РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу (ст. 98 зі змінами згідно із Законом № 2453-УІ від 07.07.2010).

Заява до суду подається у письмовій формі. Ініціатором стягнення є стягувач. Як на боці заявника (стягувана), так і на боці боржника можлива співучасть.

Від імені стягувача може виступати представник, зокрема законний. ЦПК передбачає вичерпний перелік вимог, щодо яких надається судовий наказ.

Видача судового наказу допускається, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Відповідно до трудового законодавства (ст. 115 КЗпП) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Оскільки затримки з виплатою заробітної плати стали повсякденним явищем, то судовий наказ може виявитись ефективним засобом захисту прав працівників, яким своєчасно не здійснюють оплату праці.

До заяви про надання наказу за цією підставою потрібно надати довідку підприємства про нараховану, але не виплачену заробітну плату або інший документ (копія платіжної відомості або виписку з неї тощо). У довідці має бути зазначено, де і ким працює особа, розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Відповідно до ст. 49 КЗпП видача довідки про роботу та заробітну плату є обов'язком підприємства. Тому відмова видати такий документ може бути оскаржена прокурору, правовій інспекції праці та до суду. Отже, працівники мають можливість через уповноважені для цього органи домогтися одержання такого доказу і направлення його до суду для одержання судового наказу.

Судовий наказ видається у разі заявлення вимоги про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

У випадках проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортного засобу відповідні органи несуть затрати. Тому є доцільним поширення спрощеного порядку стягнення на їх користь. Разом з тим на практиці виникають питання: окремі підрозділи органів внутрішніх справ, які здійснюють розшук, не є юридичними особами. Очевидно, що заявником (стягувачем) у такій ситуації має виступати той підрозділ, який має права юридичної особи.

Заява підписується заявником або його представником і подається з копіями відповідно до кількості боржників. Якщо заяву подає представник, то до неї додається довіреність або інший документ, що підтверджує його повноваження.

Якщо заява неналежно оформлена, суд застосовує наслідки, передбачені ст. 121 Кодексу.

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Судовий збір сплачується у половинному розмірі від ставки для таких вимог у позовному порядку. У випадку відмови у видачі судового наказу сплачені суми не повертаються. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Стаття 100 ЦПК передбачає:

1. Суддя повертає заяву про видачу судового наказу у разі, якщо:

1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;

2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

3) наявні обставини, зазначені у пп. 2-4 ч. 3 ст. 121 цього Кодексу.

2. Про повернення заяви про видачу судового наказу суддя постановляє ухвалу.