Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Європейська Комісія (Комісія ЄС)

Європейську Комісію часто представляють як виконавчий орган Європейського Союзу, хоча насправді вона має обмежені повноваження та можливості щодо впровадження політики ЄС. Точніше, роль Комісії відображає неформальна назва “двигун європейської інтеграції”. І не лише тому, що в рамках повноважень першого стовпа вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, а з огляду на її історію, склад, культуру й скоріше європейський, а не національний світогляд. Крім того, Комісія наглядає за виконанням прийнятих рішень, дотриманням угод і традиційно захищає інтереси малих держав-членів.

Відповідно до угод Комісія має: розробляти й пропонувати законодавчі акти; керувати запровадженням політики Співтовариства; розпоряджатися бюджетом; підтримувати зовнішні відносини; наглядати за дотриманням законів Співтовариства; вказувати шляхи та перспективи розвитку ЄС.

Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

Європейська Комісія є незалежною від національних урядів та відстоює інтереси Європейського Союзу загалом. Європейська Комісія складає законопроекти, вживає заходів щодо упровадження європейських політик та використання коштів Європейського Союзу, контролює виконання зобов'язань європейських договорів країнами-членами. Саме до компетенції Комісії належить переважна більшість ініціатив у сфері фінансів.

Отже, завдання Комісії ЄС стисло можна сформулювати так: ініціатива (підготовка законодавчих ініціатив, які після прийняття стають постановами та директивами, необхідними для досягнення певних цілей), виконання (забезпечує виконання положень договорів про ЄС) і контроль (гарантує виконання затверджених законопроектів). Відповідно до договору про ЄС Комісія несе відповідальність за управління фондами Співтовариства, що становлять частину його бюджету.

Комісія складається з 28 незалежних членів (по одному від кожної країни- члена) разом з Президентом і п'ятьма віце-президентами. Як член колективного органу кожен член Комісії керує одним або кількома напрямами діяльності (аналогічно міністру Уряду) і відповідає за роботу певного адміністративного департаменту – Генерального Директорату, що працює з відповідною галуззю.

Комісію призначають на п'ятирічний термін за згодою країн-членів, рішення про її призначання ухвалює Європейський Парламент. Комісії, до складу якої входять Генеральні Директорати та Генеральний Секретаріат, у її діяльності надає допомогу власний адміністративний апарат.

Суд Європейського Союзу

Суд Європейського Союзу є офіційною інституцією Європейського Союзу, яка охоплює всю судову владу ЄЄ.

Європейський Суд був заснований відповідно до Угоди про Європейське співтовариство вугілля та сталі у 1952 р. як Суд Європейського співтовариства з вугілля та сталі. З набранням чинності Римськими договорами в 1958 р. Суд став спільним інститутом для трьох Співтовариств (ЄСВС, ЄЕС, Євроатом), згідно з Лісабонською угодою у 2009 р. назву Суду було змінено на сучасну.

Оскільки Суд ЄС має надзвичайно великий обсяг обов'язків, Єдиний європейський акт (1987 р.) передбачив створення Суду першої інстанції – додаткового судового органу, покликаного “розвантажити” Суд ЄС і надати йому максимальну допомогу у виконанні основної функції. Отже, Суд ЄС та Суд першої інстанції втілюють судову гілку влади Євросоюзу.

Суд розглядає суперечки між державами-членами, між Союзом і країнами ЄС, між інститутами, фізичними особами або спільними органами і Союзом; готує експертні висновки і відповідає за попередні рішення (за клопотанням національного суду); висловлює свою думку щодо міжнародних угод. Хоча Суд не наділений примусовими повноваженнями, в переважній більшості випадків сторони виконують його рішення, спираючись на концепцію дотримання спільних інтересів.

Цей судовий орган ЄС вищої інстанції регулює розбіжності між: державами-членами ЄС; державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом; інститутами Європейського Союзу; ЄС і фізичними або юридичними особами.

Відповідно до ст. 19 Договору про Європейський Союз “Суд справедливості Європейського союзу повинен включати Суд справедливості, загальний суд та спеціалізовані суди”. Таким чином, термін “Суд справедливості Європейського Союзу” позначає судову систему ЄС в цілому і включає:

• Європейський Суд справедливості – найвищу ланку судової системи Європейського Союзу;

• Загальний Суд (раніше Суд першої інстанції, створений у 1989 р. та перейменований Лісабонським договором на Трибунал);

• Трибунал у справах публічної служби (створений у 2004 р.) – єдиний спеціалізований суд, створений до цього часу.

Суд виконує такі функції:

• перевіряє законність актів інститутів Європейського Союзу;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу
  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща