Розділ 29. Правове регулювання інвестицій у сільське господарство

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними державами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. Вона здійснюється у формі правовідносин, які виникають між інвесторами та учасниками - особами, які займаються реалізацією інвестиційних проектів, зокрема взаємовідносини між інвесторами і виробниками сільськогосподарської продукції. Інвестиції вкладаються на підставі договорів, укладених, як правило, відповідно до норм цивільного (приватного) права, а в окремих випадках - до норм публічного (господарського) права, які використовуються на засадах комплексності в аграрному та інвестиційному праві.

Проте треба врахувати, що до укладення договору чи прийняття остаточного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування про здійснення агроінвестиційної діяльності чи участь у ній має місце ціла низка заходів (здебільшого ланцюгових), спрямованих на її організаційне, фінансове, матеріально-технічне, науково-технологічне забезпечення всього процесу агроінвестиційної діяльності, передбачених в актах інвестиційного та аграрного законодавства.

3. Особливості правового режиму регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних та іноземних інвестицій у сільському господарстві України

Особливості правового регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві полягають у наступному:

а) одним із інвесторів чи учасників інвестиційної діяльності в інвестиційних правовідносинах обов'язково має бути виробник сільськогосподарської продукції: фермер, СТОВ, сільськогосподарський виробничий чи обслуговуючий кооператив та ін. При цьому створення приватних сільськогосподарських підприємств з метою штучного обмеження прав членів колишніх колгоспів і колишніх КСП негативно вплинуло на можливість створення потужних фермерських господарств і виробничих сільськогосподарських кооперативів;

б) об'єктом правовідносин в інвестиційній діяльності може бути виробництво сільськогосподарської продукції, яке здійснюється шляхом використання земель сільськогосподарського призначення, а також майна (основних фондів та оборотних коштів) і постачання сільському господарству сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин і інших матеріально-технічних засобів;

в) інвестиційні правовідносини у сфері інвестиційної діяльності здійснюються з необхідністю врахування ризиків притаманних сільськогосподарському виробництву у рослинництві і тваринництві (кліматичних, погодних, наявності шкідників, хвороб, надзвичайних ситуацій);

г) необхідність додержання правил (стандартів) зберігання, транспортування, використання і реалізації рослинницької і тваринницької продукції, яка в більшості випадків є швидкопсувною і вимагає відповідних умов і правил, передбачених законодавством, або в договорах про інвестиції в АПК.

Основними видами фінансування капітальних проектів у сільському господарстві є:

- власне фінансування сільськогосподарського виробництва сільгоспвиробниками;

- кошти державного бюджету і місцевих бюджетів;

- короткострокове і довгострокове банківське кредитування;

- короткострокові та довгострокові вкладення кредитних спілок та кооперативних небанківських установ;

- фінансовий лізинг;

- факторингові операції (поєднані з кредитуванням оборотного капіталу клієнта);

- форфейтинг (кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі-продажу без права регресу комерційним банком (форейтором) в експортера (продавця) векселів чи інших боргових вимог, акцептованих імпортером);

- іпотечне кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення (після зняття мораторію на продаж землі);

- інвестування в акціонерний капітал (для сільськогосподарських акціонерних товариств;

- інше довгострокове, в т. ч. венчурне, фінансування. Державна підтримка іноземних інвестицій в сільське господарство має забезпечуватись шляхом гарантування стабільного і надійного інвестиційного і податкового законодавства, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, створення належних умов для вкладення інвестицій, а не шляхом необгрунтованого надання їм пільг, у зв'язку з чим держава нічого не отримує від діяльності таких інвесторів. При цьому необхідне: