Розділ ХІІ. Адвокат у цивільному та адміністративному судочинстві

Резюме. Великий гонорар не повинен бути основним фактором при вирішенні питання - братися за справу чи відмовитися від пропозиції. Адвокат повинен тверезо зважувати, чи під силу йому виконання замовлення.

Адвокату, який вирішив обрати для себе "нішу" суперечок в галузі реклами, подібна пропозиція була б прийнятною. Це тільки підтверджувало б його імідж "знавця" в обраній сфері. Але тут вже потрібно бути послідовним і не перескакувати в гонитві за гонораром з однієї теми на іншу. Всіма галузями цивільно-правової сфери сьогодні оволодіти просто нереально. З іншого боку, такі адвокати, що обрали цікаву та привабливу для себе галузь, свідомо прирікають себе на вузьку кваліфікацію лише в обраній галузі. Погано це чи добре? По-перше, - це свідомий вибір, і кожен вирішує таке питання, виходячи з притаманних йому особистих якостей та можливостей. Когось задовольняє вузькість та глибина оволодіння конкретною лінією законодавства. Інший віддає перевагу більш широкому спектру справ, які не потребують занадто глибокого занурення в якусь одну галузь.

Нині, у зв'язку з лібералізацією відносин України з іншими державами на основі численних двосторонніх та багатосторонніх договорів набули поширення міжособистісні, родинні та цивільно-правові відносини. На цьому тлі виникають досить неочікувані стосунки і, як наслідок, позови до фізичних та юридичних осіб інших країн.

Якщо адвокат погодився надавати допомогу у справах за межами України, він насамперед має вирішити мовні проблеми. Крім того, слід ретельно ознайомитись із законодавством, що стосується теми позову, та з цивільно-процесуальними законами. А також потрібно розраховувати на досить тривалий період, адже робота судової системи в більшості країн, що належать до романо-германської та континентальної правових систем, побудована так, що розгляд цивільних справ та їх оскарження розраховані на досить подовжені терміни.

Значно оживив палітру цивільних справ потужний сплеск цивільно-правових спорів, що виникли на тлі виборчих баталій кандидатів у президенти (2004-2005 рр.) та під час виборів у Верховну Раду України (2006 р.). Більш-менш помітні київські адвокати, що виявилися ближче за всіх до стін Печерського місцевого суду м. Києва та Верховного Суду України, продемонстрували всій країні свої потенційні можливості в якості представників протиборчих сил у минулій президентській виборчій кампанії. Дехто з них навіть опинився у списках народних депутатів від певних політичних сил.

З іншого боку, мільйони людей, у тому числі і адвокати, що пристрасно спостерігали довгу чергу судових засідань судів усіх рівнів, мали змогу усвідомити, який нелегкий тягар лежить на плечах представника сторони, наскільки відрізняється постать адвоката-представника від постаті представника-аматора тощо. І хоча фінальне засідання цивільної судової колегії Верховного Суду України у справі за позовом одного з претендентів у Президенти, щодо виконання на вищому рівні конституційних вимог, було далеко не ідеальним, демонстрація процесів лише підкреслила складність роботи адвокатів в Україні і необхідність подальшого вдосконалення судової системи.

Адвокати ж мали нагоду ознайомитися з практикою провадження справ саме цієї категорії, а також мали наочний урок дотримання певних процесуальних та етичних стандартів спілкування і поводження в суді найвищої інстанції.

Певні організаційні висновки з аналізу роботи адвокатів у таких справах напрошуються самі по собі. Це:

- робота у таких справах, через необхідність доведення чи спростування великої кількості обставин і фактів, має здійснюватися групою адвокатів з розподілом певних ділянок та спрямувань;

- бажано, щоб роботу групи координував загальновизнаний колега, який, власне, і підведе загальний підсумок та викладе перед судом погоджену спільну думку;

- небажано включати до групи адвокатів представників за ознаками, що не мають нічого спільного з професіоналізмом (політиків, депутатів тощо).

Підсумовуючи викладене у цій майже нескінченній темі, слід зазначити, що активність адвоката в цивільному процесі (як, до речі, і в кримінальному) зовсім не означає необхідності ретельно висловлюватися з кожного питання, що виникає в судовому засіданні, брати участь у допиті всіх без винятку осіб, виголошувати довгі промови. Гарно виконати свої процесуальні обов'язки і надати клієнту належну допомогу можна і без такої демонстративної активності. Головне ж - не допустити жодної помилки, не наговорити зайвого, не створити враження адвоката, що підміняє тактичну продуктивну роботу словоблудством.

34. Адвокат - представник у цивільному процесі

Раніше ми вже неодноразово зупинялись на питанні взаємин адвоката з клієнтом у кримінальному процесі. Значенню нормальних ділових взаємин з клієнтом при наданні правових послуг і особливо, при веденні кримінальних чи цивільних справ, у підручнику приділяється значна увага невипадково. Від побудови ділових, не затьмарених побічними обставинами стосунків значною мірою залежить плідність роботи над справою, а нерідко й успіх.

Основоположні професійні та етичні принципи роботи адвоката з надання правової допомоги у цивільних справах у цілому є незмінними порівняно зі справами кримінальними. Існують загальні моменти при побудові взаємин з клієнтом під час ведення кримінальних та цивільних справ:

- стосунки будуються на платній основі;

адвокат має справу з людьми, вкрай зацікавленими у досягненні певного, вигідного для себе результату; відносини будуються шляхом укладення двосторонньої угоди, що зумовлює певні права та обов'язки сторін;

- адвокат не має права відмовитись від ведення справи в односторонньому порядку без згоди на те клієнта;

- адвокат пов'язаний законоположенням про збереження адвокатської таємниці щодо відомостей, які він отримав у зв'язку з веденням справи.

Це, так би мовити, прописні положення адвокатської професії, які не можуть змінюватися навіть за згодою сторін.