового розгляду.
Указані дані мають важливе значення для експертів незалежно від того, чи перебувала особа раніше під наглядом психіатра, чи ні. У особи, яка страждає на психічне захворювання і тривалий час не зверталась до психіатра, може спостерігатись стан стійкої ремісії (покращення), що може істотно вплинути на експертний висновок. З іншого боку, психічний розлад міг мати місце давно в минулому, мати прихований характер і розцінювався оточуючими як особливості характеру, а особа не зверталась за психіатричною допомогою.
На допитах підекспертної особи необхідно отримати послідовну інформацію щодо особливостей психічного стану на всіх етапах її життя, з'ясувати особливості фізичного та психічного розвитку в дитинстві, вік вступу до школи, відомості про дисципліну та успішність у ній, отриману освіту. Важливо з'ясувати: характер взаємовідносин з однолітками та вчителями, можливості пристосування до вимог колективу; особливості перехідного періоду; виконання обов'язків на роботі, під час служби в армії; сімейний стан; звички, інтереси, захоплення. Особливу увагу слід приділити різким змінам у характері та поведінці особи, проявам раніше не властивих суб'єкту грубощів, злостивості, емоційної холодності, підозрілості, необґрунтованим змінам у ставленні до рідних – від теплого та дружнього до "нечуйного" і часто негативного. Слід звертати увагу на появу дивацтв у поведінці, незвичайних або не притаманних вису чи соціальному статусу захоплень, різке зниження професійної кваліфікації, неможливість справлятися із службовими обов'язками, невиконання етичних норм у колективі, постійне зниження соціальної адаптації тощо.
Надзвичайно важливими є показання свідків, що характеризують поведінку особи у період, в який вчинено злочин, адміністративне правопорушення або правочин. Необхідно з'ясувати особливості поведінки, зовнішнього вигляду, контактів з людьми, збереженість орієнтування в навколишньому, висловлювання, особливості емоційних проявів (немотивований страх, тривога, агресія, розгубленість тощо) та їх адекватність реальним обставинам. Для визначення наявності безпорадного стану потерпілого слід з'ясувати, чи був він надмірно пасивним при вчиненні проти нього злочину, чи давав відсіч або повністю підкорився діям злочинця.
Важливі відомості можуть надати особи, які проводили затримання обвинуваченого, у разі коли він був затриманий одразу після вчинення злочину, надто якщо йдеться про злочини проти особи, дорожньо-транспортні події, корисливо-насильницькі дії. У таких випадках необхідно з'ясувати особливості контакту з підозрюваним, характер його висловлювань і пояснень з приводу скоєного, особливості моторики та емоційних проявів, ставлення до скоєного.
У фабулі документа, яким призначається експертиза, має бути чітко вказано, що саме є приводами для її призначення. При цьому недопустимим є вживання термінів, які не розкривають сутності таких приводів, описують їх загальними словами: "дивацтва в поведінці", "неадекватна реакція", "відсутність мотиву" тощо. Для розкриття їх значення можуть бути наведені конкретні приклади звичайними словами і без застосування психіатричної термінології. Важливе значення для виконання експертизи мають дані допиту підозрюваного, які розкривають виявлену неадекватність поведінки, недоступність контакту, депресивний стан, відсутність реакції на запитання, зайву метушливість і неадекватно і безпідставно піднесений настрій, скарги на порушення пам'яті, нерозуміння судово-слідчої ситуації тощо. Слід також пам'ятати, що особи, які страждають на психічні розлади, часто можуть дисимулювати (приховувати) факт наявності у них психічної хвороби.
Головною особливістю судово-психіатричних експертиз у цивільних справах про визнання укладеної угоди недійсною є ретроспективна оцінка психічного стану особи у період укладення угоди або вчинення іншої юридично значущої дії. Здійснити цю оцінку не завжди просто, тому особлива увага приділяється будь-яким відомостям про психічний стан особи напередодні, під час та після вчинення юридично-правового акта. Необхідно враховувати, що в період укладання угоди могли спостерігатись не тільки хронічні, а й тимчасові розлади психіки. Важливе значення має аналіз таких психологічних особливостей особи, як підвищені навіюваність і підкорення, пасивність, зниження критичних і прогностичних функцій. Деякою мірою має значення мотивація укладеної особою угоди. Але слід пам'ятати, що сам по собі факт зовнішньо не мотивованої угоди (наприклад оформлення заповіту на малознайому людину без урахування інтересів власних чи близьких родичів) не може бути підставою для висновку, що особа не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Повноваження експертів обмежені можливістю звернення до особи або органу, який призначив експертизу, з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновків. Самостійно збирати матеріали експерти неправомочні. їм також заборонено: вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих матеріалах неоднозначно; розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, суду дані досудового розслідування чи судового розгляду; вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно мають відношення до експертизи.
Згідно із ст. 7 Закону "Про судову експертизу" судово-психіатрична експертиза здійснюється виключно державними спеціалізованими експертними установами. У нашій державі така експертиза проводиться тільки в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ, центрах судово- психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів. Експертизу в експертній установі (підрозділі) виконує лікар – судово-психіатричний експерт одноособово або у складі амбулаторних (стаціонарних) судово-психіатричних експертних комісій. Посади експертів і голів комісій встановлюються згідно з чинними нормативними документами МОЗ. Склад комісій затверджується наказом керівника експертної установи (підрозділу).
Об'єктами судово-психіатричної експертизи можуть бути:
• підозрювані, стосовно яких у органів досудового розслідування виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;
• підозрювані та підсудні, стосовно яких у органів досудового розслідування та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих (розшукових) діях чи в судовому засіданні;
• свідки і потерпілі, стосовно яких у органів досудового розслідування та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, здатності правильно сприймати й запам'ятовувати фактичні обставини і давати про них свідчення;
• потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан і заподіяння шкоди здоров'ю);
• позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;
• позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість встановленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів;
• матеріали кримінального провадження або цивільної чи адміністративної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, стосовно якої проводиться експертиза.
Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, в конкретні проміжки часу (в минулому, на момент проведення експертизи та у перспективі) і стосовно певних обставин, що становлять інтерес для органів досудового розслідування та суду.
Якщо отримані матеріали і об'єкти експертизи оформлені з порушеннями, які унеможливлюють організацію проведення експертизи (не надійшло процесуального рішення про призначення експертизи, не надійшли окремі об'єкти досліджень, поставлені запитання виходять за межі спеціальних знань експерта-психіатра тощо), то керівник експертної установи (підрозділу) негайно повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу, і не розпочинає її виконання. Якщо особа або орган, які призначили експертизу, після направлення їм повідомлення не вживають належних заходів для усунення цих перешкод, то керівник експертної установи (підрозділу) після закінчення одного місяця з дня надання зазначеного повідомлення повертає їм матеріали, а експертизу не проводить.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експертизи у судочинстві України» автора Гончаренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Судово-психіатрична експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
