Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

• забезпечує виконання зобов'язань державами-членами за договорами ЄС;

• інтерпретує право Європейського Союзу на прохання національних судів і трибуналів.

Склад Суду справедливості. До складу Суду входить по одному суд ці від кожної країни ЄС. Таким чином, у Суді представлені національні юридичні системи всіх країн ЄС. Однак з метою підвищення ефективності своєї роботи Суд рідко засідає в повному складі. У Суді також працюють 9 генеральних адвокатів, які висловлюють вмотивовану точку зору у справах, що розглядаються в Суці. Публічно і неупереджено члени Суцу призначаються спільним рішенням урядів-членів ЄС кожні 3 роки по половині складу. Відповідно генеральних адвокатів має бути 4 особи; судців – 13 і 14. Незаангажованість судців та генеральних адвокатів не підлягає жодному сумніву. Вони мають кваліфікацію та компетенцію, необхідні для призначення на найвищі юридичні посади у власних країнах, призначаються до Суду ЄС за спільною згодою урядів країн ЄС на шестирічний термін з правом повторного призначення.

Звичайно засідання Суду відбуваються у форматі “Великої палати” з 13 судців або у форматі палати (колегій) з п'яти або трьох судців.

Організація роботи Суду. Справи подаються на реєстрацію, і за кожною справою закріплюються конкретний судця та генеральний адвокат. Далі процедура проходить дві стадії: спочатку письмову, потім – усну.

На першій стадії всі причетні сторони подають письмові заяви, і закріплений за справою суддя складає звіт, у якому узагальнює ці заяви й викладає юридичні обставини справи.

Потім настає друга стадія – публічні слухання. Залежно від важливості та складності справи такі слухання проходять перед колегією у складі з трьох, п'яти або 13 суддів або в присутності всього Суду. На слуханнях адвокати сторін представляють справу суддям і генеральному адвокату, які можуть вимагати роз'яснень. Генеральний адвокат виносить своє рішення, після чого судці радяться й повідомляють остаточне рішення. Вони не обов'язково погоджуються з думкою генерального адвоката.

Рішення Суду приймаються більшістю голосів і оголошуються на публічних слуханнях. Інші погляди, що суперечать загальному рішенню Суду, не оприлюднюються. Кожне рішення публікується в день його виголошення.

Типи справ, які розглядає Суд. Суд виносить рішення у справах, які він розглядає. Існує 5 найбільш типових справ:

1. Попереднє рішення. Суди в усіх країнах ЄС несуть відповідальність за належне впровадження законодавства ЄС на території своєї країни. Але існує ризик того, що в різних країнах суди по-різному можуть тлумачити закони ЄС.

З метою запобігання цьому існує процедура “попереднього рішення”. Це означає, що якщо національний суд має якісь сумніви щодо тлумачення чи юридичної сили закону ЄС, він може, а іноді і повинен звернутися за порадою до Європейського Суду. Така порада надається у формі “попереднього рішення”.

2. Позови у зв'язку з невиконанням зобов'язань. Комісія може ініціювати такий позов, якщо в неї є підстави вважати, що держава-член ЄС не виконує свої зобов'язання відповідно до законодавства ЄС. Такий позов може бути ініційований і іншою державою – членом ЄС.

У будь-якому разі Суд вивчає цю ситуацію і виносить своє рішення. Якщо виявиться, що країна ЄС, яку звинувачують у порушенні, справді припустилася помилки, вона відразу ж повинна виправити ситуацію. Якщо ж Суд виявить невиконання свого рішення країною-членом ЄС, він може накласти на країну штрафні санкції.

3. Позови про визнання рішень недійсними. Якщо якась країна ЄС, Рада, Комісія або за певних умов Парламент вважають, що конкретний правовий акт ЄС не є правомірним, вони можуть звернутися до Суду з проханням його скасувати. Позови про скасування можуть також ініціювати фізичні особи, які звертаються до Суду з проханням скасувати певний закон, оскільки він безпосередньо та негативно впливає на них.

Якщо Суд вважає, що закон, про який ідеться, був прийнятий з порушенням відповідної процедури або якщо він безпідставно базується на установчих договорах, він може оголосити його недійсним і таким, що не має юридичної сили.

• 4. Позови про бездіяльність. Установчі договори вимагають, щоб Європейський Парламент, Рада ЄС та Комісія ЄС виносили певні рішення за певних обставин. Якщо вони цього не роблять, держави, інші інституції ЄС та в окремих випадках фізичні особи і компанії можуть подати скаргу до Суду, щоб це порушення було офіційно зареєстроване.

• 5. Позови про збитки. Громадяни або компанії, які зазнали збитків у результаті дій або бездіяльності Співтовариства або його співробітників, можуть подати позов до Суду першої інстанції про одержання компенсації.

Рахункова палата (Суд аудиторів) – колегіальний орган, заснований 1975 р., який забезпечує зовнішній контроль спільних європейських фінансів і консультативний розгляд бюджетних проектів ЄС. Цей орган Європейського Союзу створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів. До складу Рахункової палати входить по одному громадянину від кожної держави-члена. Її члени є цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків у загальних інтересах ЄС.

Члени Рахункової палати призначаються строком на 6 років.

У сфері бюджетного планування значну роль відіграють дорадчі органи ЄС – Європейський економічний і соціальний комітет (виражає позиції громадянського суспільства із соціальних та економічних питань) та Комітет регіонів (виражає позицію регіональних та місцевих органів влади).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу
  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща