РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Повернення заяви у випадку, встановленому ч. 1 ст. 100 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою про усунення недоліків, тобто застосовується порядок, аналогічний до позовної заяви, при виявленні недоліків, передбачених ст. 121 Кодексу.

Якщо ж суд відмовив у прийнятті заяви, то повторне звернення з такою самою заявою є неможливим. Слід мати на увазі, що заявник, який має право вибору підсудності (якщо боржників кілька), може виявитись недобросовісним і подати повторно заяву до іншого суду відповідно до права на вибір підсудності.

Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Ст. 102 ЦПК передбачає спрощений порядок вирішення справи наказного провадження, за яким суд у триденний строк з моменту прийняття ухвали про відкриття наказного провадження видає наказ по суті заявлених вимог.

Розгляд заяви проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника.

У судовому наказі зазначаються:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судці, який видав судовий наказ;

3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого має бути стягнено грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника;

7) відомості про порядок і строки подання заяви про скасування судового наказу.

Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом "Про виконавче провадження", та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом чинності та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносять до судового наказу в день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним чинності.

Судовий наказ має відповідати вимогам Закону " Про виконавче провадження". Він є особливою формою судового рішення, а тому має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Дані про дату видачі судового наказу, дату набрання судовим наказом чинності та строк пред'явлення судового наказу до виконання вносяться у день видачі наказу.

У наказі також зазначають відомості про порядок і строки подання заяви про скасування наказу й інші обставини, передбачені коментованою статтею. Якщо боржником повідомлений розрахунковий рахунок боржника, то вказується і рахунок, з якого має бути стягнуто кошти. На практиці це може ускладнити стягнення, якщо на такому рахунку немає коштів. Адже юридичні особи можуть мати рахунки у кількох банках, а державні виконавці у таких випадках часто посилаються на те, що вони зобов'язані стягувати з конкретного рахунку, а не з усіх рахунків підприємства.

На думку деяких авторів, у випадку арифметичної помилки чи описки можуть застосовуватися правила виправлення цих помилок, передбачені ст. 219 і 221 ЦПК України. З цим можна погодитись. У коментованій статті не зазначено право боржника на подання апеляційної скарги. Однак враховуючи, що судовий наказ - особлива форма судового рішення, то за аналогією з п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК доцільно вказувати про це право[4].

Після видачі наказу боржнику направляється його копія разом з копіями наданих заявником документів. Стаття визначає, що копія наказу направляється за адресою, визначеною в порядку ч. 6 ст. 100 ЦПК. Днем отримання копії визнається дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. Якщо боржник відмовився отримати копію або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день відповідної відмітки у повідомленні. Ці дати мають велике значення для оскарження судового наказу.

Вручення рекомендованих листів з повідомленням визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155.