Розділ 34. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

В усіх інших випадках, що не визначені частинами 2,3 ст. 134 ЗК України передача в оренду фізичним та юридичним особам земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Порядок набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом укладання цивільно-правових угод

Права та обов'язки суб'єктів при використанні земель сільськогосподарського призначення

Особливість правового режиму земель сільськогосподарського призначення відображається в обсязі прав та обов'язків власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Загальні права землевласників та землекористувачів визначені статтями 90,95 ЗК України, до яких належать такі правові можливості:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) мати право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) мати право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Проте, з огляду на цінність земель сільськогосподарського призначення, зазначені права землевласників щодо земель сільськогосподарського призначення законодавчо обмежуються або уточнюються залежно від виду їх цільового використання.

Зокрема на земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. Виходячи із зазначених законодавчих обмежень, користувач земельної ділянки для ведення городництва позбавлений таких правових можливостей, як: споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, закладати багаторічні плодові насадження та отримувати їх плоди.

Такі самі обмеження обумовлені таким видом цільового використання земельної ділянки, як сінокосіння та випасання худоби.

Виключення із зазначеного правила становлять земельні ділянки для садівництва, які1 можуть використовуватися для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Законодавча тенденція до розширення загальних прав землевласників та землекористувачів спостерігається щодо земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Зокрема використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства передбачає задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізацію її надлишків та надання послуг із використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. З цією метою землевласники та землекористувачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства мають, окрім загальних правових можливостей, право:

- відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;

- бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;

- отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;