Розділ ХІІ. Адвокат у цивільному та адміністративному судочинстві

Трапляється і так, що сумніви стосовно сумлінності свого довірителя виникли в адвоката теля укладення угоди з надання правової допомоги. Якщо ці сумніви мають принциповий характер (клієнт домагається задоволення свідомо необгрунтованих та аморальних вимог чи благ, що є несумісним з моральною позицією адвоката), слід відверто і вчасно порозумітися й викласти свою позицію клієнтові, надавши йому змогу звернутися до іншого юриста.

Неприпустимим є озвучення адвокатом своїх сумнівів щодо обгрунтованості вимог свого клієнта під час розгляду справи в суді.

Ситуація. К. позичив своєму другові П. велику суму грошей під слово честі. Настав час розрахуватися, однак друг навідріз відмовився віддавати борг. К. звернувся в суд і представив на підтвердження своїх позовних вимог магнітний запис розмови під час передачі грошей у борг і свідчення декількох очевидців. Усім було зрозуміло, що боржник діє принаймні непорядно. Однак закон є закон: договір позики грошей потребує письмової форми та нотаріального посвідчення. Адвокат відповідача, добре розуміючи, що відбувається, дезавуював магнітний запис і вимагав відмовити в позові. Позиція адвоката була обгрунтованою і коректною, хоча внутрішньо він міг осудливо ставитися до вчинку свого клієнта. Однак суд у позові відмовив через відсутність нотаріально оформленої розписки.

Водночас слід пам'ятати, що значення для справи мають лише юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тільки ці факти можуть бути підґрунтям вимог чи заперечень.

Особливо важливе значення слід надавати питанню про допустимість доказів. Досвідчені адвокати застерігають, особливо адвокатів-початківців, від двох крайнощів - надмірного оптимізму і надмірної обережності при вирішенні питання про прийняття доручення на ведення справи в суді.

Нерідко клієнти налаштовані на "війну до кінця" лише через необґрунтоване твердження адвоката про несумлінність протилежної сторони. Але це дуже ненадійна основа для таких запевнень. Здебільшого в суці виявляються обставини, на які адвокат і не розраховував.

Це зовсім не означає, що будь-який сумнів слід використовувати, для того щоб відмовитись від прийняття доручення на ведення справи. Слід ретельно знайомитися з позицією клієнта та доказами, якими він збирається оперувати в суді.

Поява на території України інституту приватної власності призвела до вибухоподібного розвитку правових відносин у суспільстві. За час існування України як незалежної держави були відновлені та зародились такі галузі права: інтелектуальної власності, авторське, фінансове, податкове, господарське, що за радянських часів були у зародковому стані. З метою більш кваліфікованого розгляду цивільних справ створені спеціалізовані суди, зокрема, господарський, адміністративний. Є всі підстави вважати, що з часом коло спеціалізованих судів буде розширюватися.

Ведучи мову про необхідність спеціалізації у провадженні кримінальних справ, доводилось оперувати численними прикладами, що переконливо свідчили на користь цієї думки. У цьому сенсі провадження адвокатом цивільних справ мало чим відрізняється від надання правової допомоги - в цивільних.

Насправді за участі у справах зі стягнення матеріальних та моральних збитків від ДТП, неякісної медичної допомоги, коли остання призвела до небажаних наслідків, від аварій на виробництві тощо адвокатові нерідко потрібно доводити провину відповідача у вчинені навмисних дій чи виявленні недбайливості, що завдали шкоди чи збитків позивачу.

Нерідко в таких випадках доводиться вести серйозну дискусію щодо обгрунтованості висновків експертів, а за необхідності і спростовувати останні на професійному рівні. Йдеться про ситуації коли, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об'єктивності експертного висновку необхідно вдатися до самостійної ревізії останнього та протиставити суду власний висновок з питань, що досліджувалися експертами.

За спиною адвоката-захисника - підсудний, людина з усіма притаманними їй якостями та багажем явних і прихованих звичок, думок та надій. Сторона у цивільному процесі, інтереси якої представляє адвокат - позивач чи відповідач, - нерідко довіряє останньому долю позову, ціною якого є величезні фінансові витрати чи моральні цінності. Звернення до адвоката однієї зі сторін з проханням представляти в суді її інтереси часто-густо підкріплюється високими гонорарами.

Договірний характер оплати за ведення справ у якості довірителя дає змогу адвокатам встановлювати досить високі гонорари. Слід нагадати також, що особи, які пропонують подібні гонорари, - це, як правило, люди, здатні змусити адвоката адекватно відпрацювати внесений гонорар чи повернути його з відсотками. Отже, за такі справи слід братися за умов досконалого володіння знаннями у запропонованій галузі та за наявності серйозного досвіду їх використання.

Окрім вже відомих обставин, що заважають адвокатові приймати доручення на ведення справи, слід мати на увазі і такі обставини, коли:

а) виявляється відсутність фактів, необхідних для обгрунтування чи оскарження вимог або заперечень довірителя;

б) підґрунтя вимог чи заперечень не може бути підтверджене доказами, допущеними законом для окремих правовідносин;

в) вимоги чи заперечення не охороняються в законному порядку.

Слід мати на увазі, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін.

У цивільному процесі вирішальна роль відводиться досконалому знанню адвокатом законодавства та судової практики в певних галузях права. Якщо йдеться про провадження справ у господарській сфері (банкрутство, приватизація, податки тощо), виборчій (визнання недійсними результатів голосування, порушення виборчого законодавства) і т. ін., адвокатові доведеться глибоко зануритись саме в законодавство та судову практику, тонкощі та нюанси саме цих галузей.

Ситуація. До адвоката звернулася за порадою, а потім і з пропозицією на представництво в суді рекламна фірма, до якої заявлено позов про те, що встановлені нею величезні електронні білборди відволікають водіїв від керування автомобілем, що загрожує аваріями на дорозі. Справа потребувала серйозного вивчення зарубіжної та вітчизняної практики, а також законодавства про рекламу. Це потребувало значних витрат часу і, безсумнівно, надовго відволікло б від основної діяльності. Отже, незважаючи на запропонований фірмою досить високий гонорар, від пропозиції довелось відмовитись.