Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів

Розмір пайового внеску також встановлюється загальними зборами кооперативу та зазначається у його статуті. Він має бути помірним, адже головною ознакою сільськогосподарського кооперативу є обов'язкова участь в його діяльності членів (трудова - для виробничих кооперативів і участь в господарській діяльності - для обслуговуючих), а майнова повинна відігравати другорядну роль. Тому статути кооперативів можуть містити, наприклад, ряд пільг для осіб, які одержують державну допомогу, пенсію або стипендію тощо при вступі їх до кооперативу.

Як уже зазначалося вище, пайовий фонд формується з майнових пайових внесків. У Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" поняття "пайовий внесок" чітко не визначено. Крім того, воно застосовується поряд з поняттям "пай". Виходячи з положень ЦК України (ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 165) та ГК України (ч. З ст. 98, ст. 100), при утворені кооперативу або вступі до вже діючого, слід говорити про "пайовий внесок". Він може здійснюватися шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розмір пайового внеску встановлюється загальними зборами засновників кооперативу у вартісному виразі і зазначається в статуті. Для виробничих кооперативів він встановлюються в рівних частинах (виключення може бути встановлене тільки для асоційованих членів) (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), а для обслуговуючих - пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності (п. 4 ст. 21).

Таким чином, пайовий внесок, по-перше, це обов'язковий внесок, що має вартісний вираз; по-друге, він здійснюється особою при вступі до кооперативу і, по-третє, шляхом передачі до пайового фонду належного особі на праві власності майна, в тому числі грошей, а також майнових прав та/або земельної ділянки. Крім обов'язкового пайового внеску, член кооперативу може здійснити додатковий внесок, який також передається до пайового фонду. Зважаючи на вищезазначене, пайовий внесок можна визначити як обов'язковий внесок засновника, члена (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійснюється шляхом передачі до пайового фонду належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав та/або земельної ділянки.

Пайовий внесок є складовою частиною паю, розмір якого може змінюватися за рахунок додаткового паю (точніше - додаткового пайового внеску) (ч. 12 ст. 1 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"), а також у тих випадках, коли виплата часток доходу на паї здійснюється шляхом збільшення паю (п. З ст. 24 вищеназваного Закону). Таким чином, пай можна визначити як частину пайового фонду сільськогосподарського виробничого кооперативу, яка пропорційна розміру майнової участі члена в кооперативі, існує у вартісному виразі, при виході (виключенні) з кооперативу може бути витребуваний у натурі, грошах або цінних паперах.

Питання стосовно визначення порядку та термінів здійснення членами кооперативу внесків (вступного та пайового) до відповідних фондів віднесено законодавством до компетенції самих кооперативів (п. З ст. 98 ГК України; ч. 1 ст. 11 Закону України "Про кооперацію"; п. 1 ст. 9 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Необхідно зазначити, що пріоритетними повинні бути такі умови внесення паю, які б сприяли вступу до кооперативу малозабезпечених верств населення, зокрема поступове внесення всієї суми пайового внеску.

Право власності на пай особа набуває тільки при виході чи виключенні з кооперативу, тобто після припинення членства в ньому. У зазначених випадках особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу (ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Загальні збори на власний розсуд у кожному окремому випадку можуть встановлювати одну з цих форм або навіть поєднувати їх. Термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що настає після моменту виходу (виключення) із кооперативу (ст. 25).

Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що при ліквідації кооперативу його майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (п. 4 ст. 38), а асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу (п. 2 ст. 12).

Особливу увагу слід звернути на врегулювання питання майнової відповідальності в кооперативах. Так, законодавством встановлено, що кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном і не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу. Члени ж кооперативу несуть відповідальність за його зобов'язаннями в межах пайового майнового внеску (п. 1 ст. 23 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Що стосується випадків відповідальності осіб, які при вступі до кооперативу не повністю сплатили пайовий внесок, то їх у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" не врегульовано, а тому така відповідальність практично не застосовується, хоч і може встановлюватись у статутах окремих кооперативів.

Однією з важливих форм реалізації членами кооперативів своїх майнових прав є право на одержання частини прибутку від діяльності кооперативу у вигляді виплати часток доходу на паї і кооперативних виплат. Згідно з Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" ці виплати здійснюються за рахунок частини доходу, що залишається після сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань у фонди кооперативу (п. 2 ст. 29). Дохід, призначений до розподілу між членами кооперативу, розподіляється на дві частини. Одна спрямовується на здійснення кооперативних виплат, які складаються з частини доходу кооперативу, що розподіляється між його членами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу (ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Друга частина цього доходу розподіляється між членами кооперативу та його асоційованими членами з урахуванням обов'язкових та додаткових внесків до пайового фонду, причому виплаті часток доходу на пай підлягає до 20%, визначених до розподілу (п. 2 ст. 29 вищеназваного Закону). Конкретне співвідношення між частинами доходу встановлюється загальними зборами кооперативу і є нормою, яка регулюється його статутом. Таким чином, принцип розподілу прибутку кооперативу між його членами залежить від їх трудової, а не майнової участі, що проявляється у спрямуванні 80 і більше відсотків усього доходу на здійснення кооперативних виплат та встановленні для повних членів кооперативу більш високих нормативів відрахувань доходів на паї, ніж для асоційованих. Реалізувати право на отримання частини прибутку (виплати часток доходу на паї і кооперативних виплат) члени кооперативу можуть тільки за виконання двох умов: 1) наявності у кооперативу чистого прибутку за результатами фінансового року; 2) прийнятті членами рішення про розподіл між ними частини отриманого прибутку.

Сільськогосподарські кооперативи можуть формувати свої земельні масиви за рахунок земельних ділянок: 1) набутих ними у власність; 2) переданих у користування на умовах оренди. Однією з підстав набуття права приватної власності на землю ЗК України визначено внесення до статутного фонду сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельних ділянок їх засновниками (п. 2 ст. 28 та пл. б) п. 1 ст. 82).

Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що при вступі до кооперативу громадянин може передати до пайового фонду належну йому на праві власності земельну ділянку (ст. і). Слід зауважити, що законом не передбачено обов'язкове формування засновниками (членами) пайового фонду сільськогосподарського виробничого кооперативу за рахунок їх земельних ділянок. Тому в своїх статутах кооперативи мають право самостійно вирішувати це питання. У випадку коли пайовий внесок (його частина) здійснюється земельною ділянкою, він стає складовою частиною лаю. Виходячи зі змісту ЗК України, який визначив юридичних осіб суб'єктами права приватної власності (ст. 80), а також Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" (п. 1 ст. 20), слід зазначити, що право власності на земельні ділянки, передані до пайового фонду, отримує кооператив як юридична особа. Члени кооперативу мають право лише вимагати виділення певної земельної ділянки після припинення членства в ньому.

Так, Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що в разі виходу з кооперативу фізична особа має право на отримання земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 25). Таким чином, єдиною організаційно-правовою формою підприємств, що забезпечують повернення земельної ділянки у випадках припинення членства, є сільськогосподарські кооперативи. На практиці може виникнути запитання: чи отримають особи саме "свої" ділянки при виході (виключенні) з кооперативу? Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" не встановлено, що особі надається саме та ділянка, яку вона внесла до кооперативу. Необхідно також зазначити, що оскільки на законодавчому рівні кооператив є власником майнових паїв (п. 1 ст. 20 вищезазначеного Закону), то земельна ділянка, що вноситься як майновий пай (його частина), переходить відповідно у його власність. Таким чином, у випадку припинення членства кооператив (на підставі рішення загальних зборів його членів) має право вибрати ділянку для члена, який вибуває, на свій розсуд. Зважаючи на продовження дії п. 14

Перехідних положень ЗК України, згідно з яким до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель але не раніше 1 січня 2012 року забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств, до пайових фондів сільськогосподарських кооперативів земельні ділянки сільськогосподарського призначення не вносяться.

Також кооперативи можуть набувати земельну ділянку у власність шляхом придбання її за договором купівлі-продажу, дарування, міни, укладення інших цивільно-правових угод відповідно до ЗК України (ст. 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Слід зазначити, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель але не раніше 1 січня 2012 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб (п. 15 Перехідних Положень ЗК України).

Селянин може реалізувати своє право власності на земельну ділянку і шляхом передачі її в оренду кооперативу. Передача земельних ділянок в оренду є доцільною для пенсіонерів, а також інших категорій осіб, якщо вони не бажають стати членами кооперативу та брати трудову участь в його діяльності. Передача кооперативу в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і кооперативом та регулюється ЗК України та Законом України "Про оренду землі".