Розділ «Модуль 10. Аграрне законодавство зарубіжних країн»

Окрім зазначеного, наказами Міністерства сільського та лісового господарства республіки Болгарія "Про умови та порядок надання фінансової допомоги щодо вдосконалення переробки та збуту продукції сільського господарства та риболовства" від 18 травня 2001 р. № 16, "Про надання субсидій на розвиток села, збереження культурної спадщини та традицій" від 27 серпня 2003 р. № 38 визначено порядок надання субсидій фермерам та іншим аграрним товаровиробникам у таких галузях як переробка та реалізація рибної продукції, розвиток сільської інфраструктури тощо.

Європейський фонд сільськогосподарського та сільського розвитку здійснює моніторинг реалізації програми "САПАРД" а також з 2007 р. було створено Агентство з розвитку сільських районів та риболовства (АРОЯР), яке також реалізує проекти програми "САПАРД".

Таким чином, програма "САПАРД" має стратегічне значення для розвитку сільського господарства таких країн, як Болгарія, Румунія, Словаччина, які нещодавно набули членства в ЄС, якою передбачається підтримка малого та середнього аграрного бізнесу шляхом реалізації інвестиційних проектів у різних галузях аграрного виробництва і передбачається розвиток сільської інфраструктури з метою реалізації у сільському господарстві Болгарії, Румунії та Словаччини аграрної політики ЄС. Так, загалом виконання програми "САПАРД", наприклад у Румунії, передбачає реалізацію 4713 проектів на загальну суму 1,49 млрд євро.

Слід констатувати, що завданням спільної аграрної політики держав ЄС є: забезпечення зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, стабільних ринків сільськогосподарської продукції, встановлення паритетних цін на сільськогосподарську продукцію, забезпечення показників якості та безпечності сільськогосподарської продукції. Найважливішою складовою спільної аграрної політики є ефективний механізм ціноутворення, який полягає у встановлені мінімальних цін імпорту.

Положення Рішення Ради ЄС № 2006/144 "Про стратегічні принципи ЄС в інтересах розвитку сільських районів" від 20 лютого 2006 р. регламентують перспективи розвитку сільських районів на період з 2007 по 2013 рр., оскільки функціонування сільського господарства та продовольчого сектору є важливою складовою економіки ЄС, який дає не менше 4,4% ВВП.

Політика ЄС щодо розвитку сільських районів передбачає: залучення інвестицій, екологічну спрямованість аграрного виробництва, підвищення конкурентоспроможності, створення нових робочих місць, вдосконалення системи управління земельними ресурсами з метою збереження ландшафтів та навколишнього природного середовища, модернізацію засобів ведення сільського господарства, професійну підготовку та перепідготовку фермерів, створення нових сільськогосподарських ринків, економічне зростання суміжних галузей, таких як переробна промисловість, сприяння інноваційної діяльності у сільській місцевості, стимулювання динамічного аграрного підприємництва, особливо діяльності молодих фермерів, державну підтримку виробництва біопалива, боротьбу із змінами клімату, ведення органічного землеробства, покращення якості життя у сільській місцевості, стимулювання диверсифікації аграрної економіки з метою покращення економічного та соціального балансу, розвиток сільської інфраструктури, заохочення розвитку сільського зеленого туризму.

Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1782/2003 "Про встановлення єдиних правил для програм прямої підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики" від 29 вересня 2003 р. започатковує програми підтримки фермерів і вносить зміни в регламенти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001. Виплата прямої допомоги в повному обсязі повинна надаватися за дотримання правил щодо сільгоспугідь, сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарської діяльності. Такі правила повинні слугувати об'єднанню основних стандартів спільного ринку щодо екології, безпеки продуктів харчування, здоров'я й умов утримання тварин, а також щодо належного сільськогосподарського та екологічного стану угідь. У разі недотримання таких основних стандартів, держави-члени повинні припинити надання прямої допомоги повністю або частково на основі пропорційних, об'єктивних і диференційованих критеріїв.

Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 178/2002 "Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" від 28 січня 2002 р. регламентує питання щодо створення надійного механізму забезпечення продовольчої безпеки у державах ЄС.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!