Розділ «30. Адвокат-захисник на досудовому слідстві»

Коли допит було майже закінчено і залишався один невеличкий епізод, з якого випливало, що ініціатором його скоєння виявився наймолодший учасник групи, чотирнадцятирічний С, адвокат, маючи на меті акцентувати увагу на цій обставині, що дещо послаблювала тезу про незаперечне лідерство К, запитав в останнього: "Це єдиний випадок, коли ініціатором виявився С, чи, може, ще були такі випадки?" На що К., не довго думаючи, відповів: "Та який він там ініціатор, він без мене і пискнути не міг". Слідчий єхидно посміхнувся і дослівно записав сказане К. На цьому можна було ставити крапку. Все, що було зроблено до цього, звелося нанівець через одне непродумане запитання адвоката.

Резюме. Захисник на досудовому слідстві володіє могутньою зброєю - має право бути присутнім на допитах та ставити запитання. Але користуватися цією зброєю слід вкрай обережно та виважено. Непродумане чи неправильно поставлене запитання може звести нанівець всю стратегію захисту.

Процесуальна можливість захисника бути присутнім при виконанні слідчих дій має незаперечні позитиви. Добре обміркована та професійно проведена участь захисника у деяких слідчих діях може відкрити нові аргументи для захисту і розширити доказовість вже наявних у справі аргументів. Але не слід виключати і того, що вказані слідчі дії значно обтяжать позиції захисту і навпаки посилять аргументи обвинувачення. Як тоді ставитися до цих фактів адвокатові, що за власним бажанням був присутнім при їх виявленні? Голослівно заперечувати наперекір побаченому чи почутому? Це не прикрашає адвоката та не посилює позиції захисту.

Отже, перш ніж домагатися участі у слідчих діях, слід спрогнозувати можливі наслідки, порадитися з підзахисним і тоді вже вирішувати, чи брати участь у слідчих діях.

Захисник має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, зокрема, отримувати документи чи їх копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян - за їхньою згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами та матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

З наведеного можна дійти висновку, що закон незаперечно визнає важливе значення адвоката у кримінальному процесі. Процесуальні права, якими користується адвокат у кримінальному судочинстві, дають йому реальні можливості для попередження чи виправлення слідчої помилки або свідомого викривлення слідчим істини.

Надзвичайно важливим при користуванні адвокатом своїми правами є усвідомлення головного положення: наявність широких прав аж ніяк не зобов'язує адвоката-захисника до сліпого чи незваженого використання останніх. Реалізація прав як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи диктується тактикою і стратегією захисту, які захисник будує на власний розсуд з урахуванням обставин справи, реалістичних побажань та інтересів підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Успішне використання адвокатом-захисником широкого переліку наданих йому законом прав можливе лише за певних умов:

- бездоганне знання адвокатом своїх процесуальних прав;

- наявність у адвоката-захисника необхідності скористатись повним обсягом власних процесуальних прав;

- наявність у адвоката-захисника реальної можливості скористатись тим чи іншим правом;

- максимальна обережність та продуманість адвокатом-захисником наслідків використання своїх процесуальних прав;

- неупередженість та щире бажання слідчого дійти істини у справі.

Новий кримінально-процесуальний кодекс порівняно з попереднім КПК врешті-решт забезпечує захисника широкими можливостями не дозволити слідчому використання заборонених методів здобуття "потрібних" останньому доказів.

Питання доказування вирішені у новому КПК в дусі наближення до процесуального законодавства країн, що позіціонуються як прибічники правової держави.

Питання доказування визначаються статтями 91 і 92 КПК. Так, ст. 91 "Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні" визначає коло обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні:

1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;