Банк надає кредити як державним, так і приватним позичальникам у промисловості, сільському господарстві, екологічній та енергетичній інфраструктурі, сферах послуг, комунікацій. Кредити надаються для особливих типів проектів, що мають важливе значення для ЄС.
Банк може фінансувати інвестиційні програми спільно зі структурними фондами, що функціонують під керівництвом Європейської Комісії (Європейським фондом розвитку, Європейським соціальним фондом, Європейським фондом сільськогосподарської орієнтації і гарантій). Європейський інвестиційний банк фінансує не більше від 50% вкладених у проект коштів (строк надання кредитів: 7-12 років для проектів у сфері промисловості; 20 і більше років – для проектів з розвитку інфраструктури).
У рамках Європейського інвестиційного банку з 1994 р. діє Європейський інвестиційний фонд, який надає довгострокові гарантії для фінансування транс'європейських транспортних та комунікаційних і енергетичних мереж, а також для розвитку малих і середніх підприємств.
Європейський центральний банк (ЕСВ) (офіційна дата створення -1 червня 1998 р.) розпочав роботу з липня 1998 р. у Франкфурті-на-Майні у результаті прийняття рішення главами держав та урядів ЄЄ про перехід до третього етапу розвитку Економічного та валютного союзу. Його було створено на базі Європейського валютного інституту, який функціонував з 1994 р. і підготував запровадження спільної валюти на другому етапі розвитку Економічного валютного союзу.
Органами Європейського центрального банку, які ухвалюють рішення, є Рада директорів банку, Рада Європейського центрального банку та Розширена рада банку Європейський центральний банк разом із національними центральними банками країн – членів ЄЄ входить до складу Європейської системи центральних банків. Керівні органи Європейського центрального банку, що ухвалюють рішення, здійснюють керівництво Європейською системою центральних банків. Зокрема, Рада директорів банку відповідає за провадження грошової політики відповідно до директив і рішень. Рада Європейського центрального банку є найвищим органом Європейської системи банків, уповноваженим ухвалювати рішення. До складу Ради банку входять члени Ради директорів банку, голови національних центральних банків країн-членів, які увійшли до зони євро, а також без права голосу – Голова Ради ЄЄ з питань економіки й фінансів та член Комісії. Рада Європейського центрального банку видає важливі директиви та постанови, ухвалює рішення і вживає необхідних заходів щодо виконання завдань, покладених договором на Європейську систему центральних банків.
Європейський центральний банк разом з національними центральними банками утворює Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ). Він разом з національними центральними банками держав-членів, валютою яких є євро, що становлять Євросистему, провадить монетарну політику Європейського Союзу. Європейський центральний банк:
• визначає валютну політику країн Європейського Союзу;
• встановлює ключові процентні ставки;
• управляє офіційними резервами Європейської системи центральних банків (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільності цін;
• має право санкціонувати емісію банкнот у межах Валютного союзу.
Вирішальним кроком у діяльності Європейського центрального банку стала жорстка фіксація обмінних курсів евровалют щодо євро з 31 грудня 1998 р. Завдяки цьому з 1 січня 1999 р. 11 із тоді ще 15 країн – членів ЄС ввели нову грошову одиницю – євро. Отже, з 1 січня 1999 р. Європейський центральний банк взяв на себе відповідальність за стабільність нової валюти (євро), а також за політику відсоткових ставок і грошової маси у зоні євро. Крім того, Європейський центральний банк має право:
• на висловлення своєї думки стосовно всіх пропозицій про ухвалення правових актів ЄС та щодо всіх проектів законів національних офіційних органів влади, які стосуються його сфери повноважень;
• на звернення із запитами про надання статистичних даних, необхідних для його роботи, представництво у сфері міжнародного співробітництва, участь у діяльності міжнародних валютних установ.
Європейський Омбудсмен – уповноважений приймати від будь-якого громадянина Європейського Союзу або будь-якої фізичної або юридичної особи, що проживає або має юридичну адресу на території держави-члена, скарги щодо випадків незадовільного управління в діяльності установ, органів, служб або агенцій Європейського Союзу, крім Суду Європейського Союзу, який здійснює свої судові повноваження.
Він розглядає скарги європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи Європейського Союзу.
Таким чином, сучасна система адміністративно-територіального устрою країн Європейського Союзу має свою територіальну сферу діяльності, особливі місцеві інтереси, які пов'язані з відповідною специфікою адміністративно-територіальних одиниць: історичними, економічними, екологічними, географічними і демографічними особливостями, етнічними, релігійними, культурними, національними та іншими традиціями.
Спинимося більш детально на загальних характеристиках адміністративно-територіального устрою країн Європейського Союзу.
Австрія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу“ на сторінці 10. Приємного читання.
