Розділ «Модуль 2. Правові засади реформування земельних та майнових відносин»

Приватизації підлягає майно радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також створених на їх базі орендних підприємств, які за основним напрямом своєї господарської діяльності здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції. Об'єктом приватизації є майно цих підприємств як цілісних майнових комплексів. При цьому державний житловий фонд, об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фонду соціального розвитку, передаються органами приватизації в комунальну власність за згодою власників підприємств. Заклади фізкультурно-спортивного призначення можуть передаватися на таких самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товариствам. Об'єктом приватизації орендних підприємств, створених на базі радгоспів, є частка майна, що належить державі.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснювалася шляхом перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства або на відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). При цьому таке колективне сільськогосподарське підприємство або відкрите акціонерне товариство ставало правонаступником майнових прав та зобов'язань радгоспу, що приватизувався.

Радгоспи, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України або створені на базі міжгосподарських підприємств, заснованих колгоспами та іншими недержавними сільськогосподарськими підприємствами, радгоспами, а також орендні підприємства, створені на базі радгоспів, підлягали приватизації шляхом їх перетворення на відкриті акціонерні товариства, якщо вартість їх майна достатня для його створення. У протилежному разі вони перетворювалися на колективні сільськогосподарські підприємства.

Такий порядок існував раніше. Нині у разі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, організаційно-правові форми підприємств, на які необхідно перетворити приватизовані підприємства, будуть дещо іншими, ніж раніше, внаслідок зміни законодавства. По-перше, незважаючи на чинність Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", цей вид господарювання втратив свою практичну значимість внаслідок реформування, здійсненого на підставі Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. Це означає, що створення КСП навіть на базі приватизованого державного сільськогосподарського підприємства уявляється хоча й можливим, але досить проблематичним. Після створення КСП виникатиме проблема реформування його у іншу організаційно-правову форму, визначену наведеним Указом Президента України. Замість по суті подвійного створення і державної реєстрації сільськогосподарського підприємства простіше було б внести зміни до відповідного законодавства про заміну КСП на іншу організаційно-правову форму, наприклад сільськогосподарський виробничий кооператив, який не має суттєвих відмінностей з КСП. Проте за умови відсутності внесення зазначених змін до приватизаційного законодавства, будемо виходити із положень, які вимагають при перетворенні державних підприємств обрання форми саме КСП.

По-друге, чинним Законом України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р. змінено поділ акціонерних товариств з відкритих та закритих на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Цілком природним є те, що приватизовані державні сільськогосподарські підприємства підлягатимуть перетворенню саме на приватні акціонерні товариства. Водночас таке перетворення викликатиме певні труднощі, адже кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів, а колектив працівників державних сільськогосподарських підприємств, ідо приватизуються, є значно більшим. Як тимчасовий вихід можна запропонувати створення декількох приватних акціонерних товариств у межах одного майнового комплексу, але це порушуватиме технологічні зв'язки між окремими складовими майнового комплексу державного підприємства, що приватизується. Іншим виходом є викуп частиною засновників приватного акціонерного товариства (не більше 100 осіб) майнових часток, що належать іншим працівникам державних сільськогосподарських підприємств, що підлягають процедурі приватизації.

Може виникнути закономірне запитання: чому законодавець обрав саме такі організаційно-правові форми, як колективне сільськогосподарське підприємство і акціонерне товариство? Цьому є раціональне і цілком логічне пояснення. Справа в тому, що саме КСП і ВАТ найоптимальніше відповідають моделі правового регулювання, закладеній у процедуру приватизації державних сільськогосподарських підприємств. Обрання конкретної форми (КСП чи ВАТ) залежить від можливості працівників приватизувати державне сільськогосподарське підприємство безоплатно.

Держава передала майно колишніх колективних сільськогосподарських підприємств працівникам цих підприємств шляхом паювання, тобто розподілу вартості пайового фонду на окремі майнові частки (паї) кожному працівнику КСП залежно від його трудового внеску. Керуючись принципом соціальної справедливості законодавець вирішив урівняти у майнових правах і можливостях колишніх працівників КСП і радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" дозволена безоплатна передача кожному члену колективу працівників державного сільськогосподарського підприємства майна цього підприємства у розмірі середньої по області майнової частки (паю), які припали кожному члену КСП. Розмір середнього майнового паю по області розраховується досить просто. Загальна кількість майна (що підлягало паюванню) усіх розпайованих КСП по області ділиться на сумарну кількість колишніх працівників цих КСП, які взяли участь у розпаюванні. Одержана величина і відображатиме розмір середнього майнового паю по області.

Якщо помножити величину середнього майнового паю на кількість працівників конкретного держгоспу, буде одержано певну грошову суму, на яку держава дозволила безоплатну приватизацію (так звані приватизаційні пільги). Тут можливими є два варіанта: 1) розмір сумарного безоплатного приватизаційного фонду (пільг) є більшим або дорівнює вартості майна держгоспу, що приватизується; 2) сумарна кількість приватизаційних пільг працівників для безоплатної приватизації є меншою за вартість майна держгоспу, що приватизується. У першому випадку можливість безоплатної приватизації (пільг) повністю покриває вартість майна радгоспу, тому доцільно перетворити його на колективне сільськогосподарське підприємство, адже майновий пай кожного засновника цього підприємства вже визначено. При цьому в разі перевищення розміру пільг, що надаються працівникам держгоспу та прирівняним до них особам, над вартістю майна держгоспу, що приватизується, виплата державою компенсації за таке перевищення не передбачається.

У випадку коли при розробці проекту плану приватизації держгоспу шляхом перетворення на колективне сільськогосподарське підприємство виявляється, що розміру пільг його працівників та прирівняних до них осіб недостатньо для безоплатного одержання всього майна держгоспу, що приватизується, комісія з приватизації може запропонувати працівникам держгоспу відстрочку платежів недостатньої суми терміном до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням змін цін на момент викупу).

У разі відсутності згоди загальних зборів (зборів уповноважених) щодо здійснення таких платежів, комісія з приватизації пропонує органу приватизації прийняти рішення щодо приватизації цього держгоспу шляхом перетворення його на акціонерне товариство. Не викуплена таким чином частка майна держгоспу залишається у власності держави і обмінюється на відповідну кількість акцій, роблячи державу в особі відповідного територіального органу Фонду держмайна України акціонером новоствореного сільськогосподарського підприємства у формі акціонерного товариства. У подальшому ці акції підлягають вільному продажу.

У історії аграрного законодавства є період, коли радгоспи створювалися замість існуючих збиткових колгоспів. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 3 травня 1957 р. було затверджено Положення про порядок передачі радгоспам земель і громадського майна колгоспів при перетворенні їх на радгоспи і про порядок розрахунків з колгоспниками. Цим положенням передбачалася процедура передачі колгоспного майна радгоспам без викупу. Лише у разі коли частина членів колгоспу, що припиняв свою діяльність, вступала до іншого колгоспу, перерахуванню цьому колгоспові піддягала пропорційна частина коштів неподільного і пайового фондів.

З проголошенням курсу на приватизацію майна радгоспів на початку 90-х років минулого століття склалася прямо протилежна ситуація, коли вже на основі радгоспів необхідно було створювати приватні підприємства. Такий шлях приватизації також має свої особливості. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, створених на базі колгоспів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) на КСП або акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею майна працівникам підприємств засновників.

У разі використання бюджетних коштів на зазначені цілі створена за їх рахунок частка майна приватизується на загальних умовах і в порядку, наведених вище. Якщо пільговий приватизаційний фонд перевищує вартість майна держгоспу, що приватизується, все майно, в тому числі й створене за рахунок бюджетних коштів, передається працівникам підприємства на безоплатній основі. Якщо право безоплатної приватизації поширюється лише на частину майна держгоспу, інша частина, включаючи й створену за рахунок бюджетних коштів, підлягає викупу на загальних підставах.

Існує також ціла група радгоспів, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Їх перелік наведено у додатку до постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. № 291/96-ВР. Якщо таке погодження буде отримано, то у проекті плану приватизації радгоспів, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України, першочергово визначається пакет акцій, що залишається у державній власності тимчасово терміном на три роки. Розмір пакета акцій, що тимчасово залишається у державній власності, становить:

1) вартість багаторічних насаджень, але не менше ніж 25 відсотків розміру статутного фонду плюс одна акція - для сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини тощо);

2) не менше 51 відсотка розміру статутного фонду - для дослідних господарств, експериментальних виробництв і інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам;

3) для всіх інших радгоспів, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, - 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція відповідного ВАТ.

Решта акцій підлягає розміщенню на загальних підставах безоплатної приватизації у межах пільг або викупу акцій у разі нестачі таких пільг.

3. Приватизація майна несільськогосподарських підприємств

У агропромисловому комплексі України, крім державних сільськогосподарських підприємств, існує ціла низка державних підприємств, які безпосередньо не виробляють сільськогосподарську продукцію, а лише обслуговують сільське господарство, а тому об'єднуються під назвою державні (комунальні) несільськогосподарські підприємства. Це підприємства харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, підприємства борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості, а також сервісні, будівельні, фірмові торговельні, інші несільськогосподарські підприємства й організації агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам.