Розділ IV. Допоміжні галузі знань у роботі адвоката

Психологічною рисою адвоката, чим він докорінно відрізняється від чиновника, є діаметрально протилежне ставлення до кожного відвідувача. Людина, що постукала у двері - це (не будемо цього замовчувати) потенційний заробіток адвоката, і він зацікавлений справити якнайкраще враження на відвідувача.

Водночас досвідчений адвокат розуміє, що демонстрація перед потенційним клієнтом своєї значущості та широких можливостей - це марне і не дуже безпечне заняття. Особливо, якщо перспектива справи не обіцяє бажаного результату відвідувачеві. Тому адвокат даремно гає час, коли "распускає хвіст" перед клієнтом, бажаючи сподобатись на етапі знайомства.

Неприпустимим ні з етичних міркувань, ні з огляду на власний імідж, є скептичне глузування адвоката над колегою, який займався цією справою раніше, чи зневажливе ставлення до попередника. Як правило, таке загравання адвоката перед клієнтом не додає поваги. Французькі адвокати в цьому питанні зайняли жорстку позицію. Дізнавшись від клієнта, що цією справою вже займався колега з іншої контори, адвокат зобов'язаний впевнитися, що клієнт повністю розрахувався з попередником, і лише тоді продовжувати розмову щодо провадження справи. В іншому випадку за існуючими етичними правилами, він буде змушений сплатити своєму колезі заборгованість непорядного клієнта.

Адвокатові слід надавати увагу питанню - що змусило клієнта звернутись до іншого адвоката? Може виявитись, що вимоги клієнта не тільки не відповідають закону, але й позбавлені здорового глузду. Можливо, клієнт підшукує не стільки адвоката, скільки "ділка", який би вирішив справу "позасудовим" шляхом, і тому його не задовольнив попередній адвокат.

Оптимальним варіантом у цьому плані є максимальне терпіння. Співрозмовник прийшов насамперед за співчуттям і розумінням його позиції, якою б сумнівною вона не була.

3. Адвокат розраховує лише на власні сили. На боці державного чиновника закон і владні повноваження. Звідси стійкий синдром власної правоти. Чиновник рідко вагається і не схильний до активних витрат власної енергії не на власні інтереси і конфлікти. Сенс адвокатської професії в захисті та відстоюванні саме чужих інтересів і вирішенні чужих конфліктів. На боці адвоката лише знання, веління обов'язку, професійна та матеріальна зацікавленість. Тому адвокат не обмежується тим, що лежить на поверхні справи, а щиро докладає всіх зусиль, щоб віднайти обставини, які поліпшать позицію клієнта.

4. Однобокість позиції адвоката. Розслідуючи злочин, слідчий концентрує свою увагу на обставинах, що підтверджують або спростовують провину підозрюваного чи обвинувачуваного у скоєнні діяння, яке йому інкримінується. Адвокат зосереджується лише на пошуках обставин, що спростовують чи пом'якшують відповідальність підзахисного. У практиці існує такий поширений термін - "розвалити справу". Йдеться про вміння адвоката знаходити найпотаємніші вразливі місця у кримінальній справі та в умінні їх подати так, що обвинувачення втрачає і сенс.

Іноді цей термін у слідчих і обивателів набуває негативного звучання. Насправді ж, починаючи роботу над справою, адвокат не ставить перед собою завдання "розвалити справу". Він відшукує помилки слідчого, приховані від недосвідченого ока, натяжки, зловживання, тобто все те, що так чи інакше послаблює обвинувачення. Якщо врешті-решт це призводить до розвалу справи, то означає лише одне: справа розслідувана неякісно, обвинувачення необґрунтоване.

Перелічені фактори, під впливом яких формується психологія адвоката, дають підстави дійти єдиного висновку - адвокат, як правило, - це людина ввічлива, уважна, зацікавлена, освічена, високоінтелектуальна, бюрократична та прискіплива (у професійному сенсі). Узагальнений психологічний портрет адвоката дещо деформується накладанням на нього характерних рис особистого темпераменту, якостей конкретної людини.

Але не слід відкидати твердження, що з роками професія накладає рельєфний відбиток на психологію людини, формуючи професійну мораль, що стає невід'ємною частиною характеру.

Діапазон особистісних та професійних факторів, що формують психологію людини, яка обрала для себе професію адвоката, був би неповним без урахування таких фізико-психічних категорій, як темперамент, стан здоров'я, вихованість, вікові параметри тощо. У межах такої психології формуються певні типи адвокатів. Адвокати - живі люди і, природно, повністю відображають усі недоліки і переваги суспільства, зрізом якого вони є. Залежно від особистих схильностей та людських якостей, моральних настанов, виховання, працелюбності тощо адвокатську братію можна умовно поділити на певні типи: "роботяги", "гастролери", "маестро", "яструби", кишенькові адвокати.

1. "Роботяга". Адвокат полюбляє сидячу й одночасно напружену, вкрай насичену і копітку консультаційну роботу чи внаслідок якихось фізичних або психологічних особливостей не схильний до поїздок в судові інстанції та різні установи. Він повністю віддається консультаційній роботі. Процес прийому відвідувачів його цілком влаштовує. Такий адвокат із задоволенням консультує, складає папери і т. ін. Він не відмовиться заслухати в суді невеличку справу, але це, швидше, виняток, ніж норма. В основному це літні адвокати чи такі, кому за станом здоров'я більш зручно працювати безпосередньо за своїм робочим столом. На цих працівниках лежить увесь тягар щоденного обслуговування тисяч різних відвідувачів: непередбачуваних, скривджених, нервових, хитрих і довірливих, нещирих та правдивих, загалом людей, що шукають правової підтримки своїх праведних і не завжди прагнень. Такі адвокати є в кожній юридичній консультації, і уявити собі адвокатуру без них вкрай важко. Цей вид адвокатів - головна ланка адвокатури для надання правових послуг населенню і опора завідувача юридичної консультації. їхні прізвища не звучать у гучних процесах, але вони щоденно стикаються з десятками різноманітних правових питань, і тому є найкомпетентнішою частиною адвокатського складу.

Саме вони закривають "діри" у справах за призначенням, надають безоплатну правову допомогу пільговикам та нужденним, терпляче вислуховують тисячі нарікань щодня.

2. "Гастролер". На місці не сидить. Береться за будь-яку справу. В результаті його компетенція зводиться до формули: знає "всього по троху". У підсумку, на жодному виді справ не спеціалізується, не набуває іміджу професіонала у певній сфері і все життя залишається адвокатом-універсалом з іронічним підтекстом. До конкретної справи такий адвокат ставиться "легко", не перевантажуючи себе особливим заглибленням у специфіку справи, що, природно, не сприяє повноті захисної позиції.

3. "Яструб". Адвокат переймається інтересами кожного клієнта до такої міри, що втрачає здатність адекватного ставлення до інтересів інших сторін у справі, а також до всіх, хто ці інтереси озвучує. Під впливом сліпого чи свідомого сприйняття інтересів свого довірителя здатен зневажати, а часом і ображати особу, що відстоює протилежні інтереси, і навіть колег. В судовому засіданні такі адвокати іноді поводяться занадто емоційно, некоректно, ігнорують елементарні вимоги професійної етики, за що нерідко їм дістається і від своїх колег, і від суддів.

У бажанні набути іміджу принципового та сміливого адвоката він у присутності своїх клієнтів чи підзахисного вдається до брутального поводження зі слідчими, свідками під час допиту, потерпілими тощо, чим частіше за все, лише погіршує позицію власного підзахисного. На жаль, цим нерідко грішать і адвокати досить високої проби. Тривалий час одним із найсильніших адвокатів у господарських справах у Донецькій області визнавався адвокат Б. Жоден гучний судовий процес у господарській сфері не обійшовся без нього. Працював над справою якнайсумлінніше, копав глибоко і завжди досягав значних успіхів. Але всюди залишав за собою стійкий слід пихатості і недоброзичливості.

Знайомство зі слідчим з нагоди виконання ст. 218 КПК він починав із запитання: "Ви знаєте, хто до вас прийшов? Я адвокат Б." Особливо діставалось молодим слідчим: "Підшийте цю макулатуру, тоді я буду знайомитися зі справою" і т. ін. Цілком законні вимоги він обов'язково викладав у образливій і не дуже пристойній формі, що завдавало йому немало особистих неприємностей.

Своєю поведінкою такі персонажі створюють негативний імідж адвоката і в такий спосіб шкодять адвокатському загалу в цілому.

4. "Маестро". Адвокат, якому під силу багатопланові справи. Але, як правило, він не хапається за будь-яку справу, а на свій розсуд обирає певний сектор справ і глибоко спеціалізується в оволодінні специфікою певної категорії злочинів (дорожньо-транспортні пригоди, злочини у сфері економіки, інформатики, цивільні справи з певним ухилом тощо), завдяки чому набуває досвіду, необхідного для якісного і результативного захисту у таких справах, і широкої професійної популярності. Це адвокат, за дверима якого завжди черга персональних клієнтів. Такий статус досягається тривалою копіткою повсякденною працею.

Нерідко серед колег після успішно проведеної гучної справи на адресу такого адвоката можна почути таке: щастить йому, де він тільки бере такі виграшні справи? Як правило, в таких запитаннях криється суміш лінивої заздрості з погано прихованим лукавством. Скрипку Страдіварі держали в руках сотні людей, але використали її можливості до кінця і добули з неї усі чарівні звуки - одиниці. Без майстра скрипка залишилася б гарним витвором теслі. Талант і титанічна праця майстра добули скрипці славу. Так, дотик до справи справжнього майстра, зброєю якого є небайдужість, інтелект, високий професіоналізм, неабияка працьовитість, - запорука успіху.