Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Європейський економічний і соціальний комітет – інституція, що представляє інтереси держав – членів ЄС в економічній і соціальній сферах і здійснює дорадчі функції. Це консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки та соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов'язків.

Функція Комітету полягає у наданні Комісії та Раді своїх висновків щодо запланованих до ухвалення правових актів у випадках, передбачених договором, тобто тоді, коли консультації з ним є необхідною передумовою законності ухваленого правового акта, але не мають обов'язкової юридичної сили. Крім того, Комісія і Рада можуть ухвалювати рішення про додаткові консультації з Економічним і соціальним комітетом, що виходять за межі потреб, зазначених у Договорі. Європейський Парламент також може консультуватися із Комітетом. Європейський економічний і соціальний комітет має повноваження надавати висновки з власної ініціативи, які, проте, не можуть набувати правової чинності. На вимогу Європарламенту, Комісії і Президії Ради Комітет здійснює постійний контроль за внутрішнім ринком з метою виявлення порушень. Двічі на рік він організовує форум Спільного ринку країн-членів для аналізу поточного стану.

Членів Комітету пропонують національні уряди і формально призначає Рада міністрів. Склад Комітету має забезпечити належне представництво всіх держав – членів різних груп, які діють в економічній і соціальній сферах суспільного життя. На практиці для забезпечення широкого спектра представлених інтересів члени Комітету поділяються на три групи, що є приблизно однаковими за чисельністю, зокрема:

• підприємців, з яких лише менша половина є представниками промисловості; а решта – представниками переважно державних підприємств, комерційних організацій, банків, страхових компаній тощо;

• найманих працівників; переважна більшість у цій групі є членами національних профспілок;

• різноманітні організації, що здійснюють представництво за інтересами (спілки споживачів, торговельні палати, об'єднання сільськогосподарських виробників тощо).

Групи працюють дещо подібно до політичних груп у Європарламент!: проводять регулярні зустрічі (приблизно 90 засідань щорічно), на яких розглядаються питання спільних інтересів, обговорюється щоденна робота Комітету, погоджуються позиції під час голосування стосовно пропозицій і проблем, що мають розглядатися на пленарних засіданнях.

Основна робота Комітету зводиться до надання фахових висновків з питань економічного і соціального розвитку ЄС у таких сферах:

• сільське господарство та його розвиток у розрізі регіонів;

• економічний та грошово-кредитний розвиток;

• зайнятість, соціальна політика і громадянство;

• зовнішні відносини;

• формування єдиного ринку, виробництво та споживання;

• розвиток транспорту, енергетики, інфраструктури й інформаційного суспільства.

Пленарні засідання проводяться в Брюсселі впродовж двох днів приблизно 9 або 10 разів на рік.

Комітет регіонів – консультативний орган, створений у 1993 р. у рамках Маастрихтського договору, який забезпечує представництво регіональних та місцевих спільнот у процесі прийняття рішень ЄС. Завдяки створенню Комітету регіонів регіональні та місцеві органи отримали можливість брати участь у діяльності ЄС, щоб просувати спільні інтереси та за необхідності представляти і лобіювати їх на рівні Союзу.

Комітет регіонів, який за своєю суттю є дорадчою інституцією, здійснює систематизацію та концентроване представництво регіональних і місцевих інтересів у законотворчому процесі ЄС. Комітет регіонів функціонує як допоміжна інституція, з якою мають консультуватися Рада, Комісія та Європейський Парламент насамперед з питань, які безпосередньо зачіпають інтереси регіонів. Без консультацій з Комітетом не вирішуються питання освіти, культури, охорони здоров'я, фондів регіонального розвитку, проектування транс'європейських мереж. Консультативні повноваження Комітету регіонів було поширено на вирішення питань щодо подальших напрямів політики Співтовариства, зокрема питань, пов'язаних із забезпеченням зайнятості, а також на соціальну й екологічну політику після укладення Амстердамського договору.

До складу Комітету регіонів входять 344 члени, висунуті країнами-членами, які призначаються на 4 роки Радою Європейського Союзу. Склад Комітету: представники локальної та регіональної влади: прем'єри, віце-прем'єри, федеральні міністри, депутати місцевих рад, мери (бургомістри, президенти) міст.

Кількісний склад Комітету регіонів: Великобританія – 24 особи; Італія – 24 особи; Німеччина – 24 особи; Франція – 24 особи; Іспанія – 21 особа; Польща – 21 особа; Румунія – 15 осіб; Австрія – 12 осіб; Бельгія – 12 осіб; Болгарія – 12 осіб; Греція – 12 осіб; Чеська Республіка – 12 осіб; Нідерланди – 12 осіб; Португалія – 12 осіб; Угорщина – 12 осіб; Швеція – 12 осіб; Литва – 9 осіб; Данія – 9 осіб; Словаччина – 9 осіб; Ірландія – 9 осіб; Фінляндія – 9 осіб; Словенія – 7 осіб; Естонія – 7 осіб; Латвія – 7 осіб; Люксембург – 6 осіб; Кіпр – 6 осіб; Мальта – 5 осіб.

Роботу Комітету забезпечують 8 постійних комісій і 4 підкомісії, зокрема:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу
  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща